У минулих номерах газетою були вже висвітлені деякі біографічні дані ініціатора грандіозного будівництва нового костелу Воздвиження Св.Хреста у місті Фастові у 1903-1911 роках його тодішнього настоятеля Станіслава Шептицького, які вдалося отримати з матеріалів про нього з Польщі і Держархіву Житомирської області. Вони цінні тим, що дають нам можливість ознайомитись як з історією самої споруди, так і з окремими історичними подіями у нашому місті у ХІХ-ХХ століттях. Зокрема, «Фастів Інфо» вже писала про те, з якими потугами вдалося завершити ремонт фастівського костелу у 1874 році тодішньому настоятелю кс.Антонію Грушецькому (1869-1878 роки пастирської праці). 

Що цікаво, за його описом 24 серпня 1869 року костел у той час виглядав так: «деревянный на каменном фундаменте с двумя куполами с крестами, в 1851 году был вновь подчинен Луцко-Житомирским епископом Боровским, покрыт железом во внутри и снаружи ошалеван новыми досками и покрашен. Длина костела 39, ширина 19 и высота 12 аршинов. Ступени у больших дверей и меньших при входе до ризницы ветхие, и некоторые доски совершенно погнившие и требуют огромной починки. С левой стороны костела – колокольня кирпичная, покрыта досками о пяти разделах с пятью колоколами разной величины, а шестой найден липшим при костельном имуществе – требует починки. Ограда около костела в 1852 году была подчиняемая местным администратором кс. Аниолом Свирским; теперь эта ограда пришла к разрушению - в некоторых местах исправлена, потребует починки. Во внутри костела находится 3 престола: 1) Большой - в 1851 году построен новый каменный над которым помещена большая Икона Распятия Спасителя, под нею Икона Распятия Иисуса Христа средней величины на серебряном Кресте, вокруг которого на вышине различные пожертвования (УОШПІ) около 130 штук разной величины, по обеих сторонах иконы Распятия Спасителя на Кресте находятся большие две иконы с изображением Спасителя снятого с креста с левой и св. Иоанна - с правой стороны; ниже над ними иконы св. Онуфрия (по обеим сторонам) средней величины и Пресвятой Богородицы, Спасителя укоронованого - вся стена увешана иконами. 2) Малий Престол с правой стороны - Икона на холсте св. Казимира, а ниже св. Иосифа с Спасителем на руке. 3) Малий Престол с левой стороны - Две иконы с изображением Пресвятой Богородицы. Конфесионалов два по обеим сторонам. Лавок двенадцать. При дверях по обеим сторонам по одной лавке. Амвон деревянный по левой стороне. Возле большого Престола с правой стороны малая кладовая, а с левой ризница. У входа дверей хори, на которых помещен орган, расстроен и требует починки. Окошек в зданий костела 12, некоторые требуют починки. Дверей 7, одна из них у входа обита железом».

З інших його відомостей можна дізнатися також, що попередній ремонт споруди було завершено у 1852 році і за розпорядженням єпископа Каспера Боровського він був освячений Києво-Васильківським деканом каноніком Геронімом Блажієвським. Треба також зазначити, що фастівська парафія Воздвиження Св.Хреста мала також дім для настоятеля та декілька господарських будівель. 

Зазначений же будинок виглядав так: «деревянный, покрыт соломою ветхий; длина 26 - ширина 19 - высота 3,5 аршина; в нем 4 комнаты с кухнею для прислуги и кладовая. Окошек - 14, дверей 9. Две кирпичные огревательные печки и варистая в кухне с двумя дымоотводными трубами; в самом доме помещен небольшой погреб, закладывающийся досками, требует починки; при доме находится небольшой фруктовый сад, требующий поправки огорожи. Домик для помещения органиста совершенно ветхий, требует огромной починки. При доме находятся ветхие строения, в котором помещаются: конюшня, возовня, сарай и амбар, в котором 4 засека для сушки хлеба. Все строения ветхие и требуют починки, кроме еще находится два совершенно разоренные погреба и разрушившийся сарайчик».  

Для справедливості слід зазначити, що при костьолі була книгозбірня, де було більше 100 латинських та польських книг. Зрозуміло, що у більшості вони мали зміст релігійного характеру. Архівні документи часів ксьондза Грушецького залишили нам також відомості про його «війну» з міщанином Петром Оберковським, коли священнослужитель прийшов на фастівську парафію. Як виявляється, ксьондз Антоній активно домагався виселення вищезгаданого міщанина з хати, яку він нібито купив від попереднього настоятеля Ангела Свірського, про що документів не знаходилося. До речі, коли у 1879 році Консисторія наказала укласти Оберковському з костелом договір на оренду садиби в 100 саж.кв., що й було зроблено (по 3 руб. в рік), то він так само не виконував цих зобов’язань і конфлікт тривав надалі. Ця земельна справа тягнулася багато років і була завершена лише під кінець XIX століття.

 Як зазначалося, у 1878 році кс. Антоній склав свої повноваження. Новий адміністратор парафії Киприян Косинський (указ Консисторії від 7 серпня 1878 р.) 14 вересня склав спеціальну присягу і приступив до пастирської служби у Фастові. Приймаючи фастівський костел за описом 1878 року він відзначив, що храм йому дістався відремонтованим, оббитим новими дошками та покрашеним. Відзначав він і те, що навколо костелу поставлено нову добротну огорожу. Тому, невдовзі в костелі на одному з малих престолів з’явилася ікона св. Антонія, яка була писана масляними фарбами і вставлена у позолочену раму. До речі, на іншому престолі ліворуч, як зазначалося, знаходилася позолочена ікона Матері Божої Ченстохівської, трішки вище була ікона Матері Божої, а по середині - Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Був при новому настоятелі і план землі та костельної садиби, зроблений у 1869 році. За ним, до парафії належало у той час землі: під костельною садибою - 5 десятин, під самим будинком костелу - 0,5 дес, на парафіяльному кладовищі - 1 дес, під ріллею - 30 дес, під сінокосом - 6 та іншої - ще 1,5 дес. Загалом костел у Фастові мав на той час 42,44 десятин землі.

Що цікаво, невеличкий допис «без Ксьондзовки» дав нам можливість дізнатися, що колись до парафії належала Ксьондзівка (або маєток «Слобода Кадлубицька»), що нараховувала 157 душ. За реформами 1843-1848 років ХІХ ст. згаданий маєток був переданий до казни і у 1849 році за нього парафія отримала 33 десятини землі, більшість якої була під ріллею. Слід зазначити, що кс. Косинський працював у Фастові лише рік, але зумів за цей час відремонтувати дзвіницю, накрити її бляхою, зробити нові сходи і підлогу перед костелом, відремонтувати два сараї. Натомість, невдовзі на його місце заступив новий адміністратор парафії.

Мондзелевський Е.А., історик-краєзнавець, голова Фастівської «Просвіти», член Національної Спілки краєзнавців України(продовження - в наступних номерах) 

Фастів Інфо