Вже чотири роки 30 луцьких родин, які мешкають по вулиці Мамсурова, живуть немов у фільмі жахів. З появою біля їхніх будинків собачого притулку люди без потреби перестали виходити на вулицю. Бояться там вести і домашнє господарство. Зграї голодних псів щоденно атакують як людей, так і свійських тварин. Останньою жертвою собак стало козеня, - повідомляє ТРК «Аверс».
Місцевий житель Олександр розповів: «Вискочив, а вони вже тута деруть ту козу, чотири собаки великих… Не прийшов би з роботи, вони б загризли її».
Чи не щодня, як розповіли люди, у них зникають кури, гуси та качки. Голодні собаки, які мешкають у притулку, прогризають паркан та риють дірки під сараями. Що таке прогулятися, чи погратися на вулиці дітям, які проживають у цій місцевості, не знають. З тих пір, як 4 роки тому розмістили притулок, без батьків на вулицю малеча - ні ногою!
Місцева мешканка Олена зауважила: «До Романюка ми два рази на прийом ходили. Він нам обіцяв перший раз, що закриє або перенесе притулок, бо ж у нас маленькі діти. Мою дитину, ми йшли в садочок, собаки вкусили, але Дана сказала що це неправда… В моєї дитини на голові був лишай, я йому показала від врача довідку, який сказав, що не можна дітям жити біля такого притулка. Романюк даже нам відповіді ніякої не дав».
Оцінювали ситуацію навіть санепідеміологи та, зрештою, все, на що спромоглися, - лише поспівчувати. Неодноразово були спроби дійти хоч якогось порозуміння з директором притулку Даною Новарчук, та відповідь була короткою:
«Вона каже, - а не треба було тут поселятися. Та ше її на світі не було, як наші батьки тут жили. Ми ж не винуваті, що в нас будинки тут», - скаржилися люди.
У притулку переконують, що за собаками наглядають ретельно, однак, всіх вслідкувати таки не вдається. Охоронець притулку розповів: «Тут дирка є. Казав я Дані: зробіть шось… Собака любу дирку знайде».
Місцеві в розпачі. На владу надії вже немає, а самотужки зарадити зграям голодних псів вони не можуть. Та найбільше переймаються за власне житя, бо в будь-яку хвилину на місці свійської тварини, у зубах безпритульних собак можуть опинитися діти.
http://p-p.com.ua/articles/40564/
Чому вони їх не потруять? Добро має бути з кулаками.
Отже, я виступив у Луцьку, а ви - ні (не ображайтеся, ніхто не ідеальний). Це відбулося 9 листопада в арт-кафе
Друзі Forever.
Запросив мене провести
поетичний вечір Георгій Гонта, талановитий гравець руками на бандурі (це не просто бла-бла-бла - він мені грав наживо), хіка та взагалі різностороння особистість. Він же мене зустрів і водив містом. А потім посадив на потяг, що теж логічно.
Замку. Там мені вдалося постріляти з лука, про що я давно мріяв (оце я розумію - гідний атракціон). А на завершення прогулянки територією Замку я майже явно відчув себе перенесеним у лицарську добу Литовсько-Руської держави. Про це - вірш. Гадаю, він охарактеризує цей дивовижний стан найкраще:
Піднімаюся до Свидригайлової вежі
Під співи солов'їв.
Потрапив до Середньовіччя.
09.11.2013 |
| Замок Любарта ліворуч. |
***
Гуляли ми гуляли - і врешті-решт
настав час поезії.
Людей зібралося небагато (що загалом не дивно для заходів такого формату). Утім, як відомо, головне не кількість, а якість. Я виступаю передусім заради прямого спілкування з публікою - і в цьому плані лучани мене дуже порадували. Люди швидко втягувалися в діалог, не боялися питати, коментувати, дискутувати, навіть один раз указали на помилку (за що я вдячний).
Дехто залишився ще після виступу взяти в мене автограф і висловити захоплення проведеним літвечором. Несамохіть продовжилася бесіда на ті теми, що я піднімав у проміжках між віршами. Чесно кажучи, дуже багато балакав, аби передати той культурний бекґраунд, в умовах якого творилися поезії - і, отже, надати краще розуміння (з цього приводу слушно написано в Луркморі про постмодерністську літературу:
"Людям без филологического образования вообще бывает невозможно понять некоторых шибко увлёкшихся авторов" - хоча в мене алюзії виходять далеко за межі філології). Говорили про одвічні філософські питання буття, про страждання, про прошарки реальності та існування, про східні духовні вчення, про невимовну дивовижність людської душі.
Слухачі виявилися співрозмовниками, що для мене дуже показово на
поетичних читаннях - так я бачу, що моя творчість дійсно цікава людям, дійсно зачепила вібрації їхніх душ. Це говорить набагато більше, ніж банальні оплески, які часто робляться чисто заради дотримання формальностей.
Ну, а для тих, кому не пощастило побувати на моєму
поетичному вечорі в Луцьку - викладаю
вірші, вперше там оприлюднені (паблік вконтакті не рахую):
***
Усі вірші - плагіат
Бо слова вигадані
Не нами.
19.10.2013***
Входить і виходить
Входить і виходить
Пульсація Всесвіту
У фрікціях дзен.
30.10.2013***
Музика проливається крізь вени.
Блаженство, оргазм,
Вічна ерекція.
30.09.2013***
Мої інтереси
Це якорі,
За які чіпляється життя.
10.09.2013***
Думки гудять у голові
Зашкварюють мозок
Як зникли - то спокій.
29.10.2013***
Страшно зустрітися з собою.
Ще страшніше -
Дізнатися, що все навколо - Ти.
01.10.2013***
Той, хто мислить
Це я чи не я?
Той, хто бачить
Це я чи не я?
Той, хто судить
Я.
12.10.2013***
Не зважаючи
На розуміння Я,
Знання себе навалюється
З болем.
19.10.2013***
І я - не я
І ти - не ти
А все одно живемо
Ми
04.11.2013***
Прокинувся - Великий Вибух
Заснув - і стиснувся
У сингулярність
29.10.2013***
Цивілізація - це звір.
Що з'їв - перетравив.
Як отруївся - криза.
06.11.2013***
Я смертний.
Але якщо смерть - це чорна діра,
То з її сингулярності
Великим вибухом
Вибухне Всесвіт.
22.10.2013***
Нахуя я живу?
Нахуя я роблю?
Нахуя?
Нахуя?
Нахуя?!
26.10.2013***
Моя душа
Мандрує
Від інфополя
До інфополя.
04.10.2013***
Чому люди такі суєтливі?
Я боюся їх.
Доводиться глушитися в підіграванні.
Я клоун. Я мім.
30.09.2013***
Усюди сміх навколо.
Чому мене дратує?
Я заспокоївся та зрозумів,
Що
Cміх - це плач.
03.10.2013***
Б'юся об стіну
Як бот з контр-страйку
Стіну існування.
21.10.2013***
Брахман пізнає себе через форми
А Я
Пізнаю себе через вірші
03.11.2013***
Стани свідомості
Упираються
В стани реальності.
13.10.2013***
У переливах ліхтарів
Блищить земля
Блищить асфальт
Пилинки радості
І світла
23.10.2013***
Помирає природа
А з нею помираю і я.
Душа живе.
31.10.2013***
Як листя опадає
З пожовклих дерев
З мене опадає світ.
14.10.2013***
Краплі на кінчиках гілок.
Дерева оплакують
Осінню смерть.
29.10.2013***
Вечірній промінь
Розфарбував панельний дім.
В рожевий. Але не як ТП.
24.09.2013***
Повіяло квітками.
Мить.
І вже нема арома-раю.
10.10.2013***
Дощик
Оросить асфальт
І змиє бруд затуфлених підошв.
23.10.2013***
Цік-цік, цік
Напередодні зими
Пташки за вікном
Наче Бог.
13.10.2013***
Такий холод у вересні.
А пташка співає
Серце радіє.
12.09.2013***
Якщо пташка зранку
За вікном не заспівала
То й день пройде
Мов чорна хмара.
19.10.2013***
Суцільні сизо-фіолетові хмари
Відрізали небо від очей.
Блакить проглядає мов Рай.
24.09.2013***
Крізь затемнені вікна в маршрутці
Західні хмари стали багряними
Наче пломінь війни.
25.09.2013***
Моє місто
Архітектурний цвинтар історії
Живіший за людей
27.10.2013***
Місто й дерева в тумані
Птахи голосять
Фродо, де ти заховався?
28.10.2013***
Світло ліхтарів
В тумані
Як фільм про інопланетян
28.10.2013***
Холод розповзається по тілу.
Скарабеї пожирають твою плоть.
Віддайся холоду, розслабся.
Він зітре тебе вщент.
26.09.2013***
Я кручуся на стільці
А моя вода з медом-лимоном
Крутиться навпаки.
Фізичний факт.
16.10.2013***
Вийшов з душу
І дощ пройшов.
Чому плакало небо,
Коли плакав я?
15.10.2013***
Гудить у голові
Як нульова кардіограма
Звук Нада.
27.10.2013***
Хтось скаже хіпстор.
Хтось скаже підор.
Хтось скаже хворий на голову.
А я скажу:
Що в людини болить,
Про те вона і говорить.
Азаза
11.09.2013***
В дитинстві кожен вірить у магію.
Дорослі руйнують її нормальністю.
Дехто проносить її крізь бар'єри системи.
А ви вже знайшли собі віддушину?
10.09.2013***
Цікавість
Веде
Нитку життя
Крізь сансару.
Три мойри переріжуть нитку.
Але цікавість не зникне ніколи.
28.09.2013***
Блядь,
У який же прекрасний час я живу.
Інтернет - бездонна скарбниця дивацтв.
27.10.2013***
Покоління Вікіпедії,
Привіт.
Уже повірили в усі статті,
Написані такими ж як і ви?
20.10.2013***
Великий цвинтар вебсайтів
Залишиться після нас.
Тони мертвої інформації.
30.10.2013***
Хто любить їздити в маршрутках,
Хто любить втикати у вікно,
Той молодець.
10.09.2013***
Геніальний математик
Зробив відкриття у вишці.
Але не зміг провести розрахунки з податками.
16.09.2013***
Люди носять речі
А я бачу як речі живуть на ринку
Та мігрують на їхні тіла
27.10.2013***
Життя - це творчість.
Ти - творець.
А як не осягнеш це,
То пиздець.
25.05.2013***
Пару слів про сам заклад Друзі Forever, який додав мистецьких барв до атмосфери літвечору. Власник Богдан Іщук і персонал зустріли привітно і - що важливіше - так само й прощалися. Інтер'єр мене вразив своєю креативністю та оригінальністю: одразу видно, що люди вкладали душу - це простежувалося в тому, як любовно були викладені продукти (як зазначив мій супутник Георгій - хоч бери та фоткай на Інстаграм), у синкретизмі різних арт-декорацій (я особливо вподобав картинку з дзеркалом під назвою
"Ти" - вельми концептуальний витвір), навіть у колекції книжок, що я виявив на другому поверсі.
Друзі Forever я, відверто кажучи, порівняв би з таким собі витвором мистецтва в сфері ресторанного бізнесу. Маю надію, що подібний творчий підхід до облаштування тільки множитиметься на теренах України. І Друзі Forever послужить гарним прикладом.
 |
| Традиційно в день літвечорів - фото в дзеркалі параші. |
***
Оскільки прямого рейсу з Миколаєва до Луцька не існує, то довелося їхати з пересадками - туди через
Одесу, а назад через Київ. Насправді був радий цій нагоді побути вільним туристом не тільки в Луцьку. Багато розповсюджуватися про враження не збираюся - лише
короткий фото й поетичний звіт.
Одеса
 |
| Місяць і ліхтар десь коло одеського вокзалу. |
Приїхав до Одеси
А пташки
Не перестали гратися в деревах.
08.11.2013***
Стільки ворон
Все небо затулили карканням
У парку над Одесою.
08.11.2013***
Парк. Сутеніє
Ввімкнулись ліхтарі
Пташки заглухли.
А люди все ті самі.
08.11.2013***
Каркання над Одесою
Наче пульс життя
Веде від урбан-суєти.
08.11.2013***
Сфера каркання над містом
Оточила хаотичною
Та вічною
Мережею Життя.
08.11.2013***
Київ
 |
| Прямо як у пісні Океану Ельзи - небо над Дніпром. |
На дереві білки стриб-стриб
Хруст-хрусть кору
І пізньоосінній вітер їм не страшний.
10.11.2013***
Сонце гріє добром
Що вдома
Що на Володимирській гірці
10.11.2013***
Картини
Двері в інший світ
Який знаходиться в мені.
10.11.2013***
 |
| Це фото вже вдома зробив. Нарешті придбав вишиванку - дякую тітоньці з Андріївського узвозу за позитив і знижку. |
***
П.С. Фото з вечору будуть пізніше. Можливо.
Не забувайте, що секція коментарів - вона вся для вас.
