Батьківщина – там, де ти зараз живеш, де тобі добре, – таку фразу почула я вчора, коли їхала з роботи. Відразу внутрішньо стрепенулася і зібралася заперечити молодику, який з такою легкістю і впевненістю сформулював визначення поняття, яке у нас, сорокарічних, асоціюється з чимось святим. Але за мить передумала: по-перше, ніхто не питав моєї думки, а по-друге, у молодих людей поняття батьківщини зовсім інше, якщо воно взагалі є.
Я задумалася: а насправді, що для кожного з нас Батьківщина? Рідна Україна, любе містечко, родина, друзі, народ, традиції, звичаї? Квітучі китиці каштанів? Чи, може, традиційний вишневий садок або море різнобарвних квітів біля кожної хати? Чи запах щойно спеченого пирога з маком чи сиром?
А може, Батьківщина – це грудка землі, яку бережно мотають у хустинку старенькі чоловік із жінкою, що все життя прожили на чужині і приїхали бодай перед смертю побачити рідну землю, відчути її на дотик і залишити з собою навіки?
А може, Батьківщина –...
[content]
