alexfox2011 - BLOG.I.UA Голосов: 1 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/3929117/ Добавлен: 2012-03-12 16:49:13 блограйдером alexfox2011 Принадлежит блограйдеру alexfox2011

Ремонт УЗ увлажнителя лицом ограниченных возможностей. Хвастаюсь

2016-11-16 21:29:00 (читать в оригинале)

---

Предупреждение

2016-11-16 21:21:00 (читать в оригинале)

---

Эх, пропащая душа.....

2016-11-16 21:18:00 (читать в оригинале)

---

Таракан

2016-11-16 21:15:00 (читать в оригинале)

Таракан сидит в стакане.
Ножку рыжую сосет.
Он попался Он в капкане
И теперь он казни ждет

Он печальными глазами
На диван бросает взгляд,
Где с ножами, с топорами
Вивисекторы сидят

У стола лекпом хлопочет,
Инструменты протирая,
И под нос себе бормочет
Песню «Тройка удалая».

Трудно думать обезьяне,
Мыслей нет - она поет.
Таракан сидит в стакане,
Ножку рыжую сосет

Таракан к стеклу прижался
И глядит, едва дыша...
Он бы смерти не боялся,
Если б знал, что есть душа.

Но наука доказала,
Что душа не существует,
Что печенка, кости, сало -
Вот что душу образует

Есть всего лишь сочлененья,
А потом соединенья

Против выводов науки
Невозможно устоять
Таракан, сжимая руки,
Приготовился страдать

Вот палач к нему подходит,
И, ощупав ему грудь,
Он под ребрами находит
То, что следует проткнуть

И, проткнувши, на бок валит
Таракана, как свинью
Громко ржет и зубы скалит,
Уподобленный коню

И тогда к нему толпою
Вивисекторы спешат
Кто щипцами, кто рукою
Таракана потрошат.

Сто четыре инструмента
Рвут на части пациента
От увечий и от ран
Помирает таракан

Он внезапно холодеет,
Его веки не дрожат
Тут опомнились злодеи
И попятились назад.

Все в прошедшем - боль, невзгоды.
Нету больше ничего.
И подпочвенные воды
Вытекают из него.

Там, в щели большого шкапа,
Всеми кинутый, один,
Сын лепечет: «Папа, папа!»
Бедный сын!

Но отец его не слышит,
Потому что он не дышит.

И стоит над ним лохматый
Вивисектор удалой,
Безобразный, волосатый,
Со щипцами и пилой.

Ты, подлец, носящий брюки,
Знай, что мертвый таракан -
Это мученик науки,
А не просто таракан.

Сторож грубою рукою
Из окна его швырнет,
И во двор вниз головою
Наш голубчик упадет.

На затоптанной дорожке
Возле самого крыльца
Будет он, задравши ножки,
Ждать печального конца.

Его косточки сухие
Будет дождик поливать,
Его глазки голубые
Будет курица клевать.

---

+-+-+-+-+

2016-11-16 21:11:00 (читать в оригинале)

Але круто починається нове життя - як би це комічно не звучало, але я знову вдома, причому з поважнячої причини-відрядження!))))
Саме цікаве, що й з інтернету я тепер фіг пропаду(хіба не надовго)
Саме цьому й призначенна замітка, оскільки я не люблю грання на нервах,
пудру мізків й подібне.
Отже, у хіт-параді питаннь до мене серед всіх є декілька, але якщо їх об"єднати, то звучатиме це приблизно так:
-що знову в армію, а нашо тобі то й тебе ото воно чи не задовбало чи ти малинько з глузду з'їхав?


Хмм... В мене в самого ці питання виникали, доки я стояв на "жовте світло" перед тим як відпустити зчеплення й дати по газам у черговий туман життя..

Щоб стало ясно, маленький відступ у історичну минульщину:
далекий 94й,я ще студік 2 курсу за тисячку км від хати, в принципі вже на той
час цілком самостійна людина. Літні канікули, принесли страшну новину - Тато захворів й оце літо останнє, коли ми побачимося... Й ось час вирушати, й не забуду наше прощання-ми сиділи напроти й мовчали... Й ніхто не наважувався нагнітити тишу чи порушити її-сиділи два сильні чоловіки, які точно знали, що ніколи не побачаться. Німа розмова, ми все розуміли без слів, Тато жалкував, що більше у цім житті мені ніхто не допоможе. Й він не зможе. Я ж у свою чергу всім своїм виглядом давав обіцянку-справлюсь й сам й за тебе. Так й вийшло, з того часу я практично перебуваю у стані самотньої боротьби за життя, мені доводиться піклуватися іншими, й нема нікого, щоб допоміг мені. Допоміг мені? Дивно, але я цього напевне вже й не сприйму. Рідня увесь час далеко, спілкування нема, жінка так й не була ніколи рідною душею. Але я не підведу й те, що обіцяв тоді-виконаю, Тато.

Й хоча, в мене були успішні періоди у цивільному житті, що я лише не спробував: й навіть всі "ніштяки" дальнобою, й успіх як директор ТзОВ,
й був регіональним менеджером у всеукраїнській корпорації(її всі знають, не важливо) але....

Бізнес - це часто світ тіні, брехні, лицемирства, підлабузгицтва, відкатів, й у моєму випадку майже цілодобово мозговиніс по мобільникам, навіть у відпустках.

Але до бізнесу, було в мене ще одне життя - армія. Причому не якась там, середньостатична частина з гарнізонним бляцтвом, пиятикою й іншиими подібними речами, характерними тому часу. Ні, я з простого стройбату досяг верхівки - елітного підрозділу спецпризначення, з його вимогами, з зовсім іншим світом, де нема ані брехні, ані лицемирства, ані крисятницва.
Для мене той час - найприємніщі спогади після дитинства, хоч там й великий ступінь ризику й купа складнощів.
Хоча складнощі поняття відносне - хтось не міг витримати місяць виживання одинаком у лісі, а я до того віднісся як до кльової відпустки на природі, де ще й рибу можна ловити! У являєте - цілий місяць живеш у лісі, ловиш рибу, збираєш гриби, тобі ніхто не парить мізки - й ще тобі за то платять грощі+й дають ВІДПУСТКУ НА ОЗДОРОВЛЕННЯ!!!!!))))) блін, та я б так усю службу... Шкода багато разів не можна.
Про різні відрядження мовчу. Також мовчу, про ніштяки, коли ми усім дурбатом ходили на дискотряску й усі місцеві фраєри ховалися по закутках, а ми зривали всі косі погляди й цьомки місцевих красунь!!! Життя погане? Фіг там - прекрасне;)
Грубо кажучи, всі мої найкращі спогади - з армії.

Потім, це все вирішив замінити цивільним життям... Ні, я нікого не звинувачую, але.

Я не розумію, кар'єристів, я не розумію клоунів, у яких життя йде приблизно за такою схемою:
Ранок-на роботу-супермаркет-додому-спати. У вихідний переробити всі справи, щоб на увесь тиждень менше було.
Й де тут місце прекрасному?
Поважаю власний бізнес, або таких як я хто сам планує робочий час й приймає рішення чи йти на ту роботу, чи ну його в баню - краще в гори сходити. Але, навіть ця категорія не така й щаслива, бо знову ж :ризики фінансові, зустрічі про відкати, якісь церемонії з Великими акулами бізнесу-для "статусу". Грубо кажучи, майже 80%-життя у фальщі, життя заради статусу.

Й я так жив, й я так у принципі можу, але.

Одного дня мене задовбало рулити чужими справами, я, звільнився й замислив власний бізнес(ну а чому б й ні?)
Потім прийшла війна.
Для когось це жах, не сперечаюся, там всім страшно. Але, я окунувся у вир справжнього життя, де ти не маєш права схибити, злицеміриьи, набрехати й т. д. Й тебе оточують точно такі самі.
Війна принесла нові навички, на кшталт, прийняти душ з усього однієї півторачки води чи поголитися з пластиковим стаканом мінералки.
Блін, такі як я - вигідні люди, на ЖКХ можем економити)))!
Хоча, кому треба такі навички у цивільному житті? Я вмію гасити швидко купол парашута! - Тю, ну й вмій собі.... Отак, якщо образно.


Короче кажучи, цього разу, коли я навіть не замислювався, стоячи перед жовтим світлом на дорозі життя перед туманом-я швидко натис газу й сміливо рушив у туман, й ні краплі не шкодую - за завісою туману, сяятиме сонце, й я знову як колись буду ГРАТИ у футбол до одурі, а не дивитимусь ту пародію, що показують на ТВ за великі гроші.
Я знову серед найкращих, до мене знову купа вимог, я знову з задоволеням буду бігати, стрибати й все на час, все на виживання, а у вихідні...
Короч, я це все виклав для тих, хто спілкувався зі мною раніш, й може не упізнати мене "нового". Ні, я не новий, я зробив мвій вибір на користь справжнього життя, а щодо цивільнльного... Не знаю, може... Колись як постарію))))

Єдине, що я все, як й завжди один на один з цим життям, й єдина ознака "дорослості" хочеться знайти свою "рідну душу". Знайдеться, бо ніфіга собі скільки років десь бродить)))))



PідSумок:
Я не збожеволів, й не набридло мені у армії, й не боюся - тому, що я НЕ їду з дому ТУДИ, а просто там я ТАКОЖ удома. Хіба зауважте, в мене тепер дещо інакша реакція на тупий гумор, грубощі, фекальщину, дешевий понт... Можна сказати, що в мене "загострення благородства" - ну, вибачайте й сприймайте вже таким... Наслідки звідки-самі розумієте)))






Все, друзі мої - у інтернеті, я ще буду й не рідко, сподіваюсь ви зраділи...Ну а щодо ворогів - казіться, хай вас трафляє шляк,плюйтеся своїм лайном й дешевими понтами. Я тут також ВДОМА!))))))

Й знову, - здрасті! ;) Мняф!
Присоединенное голосование (голосовать):

• +: 100%, 7 голосов
• -: 0%, 0 голосов