RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

Творчість.

2011-08-14 01:41:04 (читать в оригинале)

Виклала трохи своєї творчості. Давно цього не робила. Назбиралось чимало.. Незнаю чи хто оцінить. Але було б гарно почути незалежну думку. Була б рада вашый критиці. Вдень викладу ще.. 

---

Чорний птах.

2011-08-14 01:35:12 (читать в оригинале)

Я закриваю очі і злітаю над містом, 

Лише чорний птах, що не керує вмістом. 

Я сірий глядач, що нічого не змінить. 

Однак я лечу, прориваюсь крізь призму. 

Страждаєш від шизу? Спитаєте ви. 

Якщо шиз - надія, то друже, вельми.  

Здіймаючись небом я бачу усмішки, 

Та за ними відчай, що пантеличить трішки.  

Ви тонете самі у своїй власній фальші, 

Не думаючи зовсім про кроки подальші. 

Ви вірите у те, що показує ящик, 

Але тим самим поглиблюєтесь в хащі. 

Ви всі такі різні і схожі водночас, 

Тримаєтесь вперто за брудний мегаполіс. 

Дивлюся на все це й стає мені прикро, 

Наскільки безсилий, наскільки все низько.  

---

The Sea.

2011-08-14 01:32:42 (читать в оригинале)

Море має здатність передавати настрій. Коли штормить, ми ходимо як по голках, не знаємо де подітись, куди сховатись від люті. Ми кричимо на всіх з причини і без, ми з'ясовуємо відносини, гримаємо дверима і швиряємось речима. Але це тимчасово.. Коли море тихе і хвилі ледь-ледь торкаються берегу, ми спокійні і нікому не вдається вивести нас з рівноваги. Тоді воно змушує задуматись про найважливіше. І це "найважливіше" у кожного різне. Хтось думає про те, який пункт з плану на життя виконувати далі, хтось про нещасливе кохання, хтось про невиліковну хворобу, а хтось сумує за тими кого більше немає поряд. Однак кожен про наболівше. Море вміє слухати, і найважливіше те, що воно розуміє без слів. Йому достатньо щоб ви пройшлися берегом. Воно зрозуміє все по тому як ви ступаєте на пісок, або по тому як граєтесь водою. Море все знає. І завжди підтримає. Так само безшумно, як зрозуміє.

---

Стереосистема.

2011-08-14 01:29:30 (читать в оригинале)

Вона зламана була, як стереосистема. 
Її фальшиві ноти давно забута тема. 
Чай і музика її єдині друзі, 
Вона висказувала все лише небу на лузі. 
Їй сниться минуле, тому боїться спати. 
Їй так набридло від своїх бажань тікати. 
І кожного дня.. мусить усміхатись, 
Щоб ненароком суму не піддатись. 
Перекладає спогади з полиці на полицю, 
То він був на полиці "до", а тепер вже "після". 
І кожен новий день як на повторі пісня.. 
І було так багато повітряних зАмків, 
А зараз її світ складається з уламків.

---

Про нього.

2011-08-14 01:26:36 (читать в оригинале)

Хлопчик, що ніколи не покаже смутку. 
Хлопчик, що ніколи не попросить порятунку. 
Він той, що дарує надію, щоб жити, 
А сам ледь знаходить сили, щоб дихати. 

Він сповнений ніжністю і вмінням кохати, 
Він той що просто не взмозі комусь серце зламати. 
Його відвертість найкращий його мінус, 
А наявність зради не знайти навіть через синус. 

Його сповнює печаль, а світ здається сірим, 
І буває в зізнаннях він не знає міри. 
Він мріє побачити очі єдиної, 
І щоб розумітись з пів подиху милої. 

Світ навчив бути сильним, 
Але й до надмірної обережності схильним. 
Йому не вистачає лише трохи дива, 
Аби подарувати комусь рай і стати щасливим.