2012-02-02 14:09:10
Я когда-то размышлял над тем, а не сделать ли виртуала типа ЛНЩ, тiко по-вукраiнскi ...
+ развернуть текстсохранённая копия
Я когда-то размышлял над тем, а не сделать ли виртуала типа ЛНЩ, тiко по-вукраiнскi, но а) лень, б) незачем:
"...Володимирко вирішив не боятися.
- Вибачте, як пройти до пам'ятника Тарасові Григоровичу Шевченкові? - спитав він.
Шахтарок наче грім вдарив.
- Хохол!!! - закричали вони. - Бандеровєц!!!
Повставали з лавиць і почали на нього насуватись.
- Ну что, хахльонок, сєйчас пасмотрім, чо у тєбя пад футболачкай!
Володимирко побіг, але шахтарки оточили зі всіх боків. Пітні мозолисті пальці потягнулися до хлопця.
- Сюди, друже! - пролунало з вікна підвалу.
Почувши українське слово, Володимирко стрибнув у темряву. Чиїся сильні руки підхопили його і поставили на підлогу. У тьмавому світлі ліхтарика, хлопець побачив жінку у вишиванках. На голові - вінок.
- Не бійся, я з "Просвіти", - сказала незнайомка. - Галя..."
"...Галя змахнула сльозу.
- Про одне тебе благаю... Як будеш у Місті Лева, зайди до Криївки, випий за мене галицької кави. Та й розповіси галичанам, що й на Донбасі є українці - а радше українка...
Вона важко зітхнула і пішла геть. Володимирко довго дивився їй у слід.
На вулиці тривала вакханалія. Жителі пили горілку, читали на распєв Олеся Бузину і цілували портрет Януковича. Ніким не помічений, Володимирко добіг до вокзалу і стрибнув до потягу.
Він залишав сірий чужий Донбас, а услід йому лунала мова блатняка і попси..."
ЗЫ. Если сильно надо, я переведу. Но ведь не надо же.