Из старых кубиков собирается новый мир. Голосов: 1 Адрес блога: http://alen-bobrov.livejournal.com/ Добавлен: 2012-07-06 20:40:05 блограйдером alen_bobrov

Поляризация отечественных СМИ (поляризація вітчизняних ЗМІ)

2012-07-27 14:30:39 (читать в оригинале)

 

    Кров, насильство, погана влада, а народ - біднесенький. Така картинка вимальовується проглядаючи сьогоднішнє Українське телебачення. Це не стосується телеканалів: "Культура", "Глас" і можливо "Тоніс" - напевно, тому їм до лідерів українського телебачення, як до Китаю навкарачках. Я не буду називати програми, на основі яких сформувалася така думка, бо серед багатьох працюючих на них - є знайомі журналісти, і я до них ставлюся цілком поважно, - вони професіонали і роблять те, чого хоче глядач, принаймні про це говорять рейтинги...

 
   

...І виявилося, що корова, баран, чи інша безглузда, боязка тварина - то є наш український глядач. (простіть мене, любителі тв). Ведучі то і діло, що читаючи вводний текст до сюжету (підводку), кажуть, які погані наші можновладці, а який бідний народ. Кожна репліка просочена соціальною нерівністтю. Що ж, може так воно і є. ФІЛОСОВСЬКИЙ ВІДСТУП: хто заважає, кожній людині, стати таким же нахабою і створювати власне життя? Чи спілкувалися Ви хоча б раз з багатою людиною, людиною, яка багато чого досягла, міністром,  - чи бачили Ви, як Вони спілкуються в житті без відеокамер - скажу так, що ця камера, яка висить у оператора на плечі і підпільно знімає, 1- збуджує людину, яка не хоче, аби її знімали, 2 - відео, яке потрапляє до ефіру, м*яко кажучи - не об*єктивне. Скажу щиро, для тих, кому не доводилося спілкуватися з такими  - ці люди, завжди допоможуть, ці люди, попри те, що можуть забирати гектари земіл - допомагають иншим, тим у кого є проблема. Всім не допоможеш, але замість того, аби сидіти, лежати на пропахнутому нікотином, припавшим пилом дивані - слід підняти свою дупу, дупчик, дупенцію, дупельцю і спробувати поспілкуватися з такою людиною - і створити власне враження про них, а не те, яке нав*язують ЗМІ. Всіх б*ють, всі вмирають, всім погрожують - жити в Україні не можливо, - напевно, це другий меседж, який несе в собі ящик. Чомусь я такого на собі не відчуває - в житті кожної людини, є свої проблеми, є свої негаразди, які МОЖНА ВИРІШИТИ! а не дивлячись ящик смакувати, тим, що такі з проблемами Ви не єдині. Ілюзію поганого життя можна створити і без телебачення, а він, тільки підпитує, тільки допомагає смакувати цією ілюзією ще більше. Дійсно в державі є певні проблеми і їх багато, але  ж не слід забувати, що тим держава може бути і кращою за інші, не поюся сказати - Європейські. ЗМІ - просто не можуть показати, добрі речі, бо більшості глядачам - не хочеться в це вірити. І мимоволі, стати одним із таких баранів, вівцею загнаною в кут - можете і Ви. Складати враження про оточуючу дійсність слід не із телебачення, а із власних спостережень, власних думок. Подумайте про потрібну річ самотужки, а не вмикаючи телевізор, де все це зроблено так, як потрібно иншим, а не Вам!

---

Я очень люблю читать.

2012-07-27 12:45:06 (читать в оригинале)

Одна из идей, как упорядочить свои книги в библиотеке) Мне показалось очень круто.

---

РАД

2012-07-26 15:35:09 (читать в оригинале)

Я рад, что я родился собой.

---

"ВАСЯ і ГАЛКА" історія побачення з трагічним кінцем.

2012-07-26 02:20:01 (читать в оригинале)

Пахощі квітів окутали все місто. Тьотя галя, з великими персами, несла такий же великий букет польових, а разом з ними і, хєр знає яких квіточок. Чи то їх Тьота галя так міцно тримала в руках, чи то гірки на грудях - стали для них опорою, залишилося вічною загадкою для молодого Василька, що дивився на неї через дорогу.

Перекидуючи цигарку з одного края рота в інший, Василько, після двох років вагань, все ж таки пересилив себе і підійшов до Галки, але перед тим, добре сплюнувши усі шмокрлі, що набігли в носі і навіть трохи почали заливатися до рота, наслинивши брови, та погладивши себе по волосю - ніби шось змінилося, рішучим кроком ступив, як він уявляв у своїх думках, до своєї Галочки. Сама же Галочка, в своїх думках, якщо і уявляла - то зовсім інше. Її мозок був проссякнутий квітками, городом де вона їх висаджувала і збирала, а іноді, навіть, могла подумати й про те, що в неї є чоловік і аж семеро котів, яких потрібно годувати. По ночах вона читала улюблений журнал "Садовод" і якщо дозволяв їй чоловік - могла сісти за комп*ютєра -аби попорхатися по форумах типу: "Садоводи Галини", "Як виростити супер-ромашку" чи щось накшталт цього. Василько вже був близько, Галя подивилася, що до неї наближається чолов*яга, перекинула квіти на іншу грудину, і навіть усміхнулася.
- Доброго ранку, панночко, може допомогти Вам з квітами? - промовив Васька.
- Ну, я можу, - не встигла Галочка відмовити, як Василько сам взяв квіти в руки, запитавши, куди ж їх нести, - Та то до магазину потрібно, я їх продаю їм.
І в цілковитій мовчанці вони рушили до магазину. Васька розумів, що два роки вистачило, аби продумати, як він підійде до Галки, як візьме квіти з пишних грудей, але не вистачило їх для того, аби ще подумати, про що ж говорити по дорозі. Але Галка виявилася спритніша.
-То, як Вас звати?
- Васик., - як то кажуть, моцкалі, - робко відповів Васик. То червоніючи, то жовтіючи, загалом постійно змінюючи забарвлення свого обличчя.
- Дуже гарне ім*я , - збрехала Галя. - А я... - тільки-но хотіла промовити Галина своє ім*я, як Васька продовжив.
- Галя, Галиночка, Галка, Персик, Котик, Люба моя, Зоря ясна, кохана... От так Василь почав промовляти всі слова, які здавалися йому найпестливішими на світі до Гали. Вона же тим часом, не знала де подітися і чи все ж таки, жарт то є, чи психопат. Галя переконалася, що психопат, - коли Вася викинув квіти на землю і обійняв чимдуж її товсте тіло, притиснувши до себе, що аж Галці довелося зойкнути. 
- Шо ви робите, Васьо! Я зараз почну гойкати! Покличу міліцію, - але Вася почав стояти на своєму... ба більше - поліз цьомкатися. Галина, читаючи свої жрунали та форуми в інтернеті, про садівництво, згадала пораду садівниці Валентини, що з трояндами слід бути обрежени, і виривати їх потрібно одним махом без сумніву. Так вона поступила із Васьков, вхопивши його за чоловічу гідність,  в данному випадку  - чоловічку троянду і як потягнула, що аж від крику Василя, голуби, які сиділи на дахах ближніх будов - порозліталися. 
- Вася відчувши біль, руки від її ягодиць перкинув на своє болюче місце, а через пару секунд і взагалі впав на пильну землю. Приїхала швидка, міліція, кажуть, навіть і психіатрічна - тай забрали Ваську, який два роки готувався до побачення. Мораль цього твору - що не потрібно піддаватися до знайомства з зовсім незнайомими чоловіками, а самим чоловікам, не слід напирати, - бо жінку треба, як то кажуть, - добиватися)

---

"Как исчезнут бренды"

2012-07-25 18:38:57 (читать в оригинале)



   Поразмыслил над темой брендов - пришел к выводу, что возможно, в скором времени, может и не очень скором - такое понятие как бренд исчезнет. Не будет больше "Дольче  габбана", "Версаче", "Нокии" и всех других возможных. Причину этому могу объяснить дальше...

   

...Ехал в метро. Утро такое, знаете, обычное) Я сижу в футболочке от турецкого "Томми халфигера". Напротив меня присаживается мужчина в рубашечке, от такого же бренда. Качество турецких или японских "Халфигеров" может желать лучшего, но, думаю, это заметит только тот, кто часто бывает в настоящих брендовых магазинах. Сижу, и высматриваю у моего соседа напротив, с какого материала сделана его рубашка. Скажу так, мне повезло больше - моя подделка, достаточно оригинальная в плане материалов, да и вообще качества покраски, единственное, что ее отличает от оригинала, что ни в одной коллекции не представлена похожая футболка. А вспомнить только, лет 5 назад, прогуливаясь по глобусу, я боялся переступить порог этого "Халфигера" , поборовшись некоторое время с собой, я гордо переступал порог и воображая себя покупателем представлял как я делаю покупку. Признаюсь, с удовольствием, что сегодня я могу позволить себе сделать там покупку, - мне приятно. Но понимание того, что похожую вещь ,я могу найти в других магазинах и дешевле - меня радует еще больше. Тогда если я видел кого-то в метро, одетым в такой бренд, или пусть это будет например "Левис", именно тогда, казалсоь, что с тобой рядом едет состоятельный человек. Но, уже тогда, увидев на ком-то футболку, рубашку, что угодно с надписью "Армани", "Версачче", "Луи витон" или подобные марки, сразу же! думал, а...херня, подделка. Эта мысль возникает в голове и сейчас, когда вижу, даже в оригинальных бутиках казалось бы брендовые вещи. Сижу я, смотрю и, вроде и полоски не модные, вроде и материал у этой рубашки, как моя простынь... ну в общем, не кошерно, точно не Халфигер. Через пару станций, рядом садится еще один парень, в тениске... мой взгляд попал на его значек - о, не могу поверить, еще один "томи халифигер"! Таких уже трое, на одном квадратном метре. Не могу сказать, что все разбогатели, да и не могу сказать, что это именно та денежная фокус группа, которая должна покупать эти вещи. Ну, не думаю, что кто-то еще обратил на это внимание, но было бы не удобно как-то. И подводя бело-красную линию (вроде такой логотип у "Халфигера") скажу, что Китай, нашлепает столько одинаковых брендов, по такой дешевой цене - что все будут покупать его, и со временем, уникальность, дороговизна, статус этих вещей, брендов  - сотрется, исчезнет. И останется Китаю, лишь одно - выпускать с конвеера шмотки, лишенные раскрученных значков, линий, кружочков, но тем не менее - вещи будут красивыми и иметь форму, удовлетворяющую потребности каждого покупателя.