На моєму виступі в Одесі одна слухачка запитала, чи цікавлюся я філософією, оскільки мої вірші здалися їй досить філософськими. Питання мене дещо збентежило, адже філософією в традиційному західному розумінні я давно не захоплююся.


Своїм віршам же я взагалі не намагався приписувати якийсь стиль, тим паче, що він постійно змінювався. Наприклад, останнім часом з моєї поезії зникли матюки, а за духом вони стали нагадувати хайку. Не подумайте, що я почав негативно ставитися до матюків, либонь просто перестав бачити в них необхідний наразі засіб поетичного вираження. Чи вплинуло це кращим чином - вирішувати вже не мені.
Твітері. Можете погоджуватися або ні, але якщо вас зачепили нові вірші - прошу відкоментити, наскільки божевільним ви стали під час прочитання. 

Виступати в Одесі мене запрошували ще восени - заздалегідь попередили, що навесні планується масштабний поетичний захід. Згодом, як мені повідомили, плани змінилися, та організатори вирішили просто запрошувати авторів на сольні вечори. От і дочекався - запросили виступити 12 травня в арт-кафе "Бандероль" на власному поетичному вечорі Артема Бебика. Організацією займалися люди з МГО «Мовний ренесанс».


заінстаграмив навколишній ландшафт через віконце, яке прикувало мою увагу:



По прибуттю нас зустріли, поводили по центру Одеси, нарозповідали всіляких цікавинок про місто, врешті-решт ми просто мило поспілкувалися. І настало 17.00, ми прибули до "Бандеролі".

Цей поетичний вечір був дещо незвичним, оскільки я вирішив не читати свої найходовіші вірші, рясно оздоблені матюками. І не дарма, адже це дуже добре вписувалося в атмосферу літературника. Вона виявилася вельми затишною та дружньою - не в останню чергу завдяки дизайнерському стилеві закладу, а в першу чергу через сприйнятливу та охочу до дискусії публіку. Так, цього разу теж було багато спілкування з людьми, причому набагато осмисленішого, ніж попереднього разу (утім, даний факт аж ніяк не применшує цінність балачок останнього). Я взагалі дійшов висновку, що найголовніше для мене на подібних заходах - це саме взаємодія з публікую, у тому числі через розмову. Бо вірші та інші твори можна вільно почитати та послухати в інтернеті, а от відкрито поспілкуватися з зацікавленими людьми не завжди випадає нагода.

Зважаючи на те, що на кілька творів я на вечір наклав вето, а також на те, що потрібно було самому заповнити аж 2 години часу, я пошурхотів по архівах: відшукав деякі забуті або недооціненні свого часу вірші - як старі, так і нові. На додачу я поділився вибраною авторською афористикою (звісно ж, з постмодерністських уроків) та антижартами (от і кар'єра стендап комедіанта розпочалася).


Обсяг прочитаного матеріалу досить великий, тому, аби не втомлювати читачів, викладаю лише вірші, які ніде не декламував на публіку.

Нелюбов

Часто,
Коли мовиться слово "любов",
Люди думають про стосунки, секс, Бога -
Про що завгодно,
Але не про любов.
А ви згадайте:
Як метелик розфарбовує повітря крильцями.
Як посміхається мати.
Як пахне кохана.
Як звучить улюблена пісня.
Як смакує їжа на голодний шлунок.

Утім, це теж не любов.

28.03.2013

Ми всі помремо,
Ми всі помремо.
Агов!
Ти теж помреш, друже.
Може завтра, може через 50 років,
А може в наступну мить.
Досі нема чого сказати?
Досі сердишся на те, що батьки про тебе піклуються?
Досі злишся на кохану за те, що сміє бути особистістю?
Досі гуляєш вулицею, не помічаючи запаху розквітлого бузку?
Досі нудно, не знаєш, чим зайнятись?

Тоді ти досі не знаєш, що помреш.

04.05.2013



Вірш про інтереси

Алкоголь, нікотин
ЛСД, героїн
Анаша, первітин
Декстрометорфан

23.01.2013


І наостанок запрезентую кілька світлин з Одеси.