День за днем ми тягнемо за собою купу непотрібного вантажу. Думки про те, яким я повинен бути, з ким краще дружити, чому в мене не виходить те чи інше діло – не покидають… Постійні намагання кинути курити, скажу для когось – пити, невмируще бажання трахнути когось на столі, чи замутити бізнес, або ж зателефонувати людині, яка подобається вже не перший день -все це ми несемо на своїх, іноді, маленьких, а для жінок  тендітних плечах. Чим заздрю будистській культури – тим, що вони, може і прикидаються, але, начебто, вільні від усього цього безладу. Наче для них і не існує проблем, не існує бажання чогось досягти – вони переконані, найбільше їхнє досягнення, те, що вони віддалися Крішні. Ну, х... з ними, якщо у них добре все –так тому і бути. Як написав Ю.Винничук - Лицарем круглого паштету – може бути кожен сам для себе. Звичайно, постійні намагання зрозуміти сенс життя – просто зводять з розуму, хорошу, а іноді і погану людину. Але слід зрозуміти одну річ, якщо не  бути відкритим людям, стати королем гонору, друїдом пихатості, чи волхвом егоїзму… далі продовжуйте самі – можна дістатися найбільших вершин, звернути гори – тільки б не було найменшого сумніву у досягненні своєї мрії, а усмішка не покидала і без того, втомлене від довбаного життя обличчя. Усміхайся, мій любий читачу, разом з нею, усмішкою, можна пройти життя -і нехай  зробити це недостойно, тим не менш, з усмішкою!