Ти збираєш валізи в далеку майбутню дорогу,

Набиваєш ідеями, планами кожну кишеню

І за гроші купуєш квиток... Тільки пересторога:

За майбутнє відбудеться бій і хтось стане мішенню.

Залізничні шляхи доведуть до півцілі... Й халепка!

Ми живемо в часи, коли рейки цінніші за потяг.

І спитають тебе, по яких же приїхав ти рейках,

А не що ти, бідака, везеш: чи багаж, чи лиш протяг?

Ти не з тих, в кого рейки мажорні. І шансів померти

Недоїхавши – тьма. В голові деструктивні ідеї.

В тебе зріє стратегія, як не потрапити в жертви,

Як ламати систему або підкладатись під неї.

Ти вже бачиш покручені шпали – допоки уявні –

Що у дуги й пружини зігнула розгнівана хвиля.

(Ти угледів такі на світлинах в Музеї цунамі).

І питаєш: коли ж наросте та нечувана сила.

(с) моє.