| Сегодня 8 января, среда |
      |
  
|
  
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
Главная /
Каталог блоговCтраница блогера Ілона Сеньків/Записи в блоге |
 |
Ілона Сеньків
Голосов: 0 Адрес блога: http://ilonasenkiv.blogspot.com/ Добавлен: 2014-02-03 15:39:52 |
Скільки коштує любов?
2013-11-24 23:59:00 (читать в оригинале)З букетом лілових троянд я дзвонив у двері її квартири. Відчинив напівоголений хлопець, а через декілька секунд вибігла вона у білосніжному рушничку із душу. Якісь пояснення та несамовиті крики «пробач» були зайвими.
Я мчав на шаленій швидкості, надіючись, що втечу від думок про її зраду, від спогадів про неї.
Здається, я хотів дібратися до тієї лінії горизонту, яка відмежовує два світи: реальність та видумки, її і мене. Хотів відімстити, розпрощатися з тими сильними почуттями, які відчував до неї, не дивлячись ні на що, хотів забутись, втекти від усього.
Вона пішла у ванну, аби вмити розфарбоване лице. Я непомітно, аби обійтись без її чергового ляпаса мені у душу, поклав у її куртку усі гроші, які були в мене у кошильку, надіючись, що вони хоч якось посприяють змінам у її житті.
Я мовчки провів її до дверей, вона пішла, а я ще довго сидів у тишині роздумів. А скільки ж коштує моя любов?..
Ілона Сеньків
Розмова з Совістю
2013-11-22 22:28:00 (читать в оригинале) Холодна зима віяла завірюхою в душу. А вітер обдував усі її частинки. Втома й зневіра панувала всередині.
Тихий стукіт тоненьких каблучків по сходинах. Ставши біля великих дверей власної квартири, вона почала метушливо нишпорити по сумочці за ключами. Увійшла всередину.
- Нарешті, нарешті вдома, нарешті сама.
Світло вмикати не захотіла. Лише запалила маленьку тендітну свічечку. Вмостилась у зручне крісло-гойдалку й, стомившись від усього світу, який виснажував її стільки часу своєю злістю й жорстокістю, насолоджувалася самотністю.
Раптом відхилились двері, й увійшла вона. Її подруга і ворог, добра порадниця і зла розлучниця, її радість і журба - її Совість.
- Чому ти завжди псуєш мою ідилію з тишиною й самотністю?
- Я приходжу тоді, коли твоя душа потребує цього.
- Я приходжу тоді, коли твоя душа потребує цього.
- Моя душа потребує самотності. Усе! Усе набридло! Набридли усі ці брехливі слова, байдужі вчинки, егоїстичні люди. Набридли усі ці ніколи нездійсненні мрії. Набридло марно сподіватись. Набридло вірити в те, чого уже давно не існує. Набридло довіряти. Набридло бути щирим серед байдужого світу. Набридло щось комусь доказувати. Набридло!
Набридло все і всі… Досить! Хочеться утекти…Утекти десь далеко, та не можна. Є обов’язки, відповідальність, і від них нікуди не дітись. І ти змушений, змушений вставати зранку і, одягаючи маску «все впорядку», знову йти у той злісно-божевільний, байдужий до тебе світ, й переконувати себе, що все і справді в порядку.
- Душа переповнена ранами, які завдали їй люди. Занадто довго була вона відкрита для всіх.
- Але ж рани не лікуються образами, вони загоюються лише завдяки Вірі та Любові.
- Любові? Любов якраз і робить найглибші й найболючіші рани. Ти закохуєшся у людину, довіряєшся їй, а вона у найвідповідальніший і найважливіший момент зраджує або просто йде… Покидає тебе самого з уже ніколи нездійсненними мріями. Покидає, залишаючи по собі спогади про ті приємні моменти, які були, і, згадуючи які, тепер приносять нестерпний біль. Покидає, і ці вечори тепер такі довгі та нудні. Спочатку дарує надію, а потім покидає, і все залишається лише ілюзією.
- Життя – це бумеранг, і воно повинно базуватися на любові, щирих почуттях. Якщо ти будеш добрим, то і добро даруватимуть тобі.
- Життя – це війна. І завжди потрібно воювати: то з ворогами, то з власною совістю, то з внутрішнім «я».
- Жити потрібно так, щоб за твої матеріальні успіхи гордилися на землі, а за духовні – на небі.
Свічка погасла. Двері знову зачинились. По щоці потекла сльоза невідомості.
Ілона Сеньків
Він
2013-11-21 20:44:00 (читать в оригинале)
Якось під час чергової зливи я метушливо бігла вулицею у своїх невідкладних справах. Сильний вітер порвав тендітну парасольку, та через декілька секунд випадковий перехожий простягнув мені свою. Ми пройшли з чарівним незнайомцем декілька кроків під парасолькою, як несподівано стих дощ й на небі з’явилася райдуга – перша райдуга у моєму житті. Відтоді у ньому появились теплі ранки, сонячні, жаркі дні та небо, всіяне зірками вечорами. А все тому, що у моєму житті появився він.
Він став для мене повітрям, без якого я уже не могла жити.
Він став для мене орбітою, навколо якої я безупинно оберталась.
Він став для мене кораблем, з яким я перепливала моря труднощів.
Він став для мене кам’яним муром, який не давав дороги негараздам.
Він став моїм ключиком, який відкрив мою ніжність, грайливість, щирість.
Він став для мене картою, з якою я без труднощів віднайшла правильний шлях.
Він став для мене крилами від літака, без яких я уже не могла б самостійно літати у мріях про майбутнє.
Він став для мене сонцем, яке, доторкнувшись до мене своїми промінцями, дарувало тепло й радість.
Ілона Сеньків
Лист до музики
2013-11-18 19:41:00 (читать в оригинале)Здрастуй, моя щира подруго та вірна пораднице. Уже не вперше звертаюся до тебе, бо далеко не вперше приходить до мене ця нестерпна, неминуча біль, яка проникає в кожен куточок, кожну шпаринку моєї душі, поволі всмоктується непотрібними спогадами у її стінки.
Ці нескінченні думки вагання та докору… Вони не дають ковтнути повітря, вони не дають припинити думати про нього, вони не дають бути до кінця щасливою.
Тоді, коли душа розпадається на мільярди нікому не потрібних уламків, лише ти, музико, можеш втішити, підбадьорити, заспокоїти.
Скільки з тобою ми пережили… Скільки у нас було безсонних ночей та сліз у подушку, скільки було переживань та байдужості. А скільки було радості та несамовитого щастя.
А пам’ятаєш, коли він пішов?.. Пішов мовчки, без жодних причин та пояснень. Залишив мене на самоті з нашими спільними, уже ніколи нездійсненними мріями та глибоким смутком. Пам’ятаєш, тоді, коли параліч охопив мою душу, яка колись несамовито любила і котру зрадили, лише ти, моя вірна подруго, не дала потонути у болоті смутку та зневіри.
А пам’ятаєш, тоді, коли у такий важливий для мене час, усі близькі люди зрадили і покинули саму у смітнику труднощів та переживань. Я відчувала себе, наче мішень у тирі, у яку люди безперервно цілили стрілами байдужості, злості, ненависті, заздрощів.
Лише ти за допомогою семи нот додала віри в себе:
1 нота кожного дня додавала радості, 2 – впевненості у собі, 3 – розуміння, 4 нота допомагала відірватись від землі й полетіти аж до неба вслід за своїми мріями, 5 – показувала мені, який прекрасний світ, 6 нота знову поселяла у моїй душі любов, а 7 – допомагала віднайти гармонію.
Я дякую тобі, музико, що день у день допомагаєш розфарбовувати моє життя у найяскравіші кольори.
А у вас які плани на завтра?
2013-11-17 21:08:00 (читать в оригинале)Як часто ми відкладаємо якісь справи, вчинки, слова на «завтра». Ми говоримо, що завтра помиємо посуд, натомість гори нечистих тарілок накопичуються на кухні, ми говоримо, що завтра скажемо правду, натомість продовжуємо роками в’язати павутину брехні, ми говоримо, що завтра нарешті наважимося вказати своє незадоволення, та все життя підкоряємося чужим планам. Завтра ми зробимо перші кроки для здійснення своєї мрії, натомість те завтра не настає, і ми назавжди розчиняємося у сірих буднях.
А знаєте, те слово «завтра» існує лише для слабких, нерішучих людей, які не здатні змінити своє життя, внести у нього позитивні зміни, стати особистістю.
Завтра ми хочемо розпочати працювати над собою, натомість повільно втрачаємо свої здібності, завтра ми хочемо почати любити свою Батьківщину, натомість уже сьогодні втрачаємо її. Ми відкладаємо невідкладне на потім, не розуміючи, що те невиносне «завтра» може і не наступити.
А у вас які плани на завтра?
Категория «Программы»
Взлеты Топ 5
 | ||
|
+557 |
564 |
Виктор Имантович Алкснис |
|
+548 |
625 |
Все для людей |
|
+520 |
561 |
krodico |
|
+519 |
560 |
sich |
|
+500 |
511 |
Выводы простого человека |
Падения Топ 5
 | ||
|
-2 |
15 |
dandr |
|
-6 |
11 |
Записки океанолога |
|
-7 |
12 |
Internet business in Ukraine |
|
-8 |
10 |
Markup |
|
-9 |
4 |
Linux-дистрибутив Ubuntu (Xubuntu, Kubuntu, Edubuntu) |
Популярные за сутки
Загрузка...
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.