Пахощі квітів окутали все місто. Тьотя галя, з великими персами, несла такий же великий букет польових, а разом з ними і, хєр знає яких квіточок. Чи то їх Тьота галя так міцно тримала в руках, чи то гірки на грудях - стали для них опорою, залишилося вічною загадкою для молодого Василька, що дивився на неї через дорогу. Перекидуючи цигарку з одного края рота в інший, Василько, після двох років вагань, все ж таки пересилив себе і підійшов до Галки, але перед тим, добре сплюнувши усі шмокрлі, що набігли в носі і навіть трохи почали заливатися до рота, наслинивши брови, та погладивши себе по волосю - ніби шось змінилося, рішучим кроком ступив, як він уявляв у своїх думках, до своєї Галочки. Сама же Галочка, в своїх думках, якщо і уявляла - то зовсім інше. Її мозок був проссякнутий квітками, городом де вона їх висаджувала і збирала, а іноді, навіть, могла подумати й про те, що в неї є чоловік і аж семеро котів, яких потрібно годувати. По ночах вона читала улюблений журнал "Садовод" і якщо дозволяв їй чоловік - могла сісти за комп*ютєра -аби попорхатися по форумах типу: "Садоводи Галини", "Як виростити супер-ромашку" чи щось накшталт цього. Василько вже був близько, Галя подивилася, що до неї наближається чолов*яга, перекинула квіти на іншу грудину, і навіть усміхнулася. - Доброго ранку, панночко, може допомогти Вам з квітами? - промовив Васька. - Ну, я можу, - не встигла Галочка відмовити, як Василько сам взяв квіти в руки, запитавши, куди ж їх нести, - Та то до магазину потрібно, я їх продаю їм. І в цілковитій мовчанці вони рушили до магазину. Васька розумів, що два роки вистачило, аби продумати, як він підійде до Галки, як візьме квіти з пишних грудей, але не вистачило їх для того, аби ще подумати, про що ж говорити по дорозі. Але Галка виявилася спритніша. -То, як Вас звати? - Васик., - як то кажуть, моцкалі, - робко відповів Васик. То червоніючи, то жовтіючи, загалом постійно змінюючи забарвлення свого обличчя. - Дуже гарне ім*я , - збрехала Галя. - А я... - тільки-но хотіла промовити Галина своє ім*я, як Васька продовжив. - Галя, Галиночка, Галка, Персик, Котик, Люба моя, Зоря ясна, кохана... От так Василь почав промовляти всі слова, які здавалися йому найпестливішими на світі до Гали. Вона же тим часом, не знала де подітися і чи все ж таки, жарт то є, чи психопат. Галя переконалася, що психопат, - коли Вася викинув квіти на землю і обійняв чимдуж її товсте тіло, притиснувши до себе, що аж Галці довелося зойкнути. - Шо ви робите, Васьо! Я зараз почну гойкати! Покличу міліцію, - але Вася почав стояти на своєму... ба більше - поліз цьомкатися. Галина, читаючи свої жрунали та форуми в інтернеті, про садівництво, згадала пораду садівниці Валентини, що з трояндами слід бути обрежени, і виривати їх потрібно одним махом без сумніву. Так вона поступила із Васьков, вхопивши його за чоловічу гідність, в данному випадку - чоловічку троянду і як потягнула, що аж від крику Василя, голуби, які сиділи на дахах ближніх будов - порозліталися. - Вася відчувши біль, руки від її ягодиць перкинув на своє болюче місце, а через пару секунд і взагалі впав на пильну землю. Приїхала швидка, міліція, кажуть, навіть і психіатрічна - тай забрали Ваську, який два роки готувався до побачення. Мораль цього твору - що не потрібно піддаватися до знайомства з зовсім незнайомими чоловіками, а самим чоловікам, не слід напирати, - бо жінку треба, як то кажуть, - добиватися)
2012-07-24 23:35:30
Что хотели студенты сказать своим мятежом? Был ли он доказательством «резкого полевения» или ...
+ развернуть текстсохранённая копия
Что хотели студенты сказать своим мятежом? Был ли он доказательством «резкого полевения» или растущего влияния Маркса, Маркузе и Че Гевара? А может быть, они хотели доказать социальную несостоятельность традиционного капитализма или хотели более активно участвовать во всем, что происходит в … Читать далее →
...Мы собираемся ехать дальше в сторону Паломино, а там уже по времени решить – что планировать дальше. Но две бусеты, едущие до Паломино проскакивают мимо – мы не махали им достаточно активно. Поэтому, когда мы видим следующий автобус – уже большой, то машем руками, как мельницы. Автобус тормозит – вам куда? - В Паломино, говорим, но можно и в Риоачу. - Ладно, – садитесь до Риоачи. Автобус скорый и с кондиционером. Можно подремать. Через какое-то время собираемся выходить в Риоаче, водитель и зазывала спрашивают, а чего мы в Риоаче-то забыли. - Да ничего, отвечаем, нам бы дальше - в Кабо де ла Вела. -Ах, так – нас пинками загоняют обратно в автобус – поедете с нами дальше. Оказывается, автобус едет прямо до границы Колумбия-Венесуэла. Эх, жаль, Хуго - придурок... А так бы мы и туда зарулили. Молнии Маракайбо манят нас по-прежнему. А пока автобус стоит и ждет пассажиров, покупаем прямо из окошка густого горячего наваристого рыбного супчика - продавец с большой кастрюлей-бидоном горячего супа подходит к каждому проезжающему автобусу. Вкуснотища! Ещё минут 30, и за Риоачей нас высаживают на перекрестке Куатро Виа. Там нас моментально подбирает машина и отвозит в Урибию – муниципальный центр индейцев полуострова Гуахира. Индейцы эти сильно отличаются от остального населения Колумбии – сами очень темные, какие-то все недружелюбные, фотографироваться не любят, тетки все в каких-то платьях-балахонах...Ну, мы исподтишка, конечно же, нащелкали.
Ссылка в тему: Партизанскими тропами Колумбии. Водопады Кубрада Валенсия Тег в тему: Партизанскими тропами Колумбии
– Аленушка. Аленушка. Е. Мартынов, А. Дементьев. – Белая сирень. Белая сирень. Е. Мартынов, А. Поперечный. – Арлекино. Арлекино. Из репертуара А. Пугачевой. Э. Димитров, Б. Баркас. – Мой сосед (Наш сосед). Фокстрот. Мой сосед (Наш сосед). Фокстрот. Из репертуара Э. Пьехи. Б. Потемкин. Б. Потёмкин. – Взвейтесь кострами. Взвейтесь кострами. С. Дешкин, А. Жаров. – Бабочки на снегу. Бабочки на снегу. Р. Паулс, Н. Зиновьев. – Александра. Александра. Из кинофильма Москва слезам не верит. С. Никитин, Ю. Визбор и Д. Сухарев. – Романтики с большой дороги. Романтики с большой дороги. Пусть нету ни кола и не двора. Песня разбойников из мультфильма По следам Бременских музыкантов. Г. Гладков, Ю. Энтин. – Московские окна. Фокстрот. Московские окна. Фокстрот. Из телефильма Московские окна. Т. Хренников, М. Матусовский. – Березовые сны. Березовые сны. Из киноэпопеи Великая Отечественная. В. Гевиксман, Г. Фере.
http://550w.ucoz.com/blog/2012-07-06-4
http://550w.ucoz.com/blog/2012-07-06-46
вася, вася, репертуар,– Вася. Вася. Из репертуара ВИА Браво. Е. Хавтан, В. Сюткин.
– Аленушка. Аленушка. Е. Мартынов, А. Дементьев. – Белая сирень. Белая сирень. Е. Мартынов, А. Поперечный. – Арлекино. Арлекино. Из репертуара А. Пугачевой. Э. Димитров, Б. Баркас. – Мой сосед (Наш сосед). Фокстрот. Мой сосед (Наш сосед). Фокстрот. Из репертуара Э. Пьехи. Б. Потемкин. Б. Потёмкин. – Взвейтесь кострами. Взвейтесь кострами. С. Дешкин, А. Жаров. – Бабочки на снегу. Бабочки на снегу. Р. Паулс, Н. Зиновьев. – Александра. Александра. Из кинофильма Москва слезам не верит. С. Никитин, Ю. Визбор и Д. Сухарев. – Романтики с большой дороги. Романтики с большой дороги. Пусть нету ни кола и не двора. Песня разбойников из мультфильма По следам Бременских музыкантов. Г. Гладков, Ю. Энтин. – Московские окна. Фокстрот. Московские окна. Фокстрот. Из телефильма Московские окна. Т. Хренников, М. Матусовский. – Березовые сны. Березовые сны. Из киноэпопеи Великая Отечественная. В. Гевиксман, Г. Фере.
