Комментировать

Постоянная ссылка

Комментировать

Постоянная ссылка

Комментировать

Постоянная ссылка

Комментировать

Постоянная ссылка

У далекому 1921 році шотландський педагог А.С. Нілл розпочав експеремент у сфері виховання дітей, який отримав назву школа Самерхілл. В ній діти жили весь час, тому вона більше нагадувала інтернат та головною її особливістю було те, що для дітей були створені умови свободи вибору.

Дитина могла сама обирати коли і що їй робити. Вона могла підібрати собі той розклад і предмет занять, який вважала за потрібним. Якщо навчання її не цікавило, то школа мала гончарню, майстерню, театр і ще багато чого іншого. Діти могли шити, цікавитись моторами, радіо технікою, меньші могли цілими днями гратись, кататись на велисопедах одним словом всім їм було надано величезний вибір і шляхи для само реалізації.

Приймали в цю школу з п’яти і старше, випуск був в шістнадцять. Кількість дітей коливалася від сорока до сімдесяти учнів. Влада належа дітям і реалізовувалась загальною радою де в кожного був голос і однакові права, тобто голос засновника А.С. Нілла рівнявся голосу будь-якої дитини, навіть якщо їй було п’ять. Головне правило самерхілла оголошувало: “Ти можеш робити, що завгодно, тільки зроби так, щоб твоє право свободи не зачіпало, право свободи товариша.”

Щось схоже на вираз: “Свобода махать руками заканчивается там где начинается нос другого человека”. Як показав весь експеремент дане правило дуже виправдало себе.

Я хочу акцентувати вашу увагу шановний читач на цьому правилі, як на мене його потрібно доносити кожній дитині. Та самий головніший винахід Нілла полягав у тому, що коли дитині не обмежують свободу вибору вона природньо вирастає повноцінною.

Більшість батьків вважали - якщо не змусити дитину дотримуватись загальноприйнятих правил гігієни, этикету, навчання, то дитина виросте неповноцінною та їхні побоювання виявились марними.

Як правило більшість дітей потрапляло в самерхілл уже з інших шкіл. Спочатку такий учень не відвідує заняття, термін такої поведінки залежить від того наскільки минула школа і батьки відбили у дитини природнє бажання до навчання. Середній час таких байдиків три місяці, хоча буває від декількох тижнів до років. Останні випадки спостерігаються за дітьми, що прийшли з шкіл при монастирях в яких за кожну дрібницю можна було отримати указкою по руках і таке подібне.

Протягом цього часу дитина грається, посвоєму “біситься” - у своїй книзі Нілл пояснює, що у дитини є природні етапи, які характерезуються певним типом поведінки і для того щоб вийти на новий етап, дитина мусить до кінця завершити минулий. Один з таких етапів це гра. Дитина мусить награтись, бо інакше вона не зможе вирости психологічно і ставши дорослою буде не свідомо гратися серйозними речами, такій людині буде дуже важко стати щасливою.

Досвід Самерхілла показав, що дитина награвшись починає ходити на заняття і поступово пробуючи себе в різному, сама складає розклад своїх занять. Нілл говорить, що в його школі немає жодної дитини, яка б не розуміла, що закінчивши школу їй довидеться або поступати до вищого вузу, або заробляти собі чимось на життя.

Коли дитина так обирає собі заняття вона в більшій мірі розкриває свій потенціал. Оскільки давно відомо, що люди мають різні здібності від природи, такий метод навчання я вбачаю дуже доцільним.

Схоже було і з тими дітьми, батьки яких змушували бути чистоплотними. По першу вони ходили брудними але поступово це проходило.У своїй книзі Нілл пояснює, що заставити дитину щось робити то є насилля і в кожної дитини це викликає протест та в звичайних умовах дорослі дитину задавлють - криком, ремнем, нав’язуванням своїх бажань.

Саме цей протест ми і бачемо на новеньких в Самерхілл та оскільки тут панує свобода, а отже не існує примусового насилля, протест вичерпує себе і дитина сама природньо доходе до того що їй потрібно, в даному випадку дитина почне сама дотримуватись чистоти.

Єдине що може слугувати примусом для дитини це рішення загальної Ради, що до якогось питання, яке стосується неї але це не є насиллям, оскільки дитина відчуває справедливість даного рішення. Останнє пов’язане з вище згаданим принципом, який народжує у дитини повагу до права іншого. Доречі така організація влади в школі призвела до швидшої соціалізації дитини.

Нілл розкриває нам очі на те, що все теперішнє виховання дитини будь то батьками чи школою є насильством над нею. Школа не випускає індивідуальностей, школа - це конвеїр з якого повинні вийти однакові товари. Система вже давно перестала бути для людей, тепер люди для системи. Тим що ми змушуєм дев’ятирічну дитину сидіти пів дня за партою, ми лише порушуємо її здоров’я. Дітям все ще хочеться гратися, бігати та замість цього система освіти закачує в них таку кількість інформації від якої в них болить голова, більшість якої вони в дорослому віці не згадають.

Наш викладач говорив: “Невже ви думаєте що через пару років ви будете пам’ятати, яка там демократія була в Древніх Афінах, звісно ні це вам і не потрібно. Вам потрібно зрозуміти, що ви самі можите працювати з інформацією і це головне” - мені сказали це в університеті, декому це взагалі не кажуть. Діти, що навчались в самерхілл знають це з малечку.

Коли ви даруєте дитині іграшку і розповідаєте, як нею користуватися ви забираєте у дитини радість відкриття - радість пізнання світу. Ще гірше відбувається коли батьки нав’язують дитині те, якою вона повинна бути. “Це хороше, те погане, цього не чіпай, цього не роби, роби це!” Дитина за природою щаслива і цілісна. Батьки, що думають - ми маємо право наказувати дитині що робити, бо вона наша дуже сильно травмують дитину, роблять її не щасливою, утісняють, а подекуди і викорінюють її власне право на свободу. Це не відношення люблячих батьків, це відношення хазяїна до слуги!

Не можна використовувати дитя, як об’єкт реалізації свого нездорового прагнення до влади. Часто таких батьків їхні ж батьки подавлювали в дитинстві і саме тому, вони може і не свідомо хочуть відігратися на власній дитині.

Дитина не просила вас народжувати її! Вона не просилася у слуги чи рабство! Не нав’язуйте їй свого світогляду та ідеалів, просто знайомте її зі світом в різних його проявах. Дитина котра росте в свободі не потребує авторитетів, тому не треба говорити, що батько найсильніший, потрібно бути чесним!

Я не знаю чи сподобається вам книга але хочу щоб ви запам’ятали одну дуже, дуже важливу річ - з дитиною потрібно бути чесним у всьому. Ніколи не брешіть їй!

У своїй книзі Нілл пояснює скільки у людей психилигічних проблем лише від того, що коли дитя спитало відкіль беруться діти, батьки думаючи що вони все чинять вірно брешуть - в капусті, птичка принесла. Потім це дитя йде в школу і дізнається про таку потаємну річ як секс і відразу розуміє, що батьки брехуни. Разом з тим з цього моменту починається не здорове відношення до людської сексуальності.

В книгі також розкривається питання подавлення сексуальності і як цим користується влада, релігія. Основна ідея книги говорить, що не можливо виростити здорову людину шляхом залякування, подавлювання і обмежування.

Автор Самерхілла виклав скільки матеріалу, що вмістити його навіть у велику статтю не зовсім видається можливим. Було не згадано дуже багато аспектів таких як, коли в дитини з’являэться відчуття особистої власності і те як здоровий сексуальний інтерес еволіціонує в любов та інші.

Прочитавши цю книгу починаєш по іншому дивитись на своє життя, дуже багато що прояснюється. На мою думку книга буде корисною для кожного.

Та все ж, як завжди раджу кожне твердження піддавати сумніву - досліджувати матеріал. Прикладом я не визначевся з тим, чи був правий Нілл стосовно статевих стосунків у підлітків. Він говорив що тут не повинно бути обмежень та ми ж розуміємо, дітям дітей мати ще зарано та й такі явища як телегонія ще не докінця зрозумілі, чи то вигадка можливо й виправдана, чи все ж правда.

В будь якому разі дитину, а особливо хлопчика потрібно ознайомити з тим що енергію корисно вкладати в фізичні вправи, пояснити наскільки швидкість обміну речовин впливає на сексуальні бажання і яка тут роль іжі. Одним словом дати зрозуміти, що знання то сила.

Якщо енергія не буде виходити через голову чи руки, то знайде собі вихід через нижні органи, що супроводжується страхом, гнівом, жадобою. Фрейд говорив, що сексуальна енергія (лібідо) може мати різні прояви. Тому корисно слідкувати за своєю увагою і направляти її на творчість, інтелект, фізичний розвиток, достаток не зачиклюючись на чомусь одному і разом з тим не розтрачуючи себе на шкоду і непотріб.

Умови цього експеременту були спеціально створені і в реаліях дитині рано доведеться зіткнутись з несправедливістю. Діти це зеркало батьків, вони відчувають що у відносинах батьків щось не так, це відбивається на них і цей негатив вони несуть в школу де самі умови змушують їх виміщати негатив один на одного.

Сам Нілл сподівався що в майбутньому люди дійдуть далі в питанні виховання здорової та повноцінної людини ніж він сам. Особисто для мене це питання залишається відкритим і актуальним, можливо його рішення криється десь у словосполученні “поведінкова культура” точно важко сказати принанні мені, якщо у Вас є думки щодо цього було б цікаво їх почути.

[читати] Саммерхилл - воспитание свободой [скачати]

З повагою Росток

Комментировать

Постоянная ссылка