автор текста: Раїса Будник (м. Тернопіль, Україна) написать письмо автору
“Випробовуваний, хай не каже ніхто: “Я від Бога спокушуваний”. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує...” (Якова 1:13).
Пустеля... Безлюддя гнітюча картина: Гарячий пісок, сонце й неба блакить. На жовтому тлі постать Людського Сина. В залумі мовчить Він. Й пустеля мовчить.
Та раптом почувся насмішливий голос: “Коли Ти Син Божий, то з каменів тих Зроби собі хліб. Бо не може сам колос Зерновий рости у пісках цих сухих”.
Спокусник лукавий до Божого Сина Усе приступає. Та мовив Ісус: “Не хлібом самим буде жити людина, Але кожним словом, що йде з Божих уст”.
Лукавий хитрує, слова підбирає, Щоби спокусити і звести Христа. Ісус — Божий Син й про ці наміри знає, “Написано!” - відповідь в Нього проста.
Які ж грандіозні і лукавого плани! І замисли хитрі, підступні, лихі. Вони, мов ті змії, Ісуса кусали Й кололи колючками ноги святі.
А потім Його на хресті розіп”яли... Ніхто Сина Божого звести не зміг: Він, Праведник, помислами і ділами Святими і чистими світ переміг!..
Мов пастки, злі сили кругом розставлять Спокуси-приманки й для наших сердець. І ті, що гріховну пожадливість мають, Туди попадають — й все йде нанівець...
Пожадливість власна у зваби заводить, А потім, зачавши, породжує гріх. Неправедне серце само себе зводить, Бо прагне земного, миттєвих утіх.
Пожадливість власна веде в пастку ногу, І так спричиняє багато біди... Чому ж ми Святому, Безгрішному Богу Кидаєм: “В спокусу Ти нас не введи!”?
Якщо нас Господь віч-на-віч залишає З лукавим спокусником у боротьбі - То ж випробування від Бога ми маєм, Спокусою звуть це духовно сліпі.
У цім двоєборстві Господь виявляє Хто в вірі твердий, а хто легкий, мов пил. Твердим Він у спробі завжди помагає: Полегкість дає, щоби стало їм сил.
Хто ж легкий, тих скоро злі зваби долають - Пожадливість власна туди вводить їх. Чому ж у молитві усі повторяють, Що Бог у спокуси нас вводить і в гріх?
Не може Бог правди лукаве робити, Не будуть нас зводити руки святі. Потрібно благати Отця захистити Від пасток-спокус, укріпити в путі.
Спокуса, мов скринька, що зовні вся сяє, Всередині ж змій там таїться гидкий І щоб хтось відкрив оцю скриньку чекає Та й жалить усіх, хто до світу падкий.
А випробування — як посуд із глини: Таким він здається великим й важким. Краси він не має, та вщерть всередині Наповнений золотом щирим самим.
Говорить, хто Бога не хоче пізнати: “Спокуса і випробування — одне”. Я хочу таких християн запитати: Між Богом й лукавим що спільного є?
Чи правда й неправда одне і те ж саме? Чи мудрість і хитрість є також одне? Чи мають щось спільне святе і погане, Смиренне й літепле, веселе й сумне?
В спокусу завести — лукавого частка, Не має спокійних він днів ні ночей. Отець наш — не спільник йому, щоб в пастки Смертельні заводити любих дітей.
Хай кожний із нас в покаянні промовить: “У випробування, Господь, не введи. А в зло і в спокусу лукавий нас вводить, Й пожадливість власна, Отець, а не Ти”.
автор текста: Раїса Будник (м. Тернопіль, Україна) написать письмо автору
Матвія 7:21 Віршем оцим, дорогі християни, Кілька питань хочу дати я вам. Й тихо, в умі щоб ви відповідь дали, Я ж в римах оцих свою відповідь дам.
Чи буде ніч темна світліша хоч трохи, Якщо безсоромно прокаже: “Я — день!”? Ні, правди нема в цих словах анітрохи - Не світло вона, а лиш перевертень. Коли ти грішиш безсоромно щоразу, Ще й іншим спокусу свідомо даєш, І кажеш: “Я — світло”. Та видно відразу, Що темною ніччю лукавий ти є.
Чи буде в посудині з дьогтем по вінця Лиш чиста вода, якщо глечик кричить: “У мені вода аж до самого денця!”? Та глечик нахилим — лиш дьоготь крапить. Коли ти підступний, лихий й з світом дружиш, Насмішник, так кажеш: “Дух маю Святий!”, Ти — глечик із дьогтем, і темряві служиш, Коли ж то не так — ти не був би такий.
Коли цілий день віє вітер холодний І дощ неприємний січе надворі, Чи буде тепло, якщо сонце картонне Повісимо високо ми угорі? Якщо в тобі гордість й брехня проживають, Для цілі своєї Христа ти знайшов, А кажеш, що любиш, труд Божий звершаєш, Зігріє така лицемірна любов? Ні, і ще раз ні! Тож - Покайся, людино, глянь правді у вічі: Не бути осміяним Богу, затям! Скажи лиш Йому, бо живемо не двічі, Намарним по смерті буде каяття.
2012-07-15 12:02:54
Варя Синицына махнула на себя рукой — муж ушел, осталась только работа в журнале «Секрет ...
+ развернуть текстсохранённая копия
Варя Синицына махнула на себя рукой — муж ушел, осталась только работа в журнале «Секрет успеха». Но и здесь одни разочарования. Подруга просит поправить за нее статью, а заодно забирает почти все деньги, которые оставались до зарплаты. Варвара садится за статью, в которой рассказывается о способах привлечь внимание понравившегося мужчины. Статья ей удается, а жизнь [...]
2012-07-14 15:30:11
Во время очередного рейса немолодой пассажир неожиданно предлагает Вере выйти за него замуж. Он ...
+ развернуть текстсохранённая копия
Во время очередного рейса немолодой пассажир неожиданно предлагает Вере выйти за него замуж. Он признается, что очень богат, и что жить ему осталось совсем недолго. Вера понимает, что ничего кроме жалости и сочувствия к нему не испытывает. Но такой шанс выпадает раз в жизни. Каждая серия фильма — это рейс, это встреча с новыми пассажирами, [...]