+ развернуть текст   сохранённая копия

Тэги: вс?, новини, публ?кац??, району, шахти

Міні-есе Артема Бебика ч.2: традиції пішоходів, деконструкція матюків та інші дрібниці

   2014-06-06 14:57:00
Інколи так обурюєшся світом, що хочеться щось змінити. Звісно, людей за пару днів не зміниш, тут ...
+ развернуть текст   сохранённая копия


Що поганого в матюках? Мені навіть казали, що це мантри темряви, які сіють зло в світі. Ідіоти! Матюки погані тільки тоді, коли людина вважає їх поганими. Хуй, пизда, їбання. Що в цьому поганого? Хуй - це чудово, він осіменяє, дарує життя. Пизда - це прекрасно, ми, як мінімум, усі вилізли з неї. Ну, і врешті-решт, якби не їбання, то тоді б нікого з нас не було. Люди негативно ставляться до життєдайних речей, вірячи дегенеративним і рабським соціальним шаблонам. Але життя понад ними - і поки людина цього не розуміє, вона страждає. Навіть через невинний набір літер, який зветься матюками.

Взагалі, на мою думку, якщо не робити з матюків нічого поганого, то їх просто перестануть використовувати (суджу з власного досвіду - я в повсякденному житті не матюкаюся). Утім, проблема тут глибше, вона корениться неприйнятті сексуальності, передусім власної, що є повним ідіотизмом. Саме тому, що люди думають (бо їх так привчили), що секс - це щось погане, сороміцьке, вони й використовують матюки, які напряму пов'язані з сексуальністю, для вираження емоційного негативу. З прийняттям сексуальності це відпадає. Як я можу назвати людину "хуйовою" в сенсі "поганою", якщо хуй - це добре, це творець життя?

30.01.2014



Дієтологи рекомендують добре пережовувати їжу перед тим, як проковтнути. Я рекомендую робити те саме з книгами.

Коли я читаю дійсно хорошу книгу, то одну сторінку проходжу десь півгодини. Ні, це не тому, що я дегенерат і повільно читаю. Це тому, що добре читання уводить глибоко в себе. Якщо книга якісна, то вона відправляє в турне до світу Артема Бебика, де кожне речення знайомить з новою країною.

Тому я дивуюся, що дехто читає книги пачками. Куди ви поспішаєте? Читання - не екзамен. Велика кількість прочитаних книг ніяк не покращить ваше життя, воно не копилка, а процес - важлива тільки якість, занурення в момент. Заради чого ви читаєте? Задоволення від інтриги? Нісенітниця! Ніяк не допоможе у вашому житті те, що ви дізнаєтеся, чи помре Гаррі Поттер в останній книзі. Незалежно від того, помре він чи ні, ви повернетесь у свій світ, де нічого не змінилося. Неважливо, що станеться з Гаррі Поттером - важливо тільки те, чи побачили в ньому себе ви. І якщо роздивилися добре, то у вас не залишиться вибору, окрім як бути собою та змінити свій світ.

1.02.2014



Думки з'являються, це творчість. Вони виникають і зникають, проте не вмирають - просто десь ховаються, і взаємодія зі світом може викликати їх назад у свідомість. Певно, думки помирають лише тоді, коли ми тим чи іншим чином створили реальність, яку вони маніфестували.

09.02.2014



Суть не в тому, щоб протестувати проти гендерних стереотипів, а бути від них незалежним, мати змогу робити як те, що в них вписується, так і те, що в них не вписується - згідно ситуації. І так щодо будь-яких стереотипів.

07.02.2014



Привіт, марксисти та революціонери!
Гордовите еґо - це пихатий панівний клас, народ - це інстинкти, колективне несвідоме.
Що відбувається, коли панівний клас занадто зажирається, не бачачи нічого далі свого носа? Правильно, революція. Як підсвідоме затоплює еґо при психозі, так і народ змиває пихату владу кривавою революцією, коли вже не може терпіти гніту. Що відбувається тоді? А що відбулося після революції 1917 року? Правильно, божевілля - аутизм та ізоляціонізм упереміж з безвольністю та постійним страхом.
Що ж робити тоді? Виходить, і влада-розум потрібна, і народ-підсвідоме. На особистому рівні - жити в гармонії з собою, не нехтуючи підказками підсвідомого, і розвиватися, враховуючи їх. На соціальному рівні - регулювати стосунки реформами на засадах демократії.
Звісно, радикальна революція це недоречно, проте інколи треба зробити невеличку революцію, аби дурний розум прислухався до криків невдоволеного підсвідомого - наприклад, Дон Хуан годував Кастанеду психоделіками, аби той зрозумів, що реальність не обмежується рамками бачення його еґо. Тож у такому розумінні нинішня м'яка революція Євромайдану - якраз та невеличка шокова терапія, яка потрібна для влади.

10.02.2014


***

Інформація має бути як їжа. Вона входить, даруючи задоволення. Вона перетравлюється в глибинах психіки, живлячи особистість. І вона виходить, аби стати добривом для інших живих істот.

12.02.2014

Наркотики не дарують нічого надзвичайного. Усе те понаднормове, що можна побачити й відчути в наркотичному угарі чи тріпі, вже є в нашій психіці, а всі речовини з наркотиків є в нашому організмі, природно виробляються ним. Інша справа, що додаткове вживання якихось речовин на короткий час розбалансовує фізіологічну  систему - рівень певних речовин різко підскакує, і людина отримує "незвичні" відчуття. Уся незвичність лише через різкість вводу в організм тих елементів, тож на тлі буденного стану свідомості неординарно виокремлюються відчуття після прийняття наркотичної речовини.

До того ж, наркотиком може стати будь-що, не тільки трава, героїн чи ЛСД. Справа лише в утворенні стійкої залежності. Але це вже інша історія.

05.03.2014



Секція коментарів - для ваших думок. Хотілося б вірити, що ці міні-есе - то початок дискусій, а не просто крик у пустку.

Я, звісно, значною мірою Твітер-поет і Твітер-письменник, адже в більшості випадків мінімалізм моїх творів не виходить за обсяг 140 знаків. Що ж поробиш - не ми вибираємо часи, у яких живемо, проте епоха вибирає нас. І наша справа - уміти адаптуватися, пристосуватися, не втративши при цьому себе, свою унікальну індивідуальність.

Утім, не зважаючи на мій здебільшого інтернетно-мінімалістичний стиль, не завжди виходить триматися в його рамках. Інколи думка лине й лине, так інтенсивно, що текст виходить за межі заповітних 140 знаків. Я аж ніяк не пручаюся цьому, даючи творчій енергії вилитися в повній мірі. Тим паче, що окрім Твітеру є блоґ і навіть друковані видання, куди можна діти твори більших обсягів, оповідання чи есе.

Щоправда муза й такою різнобічністю не задовольняється: інколи виходить таке щось не дуже мале, що в твіт не влізе, але й не дуже велике, що і пост для блоґу з нього не зробиш. Для таких серединних випадків, на щастя, є контакт. Так звані міні-есе я з чистою совістю постив на пабліку Постмодерністські уроки, де, гадаю, їм і місце. Однак пости на пабліках - то річ дуже швидкоплинна, та й не всі в них западають. Тож я вирішив зібрати докупи ті міні-есе в цьому пості - уже для більш широкої аудиторії. Себто для вас. Насолоджуйтеся.

- Хочу позбавитися від страху.
- Але страх - частина життя. Не відчувають страху тільки мерці.
- Тоді я хочу стати мерцем.
- Так бери лезо та ріж там де треба, тільки не вздовж, а поперек. Що зупиняє?
- Страх.

02.10.2013

***

***

***

***

***