RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

Скачала "Мастера и Маргариту" в венгерском переводе. Найти бы "бумажный" вариант

2011-08-14 19:51:27 (читать в оригинале)

subj, собственно.

---

Дебілізм. Пробачте.. Тобто думки.

2011-08-14 19:46:30 (читать в оригинале)

Іноді не покидає відчуття, що ти маєш щось зробити. Десь всередині чуєш голос, що кричить "не роби дурниць!". Але ж ні. Ти не віриш. Тобі цікаво, а що буде.. А потім робиш цю дурницю і за мить розумієш наскільки це все було абсурдним. Абсурдним? ні.. це якесь не те слово, але воно перше що спало на думку. 

В принципі.. якщо б ми не робили дурниць, то життя було б сірим і нікому не потрібним. Я думаю, що тоді б люди скоювали більше суїциду. Бо кому потрібне життя без ризику? Авжеш можна бути впевненим у завтрішньому дню, коли робиш одне й те саме кожного дня.. ранок-кава-вулиця-друзі-чай-сон і знову ранок. Та чи це те, про що мрієш?

                                                                                                                                                                         28/02/11

---

Про сум.

2011-08-14 19:39:09 (читать в оригинале)

Я думаю ми не сумуємо за якимись людьми винятково. Ми сумуємо за емоціями, переживаннями, почуттями, що ці люди нам подарували. Бо ж об*єкт суму завжди змінюється, а відчуття непотребу залишається незмінним. А отже можна зробити таке припущення? Ми сумуємо за мрією, за надією, за казкою, що вони нам подарували, але рідко сумуємо саме за особистістю. Ми сумуємо за солодкою брехнею, що так легко віддавались їй. І справа не в тому, що ми віримо в чудеса. Просто ми хотіли хоч трохи побути щасливими. Хоч іноді.. Та й щастя не обирають, потрібно цінувати його таким, яким його нам дарує життя. Щастя дуже мінливе, тому ловіть момент. Тут воно є, і світ розмальовується барвистою гуашшю, а тут його нема і світ здається розкладається на молекули.

А насправді, може ми просто не заслуговуємо на щастя? Але ж у фільмах воно є! - скажете ви. Так, але у фільмах. Фільми це нездійснені мрії режисерів, думаю це їхній спосіб побачити, як все могло бути і зрозуміти чи це справді те, чого вони хотіли. Або спосіб пережити усе, спосіб відчути себе Богом. Може вони таким чином намагаються тому ж Богу показати, як йому треба вчинити, аби мрія здійснилась. 

                                                                                                                                                                                            22/03/11

---

Дивлюся на себе.

2011-08-14 19:31:01 (читать в оригинале)

Дивлюся на себе й не бачу нічого, 
Лише пустий погляд,  
Що гасне без нього. 
Дивлюся на себе й не бачу блиску, 
Лише дурні бажання, 
Що не мають тиску. 
Дивлюся на себе й не бачу правди, 
Лише моя брехня,  
Що ллється з вуст мов гірські водоспади. 
Дивлюся на себе й стає дуже прикро,  
Від того ким стала і що з мене вийшло. 
Дивлюся на себе й не можу збагнути,  
Невже важко так помилок не утнути? 
Дивлюся на себе і зтиха питаю 
Чому ризикнула й захотіла до раю? 

                                                                                         31/03/11

---

Девушка.

2011-08-14 18:42:10 (читать в оригинале)

Из названия записи легко определить, что тема будет душевой)

Мне как-то задали вопрос:

-"А вот на что ты способен ради своей любимой девушки?"

С уверенностью я ответил:"В зависимости от ситуации"

-"А умереть ради любимой смог бы?"

-"...(молчание)..."

-"значит, не смог бы"

После чего я ответил: "Мне не трудно за любимую умереть, трудно найти такую, за которую не трудно умереть..."

Мой ответ вполне исчерпал вопрос. После чего я сам пораздумывая над данным вопрос. И пришел к выводу, что да, реально, сейчас и не сыщешь такой девушки, ради которой жизнь бы отдал. Что меня, в принципе, огорчило...Хотя, все эти выходки Ромео, о прочие красивые истории о любви, которая приведет к смерти вполне заманчивы...