Ruda_Tigra Голосов: 4 Адрес блога: http://www.liveinternet.ru/users/ruda_tigra/ Добавлен: 2007-12-15 07:57:37 блограйдером Sensual

Кому интересно

2014-02-14 13:30:37 (читать в оригинале)

У Аллы очередная раскладка, вы будете смеяться, но опять хреновая. Зато объясняющая вчерашнее заявление прокуратуры, например.
http://ofeliyadd.livejournal.com/84416.html?page=1#comments
Ну что... На месте Юго-Востока я бы держала ушки на макушке, это раз, а два, всё равно есть надежда на то, что эти мудаки со вторым местом на конкурсе мудаков, потому что мудаки, завалили всё, что можно, и завалят и этот сценарий. Главное, не делать резких движений.

---

Обыкновенный фашизм

2014-02-14 03:45:48 (читать в оригинале)

Люди выходят под домашний арест. Рассказы, один кошмарнее другого. Украина, двадцать первый век...

http://www.radiosvoboda.org/content/article/25263316.html
(по ссылке есть ещё и видео)

Львів – Львівський фотограф Мар’ян Гаврилів, який 22 січня був затриманий «Беркутом» у Києві на вулиці Грушевського разом з іншими людьми нині перебуває під домашнім арештом, згідно з судовим рішенням. Він повернувся у Львів і перебуває на лікуванні в одному зі шпиталів. Мар’ян Гаврилів розповів Радіо Свобода про те, як його по-звірячому били за вишиванку і за львівську «прописку».

Синці і гематоми вже зійшли з обличчя і тіла Мар’яна Гавриліва. Він не може дихати носом, який весь у переломах, розтрощений, тому попереду кілька операцій.

Морально Мар’ян почувається краще, бо вже не під вартою, а ось зі здоров’ям проблеми. «Побиті кості на тілі болять, я спати не можу, бо прокидаюсь від нападу головного болю внаслідок черепно-мозкової травми», – каже чоловік.

З першого погляду навіть важко уявити, що Мар’ян Гаврилів пережив 22 січня. Про ці події він пригадує з болем, помітно нервуючись, час від часу на очі навертались сльози. У Київ їздив часто з 24 листопада, щоб фотографувати Майдан. 22 січня знімав сутички на Грушевського.

«Я фотографував «беркутівців», снайперів і бачив, як вони кидали гранати, як «Беркут» кидав вибухові засоби. Це все було зафіксовано на моїй камері, але вона розбита, карточки не маю. Періодично наступали то активісти, то «Беркут», але в один момент силовики пішли наступом на людей, закидали гранатами. Біля мене зірвалось десь 4-5 гранат і мене це оглушило. Я кричав і просив людей втікати. Мене вхопили «беркутівці», збили з ніг. Коли впав, мене вдарили у ліву частину обличчя, потім підняли голову і просто вдарили в обличчя, дістав кілька ударів у живіт».



«Повели до кордону міліції, і ще дорогою солдати били і кричали російською мовою, матюкаючись, мовляв, чого вдома не сидиш. Мене передали іншим «беркутівцям» і там почалась гірша картина, сказали роздягатись. Там було кілька людей, серед них 72-річний Микола Пасічник. Мене роздягли, розірвали форму і побачили вишиванку, а ще з куртки витягли паспорт. Я почув слова: «С...а бандьора, убивать тебя будем сейчас». Вишиванку вони просто роздирали на шматки, потім почались прямі удари по обличчю, кийками по грудях, били металевим чимось із пружинами. По мені текла кров. Я кричав, що мені холодно, дайте одягнутись. Коли мене били, підійшов офіцер з «Беркута» і сказав російською: «Що ви придурки робите, дайте йому одягнутись», – пригадує Мар’ян Гаврилів.

Людей «запакували» в автозак. Молодий слідчий складав протокол. Це тривало довго, і тоді затриманих повезли з Києва. Дорогою Мар’ян Гаврилів подзвонив братові, бо мав захований ще один телефон.

«Я крізь вікно бачив дерева. Відкрили автозак, витягли нас, поставили на коліна в сніг, когось били, когось ображали, я стояв напівпритомний. Вже прощався із життям. Нам було дуже холодно, потім спакували і повезли. Коли привезли у райвідділ, там я перехрестився, бо розумів, що вже не вб’ють», – каже Мар’ян Гаврилів.

В Оболонському райвідділі міліції медичної допомоги не надали, не провели і судово-медичної експертизи. Оскільки Мар’ян Гаврилів був у важкому стані, викликали швидку допомогу, відвезли у лікарню, але черговий лікар відмовився підписувати діагноз, який надиктували міліціонери. Знову був райвідділ, і вже під ранок його забрали у шпиталь. Почалось лікування під наглядом міліції і суд. 7 лютого його у суді звільнили під домашній арешт. «Це завдяки журналістам, активістам, які про мене говорили і писали», – вважає фотограф.

У Мар’яна Гавриліва не виникає запитання, для чого він поїхав у Київ. Бо це була його громадянська позиція. Але він дуже хоче бути останнім активістом, над ким так знущались силовики.

«У мене у справі написано, що я з битою накинувся на п’ятьох «беркутівців», був п’яний, але у мене в крові не виявлено алкоголю. У всіх хлопців справи написані під одну копірку. А Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль для «Беркута» – як червона шмата для бика. Вони вважають, що «западенці» зробили Майдан», – зауважує молодий чоловік.

Мар’ян Гаврилів звертатиметься у Європейський суд з прав людини у Страсбурзі. Бо вважає, що його не затримали, а катували. Він хоче, щоб його не виправдали, а взагалі закрили порушену проти нього кримінальну справу. Втім, сьогодні переживає не стільки за себе, як за долю своїх друзів, з якими познайомився в автозаку, райвідділі та шпиталі, які ще не на волі.

---

Без заголовка

2014-02-14 01:41:06 (читать в оригинале)


Это цитата сообщения re_Nata Оригинальное сообщениеБабушки-хамелеоны

Бойся своих желаний?

---

Без заголовка

2014-02-14 01:23:23 (читать в оригинале)


Это цитата сообщения Капельдудкина Оригинальное сообщениеХА-ХА-ХА!!! Піііііііііі-йскі ігри в Сочі!

 

---

Без заголовка

2014-02-13 21:28:45 (читать в оригинале)


Это цитата сообщения Капельдудкина Оригинальное сообщениеВалентинка для України