Останнім часом гумор втрачає для мене гострий смак. Навіть сарказм, навіть найпекельніша чорнуха вже не викликають особливого захоплення. Без перебільшення я дуже зрадів, коли наштовхнувся на ідею постгумора - такого собі гумора без/проти гумору, де смішна частина замінена на передбачувану та нормальну для реального життя. Парадоксально, але саме ці антисміхуйочки - найкумедніше, з чим я стикався останнім часом. Якщо бути до кінця відвертим, постгумор викликає в мене божевільний регіт (що, либонь, дивно, бо це ж АНТИжарти).
Еге ж, саме такий регіт.
Тож я підхопив ідею та вирішив розвинути концепцію. Я недавно вже постив пару антижартів власного виробництва власної переробки на своїй стіні вконтакті, нижче разом з ними подаю ще більше прикладів постгумору українською.
***
У далекі-далекі часи у Львові в трамвай забігає дід у вишиванці з автоматом і питає: - Котра година? Негр, який сидів поруч, встає та чистою українською каже: - Пiв на другу! Дід йому: - Дякую!
***
Побили єврея в автобусі. Крім потерпілого, взяли ще двох, що били: військового та п'яницю якогось. Запитують у відділку, як усе відбулося. Єврей: - Стою. Нікого не чіпаю. Раптом військовий кидається на мене, починає бити, а слідом і п'яниця. Запитують військового: - За що? - Стою. Нікого не чіпаю. Раптом єврей наступає на ногу і не сходить з неї. Я про себе: "Даю йому хвилину. Не злізе - поб'ю!" Звірився по годиннику. Хвилина минула. Він не сходить. Я почав його бити. Запитують п'яницю: - Ну, цей зрозуміло, за що бив. Ти ж, паразите, чого поліз? П'яниця: - Не пам'ятаю, я п'яний був.
***
Дружина: - Я не зрозуміла, чому шкарпетки по всій квартирі розкидані?! Чоловік: - Я неакуратний, вибач.
***
- Послала свого за картоплею, а його збила машина. - Жах! І що ти тепер будеш робити? - Хоронити.
***
Два гуцули на протилежних полонинах. Один кричить другому: - Іване, ти чув, шо москалі в космос полетіли? - Шо, всі? - Та нє, тільки один. - Ясно.
***
Іде заняття в школі. Учитель: - Хто вважає себе дурнем, підведіться. Через кілька хвилин підводиться Вовочка: - Вибачте, можна вийти?
***
- Ти знаєш чому дівчат з маленькими цицьками називають чарівницями? - Ні... - От і я не чув, щоб їх так називали.
***
- Скільки молдаван потрібно, щоб закрутити лампочку? - Один.
***
Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться - даішник стоїть. Не гальмує, думає, а не гріх, як зіб'ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже: - Поховайте, вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний. - Та чо' ж нє, поховаю, синку. Так і домовились. Їде далі гуцул. Ще одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже: - Слава Йсу. Дід обертається: - Слава навіки! - А шо, діду, закопали того? - Та закопав.. - Та як закопали, як во він лежит. - Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара' закопаю. Гуцул подякував і пішов. У ДАІ б'ють тривогу: - Шо ета такоє! Дє наши люді? Паєхать, правєріть! І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно - тільки на цвинтарі лямпа хитається, і чути, як гробар лопатою цьвохкає. Приходить на цвинтар, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі. Підходить до гробаря та каже: - Ізвінітє, а шо ета ви так позна тут дєлаєтє? Старий гуцул обертається: - Працюю.
***
Ішов ведмідь по лісу. Бачить - машина горить. Злякався та втік.
***
Сидить чоловік вдома. Дзвінок у двеpі. Відчиняє – на поpозі жид стоїть: - Пґ'обачте, це не ви витягли вчоґ'а з ями євґ'ейского хлопчика? - Hy, я. - Дякую.
***
Вовочка говорить мамі: - Мам, сьогодні директор запитував чи одна я дитина в сім'ї? - І що ти сказав? - Що я один. - А він? - Дякую за інформацію.
***
Сидить хлопчик на травичці, грає в машинку. Як раптом у машинки колеса відвалилися. Хлопчик сидить плаче. Повз проходив наркоман, почув плач хлопчика, підійшов і запитав: - Ти чого плачеш? - Я колеса втратив! - Ну, ходімо зі мною, я тобі свої дам. - Ні, мені мама сказала на травичці сидіти! - Вибач за турбування.
***
- Тітка Галя вже йде. Що треба сказати, синку?
- Не знаю.
- А що я завжди кажу?
- До побачення.
***
Попереджаючи коментаторів, що критикуватимуть вищенаведені антижарти за несмішність - вони аж ніяк не мають бути смішними. Якщо ж комусь постгумор до смаку - пишіть у коментах, буде ще.
"Постмодернизм это по сути своей лекарство,медицинский препарат для уставшего ума современного человека,это миксер- позволяющий так подготовить разнородную информацию, чтобы приняв её вы сохранили целостность и не потеряли разум."
Александр Гнутов
Хорошо посидели и обсудили, честно говоря ожидала немного другого формата мероприятия, вышло всё так как желалось видеть и точку зрения большинства разделяю, правда я всего лишь сторонний наблюдатель, а не оратор, кому что... как говорится.
2012-03-23 12:32:21
... 160; Стиль интерьера постмодерн - это стиль, ... в стиле постмодерн является [...]
Related ...
+ развернуть текстсохранённая копия
Стиль интерьера постмодерн - это стиль, зародившийся в 1960-е годы под воздействием переосмысления стилей модернизм и авангард, и уход от них. Это своеобразный сплав стилей прошлого: классики и барокко и современного: структурализм, футуризм, хай-тек, минимализм, поп-арт. Постмодернизм не отрицает прошлое, а пересматривает его, но с иронией. Главным в стиле постмодерн является [...]
Related posts: