МЕРТВИЙ ЩОДЕННИК Голосов: 1 Адрес блога: http://izdryk-y.livejournal.com/ Добавлен: 2007-11-27 18:39:06 блограйдером Lurk

ACID WALTZ — 2 (шаловлівий шкільний вальсок)

2011-02-26 21:25:16 (читать в оригинале)

 

мая ачірідной закідон drumТИатру:

 

тетрагідроканабінол

проростає в очах у дівчаток

тетрагідроканабінол

це прощального вальсу початок

монодолбіпсевдофосфат

пацанів так реально розводить

зупиняється пульс в пацанят

і до вальсу діла не доходять

ой цей гендерний гендерний вальс

він злітає з коліс трамадолу

і злітає з копит цілий клас

провтикавши конкретно так школу

 
  

---

путьовай мовай

2011-02-26 18:31:49 (читать в оригинале)

Для любителіу сучукрліту в його російськомовному варіанті
подаю три лінки, отримані від Андрія Пустогарова (stogarov ) :

magazines.russ.ru/novyi_mi/2011/2/i3.html  

magazines.russ.ru/novyi_mi/2011/2/pr4.html  

magazines.russ.ru/novyi_mi/2011/2/
 

---

Притча про віру (3D-сиквел)

2011-02-26 17:05:53 (читать в оригинале)


 

Вдогон наваяв продовження до попереднього посту (izdryk-y.livejournal.com/61452.html)

 

Немовля-атеїст (продовжуючи): Ну, якщо йти за твоєю логікою, то доведеться визнати, що у мами також є мама, а у тієї — своя, і так до безконечності.

Віруюче немовля (після хвилинної розгубленості пафосно): Моїй вірі не потрібна генеалогія!

Немовля-атеїст (продовжуючи): А можливо, й не тільки мама...

Віруюче немовля: Що та маєш на увазі?

Немовля-атеїст: Ну, якщо припустити існування мами, то чому б не допустити існування дяді, тьоті, тьощі і так далі...

Віруюче немовля (після хвилинної розгубленості пафосно): Це, братику, називається «політеїзм», морда твоя поганська, а вірую в єдину Маму Всеохопну, Породительку неба і землі, всього видимого та невидимого, і в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Маминого, Єдинородного, від Мами народженого передвічно; Світла від Світла, Бога істинного від Бога істинного, народженого, нествореного, єдиносущного Отцю, Ним бо все створено!

Немовля-атеїст: Опа-опа, ото погнав крутизну тетрагідроканабінольну! Ти хоч і монотеїст, брателло, та персонажів у тебе теж уже до фіга поназбирувалося — і Ісус, брат наш невидимий, і Отець якийсь, толі бойфенд матушкі, толі вопше ніізвєсно кто таков будітє. То до компанії ше і, понімаєтілі, Бог появився в синіх блискавках у страшному приході. «Who is it?», — не в обіду будь сказано.

Віруюче немовля: Якщо тобі недоступне поняття мами, що вже з тобою говорити про Бога...

Немовля-атеїст: Ну, якщо ти вже вигадав одне слово, то чому б тобі не пояснити його за допомогою інших?

Віруюче немовля (після хвилинної розгубленості непафосно, але радісно): Карочє, я, тіпа, вірю в маму. А Бог — це Той, У Кого Вірить Мама. Поняв?
 

 

---

притча про віру

2011-02-25 02:30:12 (читать в оригинале)

 переклав тут для реляксу адын увлікатільний анонімний кєкст, наритий в юзіра s275 
оригінал російською (єкшо то оригінвл) тутка во: s275.livejournal.com/45689.html




В утробі матері розмовляють двоє ще ненароджених пацанчиків. 
Один із них – віруючий, інший – ні. 

 

Немовля-атеїст: Ти віриш у життя після пологів?

Віруюче немовля: Звичайно. Всім зрозуміло, що життя після народження існує. Ми тут для того, аби достатньо зміцніти й бути готовими до того, що нас чекає потім.

Немовля-атеїст: Дурниці! Жодного життя після пологів просто не може бути! Ти можеш собі уявити, як воно могло б виглядати?

Віруюче немовля: Ну, я не знаю всіх подробиць, але вірю, що там буде більше світла, і що ми, можливо, зможемо самостійно ходити і їсти власним ротом.

Немовля-атеїст: Та ну, це ж повна фігня! Як це можливо — самостійно ходити і їсти ротом? Це вже навіть смішно! В нас же є пуповина, яка нас живить. Знаєш, я скажу тобі так: неможливо, щоб існувало життя після народження, бо наше життя – пуповина – і так надто коротке.

Віруюче немовля: А я впевнений, що це можливо. Просто все буде трохи по-іншому. Принаймні це можна собі уявити.

Немовля-атеїст: Але ж звідти ще ніхто не повертався! Життя просто закінчується пологами. І взагалі: життя – це одне суцільне страждання в пітьмі.

Віруюче немовля: Ні-ні! Я не знаю напевне, як виглядатиме наше життя після народження, та в кожному разі, ми побачимо маму, і вона подбає про нас.

Немовля-атеїст: Маму? Ти віриш в маму? І де ж вона знаходиться?

Віруюче немовля: Вона всюди, всюди довкола нас нас, ми перебуваємо в ній і завдяки їй рухаємося й живемо, без неї ми просто не могли б існувати.

Немовля-атеїст:  Цілковита дурня! Я ніколи не бачив ніякої мами, тому цілком очевидно, що її просто не існує.

Віруюче немовля: Я все ж з тобою не погоджуся. Адже іноді, коли все стихає, можна почути її спів, і відчути, як її руки торкаються нашого світу. Я вірю — справжнє життя почнеться тільки після народження.

 

---

прогноз погоди як елегія

2011-02-24 21:41:43 (читать в оригинале)


зима починається щойно на зламі зими
і манна небесна у щільних шарах атмосфери
являється снігом і перевдягаємось ми
на вимогу метеорологів і Режисера

партер у заметах гальорка застигла в льодах
з балконів звисають снопи крижаних сталактитів
на сцені актори полярний відтворюють жах
бо солодко так замерзати під світлом софітів

ми ловим в соляріях сонце як флуоресцент
ми гріємось від запальничок рятуємось бігом
плекаєм надію на янгольський дивертисмент  
та манна небесна вже вкотре являється снігом

і так відморозками тупо чекаєм весни
щоночі щоранку щоднини... і тільки надвечір
згадаєм що нібито парами створені ми
на опір зимі і глобальній оцій холоднечі

як тіло від тіла душа відтає від душі
і серце від серця рушає без електрошоку
прогнози погоди ти сам собі перепиши
(лише не забудь не забудь про всевидяче Око)

а переписати напевно неважко усе:
придумай що хочеш і збудеться просто з паперу
бо в світі твоєму — ні реплік ні актів ні сцен  —
нема сценариста а може нема й режисера

зима починається щойно на зламі зими
та вже ненадовго її викрутаси нестерпні
і ми відігріємось і перевдягнемось ми
і ми доживемо —
                               до червня  
                                               до липня
                                                              до серпня