На моєму виступі в Одесі одна слухачка запитала, чи цікавлюся я філософією, оскільки мої
вірші здалися їй досить
філософськими. Питання мене дещо збентежило, адже філософією в традиційному західному розумінні я давно не захоплююся.
Своїм віршам же я взагалі не намагався приписувати якийсь стиль, тим паче, що він постійно змінювався. Наприклад, останнім часом з моєї поезії зникли матюки, а за духом вони стали нагадувати
хайку. Не подумайте, що я почав негативно ставитися до матюків, либонь просто перестав бачити в них необхідний наразі засіб поетичного вираження. Чи вплинуло це кращим чином - вирішувати вже не мені.
Твітері. Можете погоджуватися або ні, але
якщо вас зачепили нові вірші - прошу відкоментити, наскільки божевільним ви стали під час прочитання.
24 червня я сходив до кінотеатру "Мультиплекс". Ні, зовсім не на кіно, тим паче, що як заклад для перегляду фільмів я його нікому не рекомендую. Я прокинувся в неділю спозаранку, аби відвідати показ робіт Батискафу 2013 - конкурсу відеопоезії (це як музичні кліпи, тільки для віршів, а не пісень). Наскільки знаю, захід відбувався не вперше, але потрапити на нього особисто мені вдалося вперше. Оскільки організатори недалекоглядно призначили показ на 10 ранку, я трохи запізнився на годину з чимось. Утім, ті роботи, що переглянути не вдалося (зокрема відеопоезію, що зайняла перше місце), я подивився в інтернеті.
Анжеліка Богаченко. Перше враження справила приємне, здалася досить талановитою дівчиною, тож перше місце отримала заслужено. Можливо мої слова змусять Анжеліку задуматися, що варто зосередитися на візуальному мистецтві та не розпорошуватися на літературу.
Інші цікаві роботи
Саме за нього віддав свій голос - і зовсім не через те, що Олександра Озерова моя подружка, і в неї того дня був день народження. Я розривався між її відео та роботою, про яку написав нижче. Хоча вірш другої мені подобається більше (це не скасовує того, що вірш Олександри мені теж до смаку), я все ж таки взяв до уваги відеоряд - в Eu Te iubesc, Heroina він більш захоплюючий. Особливо яскравою була еротична сцена - завжди любив у творчості Озерової те, що вона певним чином протидіє табу на сексуальність. Хвалю за сміливість - певен, що багато людей побоялися б подібного, наприклад, та ж переможиця Анжеліка Богаченко.
Олександра пояснила, що історію хитрої назви роботи. Вона запитала в бабусі-молдаванки, як буде по-молдавськи (так, я в курсі, що літературна молдавська тотожна літературній румунській) "Я тебе кохаю" - от воно так і буде: Te iubesc. Героїн, що молдавською Heroina додав друг Озерової в ході переписки. Отакі справи.
Ну, тут багато говорити не потрібно. Улюблений вірш улюбленого миколаївського поета Олега Дороша. Я вище казав про те, що відеоряд не дуже, хоча насправді я просто був рабом порівняння - насправді кліп досить цікавий і органічно укладений в короткий проміжок часу (вірш Думки геть невеличкий, за що окремий плюс - я вважаю, що сучасна поезія має бути максимально короткою). Особливо хочеться відзначити декламацію: коли автор повільно говорив останні рядки, то в мене пішли мурашки по шкірі.
І ложка дьогтю: ставлю дислайк за притишення музики, коли лунають рядки - це обриває атмосферу, заважаючи в неї зануритися. Також не сподобалася якість зображення - мабуть, потрібна краща камера.***
Моя участь у цьому конкурсі була невеличка - перекладав субтитри для Олега та Олександри. Мені приємно спостерігати розвиток поетичної сцени в Миколаєві - і цей пост разом з тими перекладами є невеличкою підтримкою процесу.
А от з прозою туго. І наразі я сконцентрований на виправленні саме цієї прикрості - ви могли помітити, що пишу на блоґ набагато рідше, ніж раніше. Бракує часу. Утім, постити в невеликих обсягах я продовжую - слідкуйте за оновленнями на Твітері. З новим дизайном це можна робити прямо з блоґу.
Чекатиму ваших коментарів.
