Страна извинений и прощений. Сначала в "Прощёное воскресенье" все, как заведённые, просят у всех, а значит ни у кого, понять и простить. Далее Борис Абрамыч кается перед Россией за алчность, жажду богатства и "созданного" им диктатора. Народ достаёт платки и шумно со слезами сморкается, вспоминая подаренный когда-то опереточным злодеем билетик в филармонию. Потом Березовский, оказываца, посылает письмо в стихах уже самому диктатору, где умолял простить и впустить в Кострому, чтобы спокойно дожить свои дни в Рассеюшке, работая библиотекарем. После того, как письмо, орошённое тёплыми диссидентскими слезами и каплями фиалкового ликёра, было написано, Борис Абрамович закрыл дверь ванной и тихо задушил себя, думая о Родине и недопитом ликёре. Теперь вот "Перзидент Роисси", которого зовут Арсений Бобровский- более странного сочетания букв я давно не видел, просит прощения у общественности, у Цыплухина, экс-пиарщика vkontakte, и всех всех всех. За что просит? За всё всё всё. И это тот отменный тролль, которого так любила прогрессивная общественность. Может эта странная традиция берёт начало 31 декабря 1999, когда Ельцин сделал всем новогодний сюрприз- попросил прощения у страны. Это стало такой своеобразной традицией- сначала напакостить по-крупному, потом взрыднуть на могучей общественной груди. Как тут не вспомнить Григория Ефимыча с его вечным "Не согрешишь – не покаешься, не покаешься – не спасешься". Распутины, Путины, Берёзы, Перзиденты, АбрАмовичи, АбрамОвичи- всё смешалось в этом доме. Времена меняются, формула остаётся неизменной. Жалостливый у нас народ, добрый. Этим и пользуются прекрасные где-то в глубине души люди с неоднозначной репутацией.

Определенная часть русского вирт-пространства интенсивно и скорбно обсуждает внезапную смерть художника Влада Мамышева-Монро, 16-го марта 2013 года утонувшего в бассейне маленького отеля на Бали. Как можно утонуть в бассейне маленького отеля?! Не могу избавиться от тут же всплывающих ассоциаций: "повесившийся" Есенин и "застрелившийся" Маяковский. Но не суть. Стыжусь собственной дремучести: мне это имя ничего не говорило.

Мы познакомились с Владом в кутерьме середины 1980-х годов. Он появился совершенно вдруг в среде людей, которые хорошо знали друг друга, в той среде, где определяющим словом было «новый». Каждый совершал «прорывы» в своей сфере: художники, актеры, композиторы. Это было большое коммьюнити, где люди группировались по этому принципу, а не по возрасту или материальному положению. Условно выделялся квадрат лидеров: Новиков, Курехин, Цой, четвертым углом был Влад. Мистическая вещь: это были настоящие герои своего времени, лидеры, которые вели за собой свое поколение, и они так горели своими идеями, что сгорели раньше срока.

Дальше

Наша газета вже повідомляла своїм читачам про зміну влади у Боровій і про те, що невдовзі у селищі мають відбутися вибори нового селищного голови. Звичайно, що ця тема є №1 у селищі. Готуються до цих виборів не тільки в самій Боровій, а і в кабінетах у Фастові. Нинішній День Соборності районна влада присвятила саме виборам у Боровій.

22 січня голова райдержадміністрації А.Бусенков, голова райради В.Іщенко, його заступник Г.Сивоненко прибули (щоправда, з півгодинним запізненням) до селища на одне незвичайне зібрання, куди були скликані всі селищні депутати, члени селищного виконкому, керівники місцевих державних і недержавних підприємств.

Спочатку всіх присутніх районні керівники привітали зі святом — Днем Соборності, а невдовзі відразу перейшли до справ. Питання для розгляду і обміну думками ними було посталене одне - як "скоординовано" провести наступні вибори селищного голови у Боровій. Що голова райдержадміністрації, що голова райради у своїх виступах сходилися на тому, що любий струс у владі - це велике потрясіння для мешканців будь-якого населеного пункту, а тим більше для такого великого, як Борова. Також вони зазначали, що в селищі є всі складні проблеми, які тільки придумати можна і що вони не вирішені. Для цього, на їх думку, треба згуртувати громаду і "правильно провести виборчу кампанію". Районні керівники не приховували, що приїхали "допомогти" знайти таку кандидатуру для виборів, яка зможе згуртувати борівчан без огляду на партійну належність. Ними також пропонувався організаційний механізм, завдяки якому можна відсіяти таку кандидатуру і з нею одним фронтом вийти на вибори.

Головне, щоб ця людина відповідала 3-м критеріям: 1) вона хоче бути селищним головою; 2) вона може бути селищним головою; 3) вона зможе об'єднати борівську громаду і всі на виборах будуть її підтримувати.

Звичайно, що розраховувати у Боровій на однодумство - то марна надія. Приїжджим гостям після виступів відразу не дав оговтатися О.Роженко - член місцевого селищного виконкому. Він порівняв їх намагання втрутитися у вибори в Боровій з комуністичними часами, коли "мненіє по кандидатурам" привозилося зверху. Говорив він і про те, що будь-яка влада не має по закону права втручатися у будь-які вибори, щось комусь організовувати, когось підсовувати чи нав'язувати. На його погляд, прийде час виборів, висунуться кандидатури і тільки тоді можна буде про щось говорити.

Голова райради з ним не погоджувався і просив не перетворювати їх зустріч в ніщо, просив знайти раціональні механізми у згуртуванні громади. І хоча, в.о. голови Березянська О.П. і депутат Каленченко Л.М. намагалися "розрулити" накал дискусії та подякувати районним керівникам за їх бажання допомогти селищу, але далі особливого обговорення цього питання вже не вийшло. Районні керівники попросили надалі контактувати з ними у цьому питанні лише тих, хто бажає у селищі консолідації, аби запланувати провести повторну зустріч у подібному форматі через якийсь час. Вистачало за взятий нами для огляду період і інших цікавих подій у Боровій...

08.02.2013 року відбулася чергова запланована сесія селищної ради, на якій було розглянуто 15 питань і "Різне". Серед основних тільки питання подання кандидатури Л.Каленченко до районної книги "Золотий фонд Фастівщини" викликало роздвоєння думок і 4 депутатів не підтримали цього рішення. Натомість, з перепалок по цьому питанню несподівано виникло інше, яке депутати розглянули у "Різному". Як саму Л.Каленченко, так і ще 2-3-х депутатів не влаштовує присутність на сесіях відеокамери і відеофіксації роботи селищних обранців. Ними наводилися різні аргументи на кшалт того, що у невірний ракурс може попасти зачіска жінки, прищик людини на носі, поганий вигляд чи хрипкий голос, що їй може потім не подобатися. Аргументи ж з точки зору закону, який гласить, що сесії ради проводяться гласно, і що депутати - це люди публічні, до уваги мало бралися. У хід пішли емоції, ну а згодом вже і до голосування по цьому питанні депутати дійшли.

На пропозицію С.Горкуценка раз і назавжди вирішити це питання відбулося голосування. Більшість, все-таки, не погодилася на згортання демократії у селищі. Нинішню селищну владу у Боровій й так багато хто критикує за перенесення сесійних засідань з клубу до сільради, приховування своїх рішень від людей. Але добре висловилася з цього питання одна з місцевих депутатів. На її думку, виборці мають бачити своїх обранців, а якщо на сесіях постають питання про відмову від відеозйомки, то людям треба зробити певні висновки.

Від редакції: Відразу зазначимо про те, що зустріч на тему виборів 22 січня цього року у Боровій не залишила байдужими нікого у селищі. Про неї у кулуарах довго ще говорили, давали їй різні оцінки, розмірковували над плюсами і мінусами її проведення. Попросили ми поділитися своїми враженнями про неї і про перші кроки нової борівської влади з двома десятками представників місцевої громади, які погодилися відповісти на три запитання:«Як Ви оцінюєте перші кроки нової Борівської влади?», «Чи такі зустрічі, як 22 січня у Будинку культури, здатні консолідувати борівську громаду?» та «Які, на Вашу думку, борівчани могли б на виборах позмагатися за посаду селищного голови?». Щодо останнього питання, то як, гадаєте, скільки з 20 думок вийшло кандидатур? Суто по-українськи - майже двадцять (називалися прізвища В.Єременка, В.Омельчука, В.Сидорова, Н.Панченко, К.Юровицької, В.Холявка, Н.Григорук, О.Березянської, Н.Бенюх, В.Ступака, С.Горкуценка, І .Дубровського та інших. Щодо першого-другого питань, то тут також були різні думки. Одні підтримували, другі критикували. Одну з цікавих відповідей на задані питання ми вирішили висвітлити нижче:

«ОЦІНКА НА ЗРАЗОК БАНКЕТУ СЕРЕД ЧУМИ...»
 Бенюх Н.Є., голова громадської ради при Борівській селищній раді:

«Щодо першого питання, то скажу, що оцінюю ці перші кроки «нової», а за стилем, такої ж «старої» влади, як чимось схожим на зразок банкету серед чуми, який вони відразу стали організовувати з нагоди своєї «перемоги». Яка це «нова» влада, у чому: у обличчях, у стилі роботи, у поглядах на розвиток селища? Скажу чесно, чекала чогось іншого як від них, так і від тих, хто нині представляє у депутатському корпусі «переможену» сторону. Два місяці минуло від першого робочого дня новообраного в.о.голови та секретаря селищної ради. Почула 22 січня оцінку нею своєї роботи у єдиній лише самопохвальній фразі щодо «неба і землі» у порівнянні з своїм попередником. Прикметно, що за неї чомусь відповідь по всіх питаннях перед головою РДА давала не вона, а одна з всім відомих у селищі депутатів (що у Боровій перша розписується за все: і за клуб, і за школу, і за дороги, і за плани роботи влади, за все...).

Хотілося спитати, як у Боровій за цей час змінилося становище? Може «нові-старі переможці» шукають якоїсь консолідації і співпраці з громадою у селищі, яка за них постійно не хоче всі останні вибори голосувати? Я, наприклад, як голова селищної громадської ради, таких кроків не побачила. Що маємо зараз? Односторонній рух. Від того, що сесійні засідання сховалися за двері кабінету селищного голови, говориться, що «наступила тиша !!!» Ніхто не коментує ніякі засідання, ніхто не робить зауважень щодо висвітлення нагальних питань та «тихих» рішень, які приймаються на сесіях, робиться вигляд, що усі ніби задоволені. Яка гармонія? Тільки, для кого: для борівчан, для громади?

Повернуся до банкету в честь перемоги. Всі знають, що з депутатів зібрали по 150 гривень на нього. Не дивлячись на те, що практично не було того дня нормальних доріг до вокзалу, вони все ж добралися до місця локації «свята». Дороги ж - то на потім, не пріоритетне для них нині питання та й коштів на них постійно немає. По-друге - не дивлячись на вихідні і робочі дні, нова влада екстрено провела засідання сесії, де першим питанням розглянула «свої» болючі питання: звільнилася від «неугодних», хто співчував старому голові, або, як вони кажуть «бездіяльних» людей з виконкому та «запросила» (яке ж гарне слово придумане з огляду на те, що останні тільки на порозі й лежали та нетерпляче чекали того) «своїх», дуже діяльних членів. Хоча діяльність саме цих - дуже діяльних членів - давно відома громаді селища без зайвих коментарів. Тому на селищному сайті так скромно і було висвітлено подію їх «повернення».

По третє - при отриманому коритцю нова влада відразу й перемогу оформила «ближче до тіла» (терміново розглянуто питання щодо продовження оренди землі пану Ч. та його зятю, внесення п.К. до певних фондів). Стоянка біля ринку у селищі не потрібна?! Гроші на премії (питання: за що?) також відразу були виділені без «шуму і пилі». А як же ж, спитаєте, з питаннями «подалі від тіла»? Коли одна з депутатів щось спробувала випросити для «людей», так її тут же на сайті заклеймив ганьбою інший дуже діяльний місцевий депутат (який майже не був на жодному засіданні сесії, а їх спостерігав зі «святкових» зібрань та коментував з «сайту»). В його словах читалося, мов Нью-Васюків тут не буде і не надійтесь, нагадав для наївних про скрутні часи тощо. Дуже боязко пролунало питання щодо організації роботи хлібного ларька для соціального хліба. Знову не так! На доопрацювання. А ось по першим вищезгаданим питанням ...як по маслу.

Така згуртованість та порозуміння захоплює!!! Шановні, дуже цікаво спостерігати за агонією людей, які поклали на вівтар свого життя совість. Про що це я говорю? Про яку совість? Цього поняття в словнику декого немає. Є тільки свої інтереси. Коли громада зрозуміє це і те, що до влади треба допускати тих, хто працюють для громади, а не для себе - тільки тоді ми зможемо у Боровій обрати і отримати гідну нас владу. Щодо наради 22 січня говорити довго не буду. Треба знати нашу Борову, яка спроб приведення до «єдиномислія» ніколи не потерпить. Людей гідних прожиає тут чимало. З них є кого вибирати. Аби вони виявились дієвими, ініціативними і працьовитими.

Фастів Інфо

Нет рядом никого, как ни дыши.
Давай с тобой организуем встречу!
Марина, ты письмо мне напиши —
По телефону я тебе отвечу.

Читать дальше "Нет рядом никого, как ни дыши..." на сайте lady-talks.ru