GubanovGubano - BLOG.I.UA Голосов: 2 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/1232759/ Добавлен: 2009-02-07 19:03:45

Стас Рокер "Бальзаківський вік"

2012-08-28 23:35:00 (читать в оригинале)

Слухайте і коментуйте рок-н-рол Стаса Рокера "Бальзаківський вік"Стас Рокер - Бальзакiвський вiк слушать бесплатно онлайн
Присоединенное голосование (голосовать):

• подобається: 0%, 0 голосов
• не подобається: 100%, 1 голос

---

Релігійне та світське

2012-08-28 23:25:00 (читать в оригинале)

Дні міст, принаймні міст та містечок Західної України, запроваджені місцевою владою не просто так, а принагідно до релігійних свят. Сьогодні в день Успення Пресвятої Богородиці у Тернополі Храмове Свято і День міста. Обширна програма останнього не дала можливості поєднати усі святкові заходи в один день. Навіть враховуючи те, що такі заходи окрім центральної частини міста відбувались ще у парку Національного відродження, свято затяглось.

Отже день останній. Храмове Свято (Празник) сягає  давніх часів відколи на південній околиці  Тернополя  в напрямі древнього княжого міста Микулинці було збудовано церкву Успення Пречистої Діви Марії. В народі її називали Монастирською, оскільки при церкві був монастир. Але у 1744 її передали світському священикові. Збудована церква ще у 1636 як дерев’яна, (мається на увазі перша письмова згадка). У 1836 році дерев'яну церкву розібра­ли й на її місці звели муровану в стилі ампір із трьома візантійськими банями-куполами та  дзвіницею із тесаного каменю. Дзвіниця внизу чотирикутна, вгорі восьмигранна. На дзвіниці висів великий 12-тонний дзвін, який знищили російські солдати під час Першої світової війни. Більшість парафіян цього храму становили приміські хлібороби і ремісники.

З часом місто розрослось. Проте до приходу більшовиків, Монастирська церква була дуже популярною не лише серед тернополян. Тут щороку на Успення, відправлялись величаві відпусти (прощі), у яких брали участь десятки тисяч християн, що приїздили звідусіль. Величний білокамінний храм став духовним центром Тернопілля. Непроста доля цього храму. Але спочатку про день сьогоднішній.

Сьогоднітут відбулось традиційне урочисте архієрейське Богослужіння за участю митрополита УГКЦ Святослава.

Оскільки в цей день сюди приходить велика кількість людей, Богослужіння проводяться навулиці.

Сучасний вигляд храму дещо модернізований, оскільки його відбудовано у 1991 році, щоправда настарому фундаменті.  Повертаючись доісторії, хочу використати уривки із статті Ярослава Гулька у газеті «Тернопіль вечірній» від 27.07.2007 р.: «Монастирський храм - це був цілий християнський комплекс споруд. Крім церкви, дзвіниці, каплички, парафіяльного будинку і розлогого саду, чималу територію займав старовинний цвинтар з багатьма різьбленими і тесаними з каменю надгробками. Тут були поховані знатні тернопільські міщани, відомі громадські діячі і воїни наполеонівської армії. На жаль, цей унікальний пантеон був по-варварськи зруйнований більшовицькоювладою ...

Бульдозери перерили цвинтар, перемішавши каміння із зотлілими кістками. У 1840 році було закладено новий міський християнський цвинтар на Микулинецькому пагорбі і поховання біля Монастирської церкви припинились, залишивши для нащадків своєрідний історичний музей. Та не вийшло, новітні вандали знищили пам'ятне місце. Не пожаліли навіть братської могили полеглих у боях за місто у березні-квітні 1944 р. Старовинний цвинтар забудували "хрущовками… …усеце - і святе місце загалом, і величний храм, і книгозбірню, і древній цвинтар - раптово знищила не війна, а безжалісна рука більшовицьких вандалів.  …восени 1962 року комуністична владаТернополя спочатку зруйнувала каплицю й цвинтар, а 18 листопада заклали в мури Монастирської церкви велику кількість вибухівки, пролунав вибух, після якого залишились від храму та дзвіниці лише руїни. Не стало улюбленої народної святині.»

Та настав день відродження. І мені довелось бути свідком багатолюддя у день посвячення храму, відновлення урочистих Успенських Богослужінь, оскільки працював в установі, що знаходилась на тій же вулиці. Не дивлячись на те, що у місті збудовано десятки нових храмів, традиційно сюди йдуть тисячі людей у цей день, до якого ще й приурочено відзначення Дня міста.

Уці хвилини на співочому полі лунають останні акорди святкувань, під салюти та феєрверки.

А так виглядало святкове співоче поле о 18:00

---

заголовок

2012-08-28 23:19:00 (читать в оригинале)

---

Я не Ван Гог и ушей лишних нету

2012-08-28 23:16:00 (читать в оригинале)

День странный. Спал хорошо, но мало. Утром придремал немного, а жена воспользовалась. Не дожидаясь появления сонно-лохматого чудища с запахом ночного пота, свалила на рынок за зеленью. И правильно сделала, ибо настроение поутру у меня было премерзкое. Во-первых, сны. Много снов. И очень много гадких. Потом еще рецепт приснился, как можно устроить передачу на расстояние (от кабинета к кабинету) энергию для питания ультразвуковых датчиков и ноутбука. Прикольная, кстати, идея. Наяву я бы такое не придумал. Шефу говорить пока не буду, но как запасной вариант пригодится, если таможня не даст добро на блок питания. Реализовать легко в течении двух рабочих дней.

А с базара жена приехала с совершенно ошеломляющей новостью. Ленина мама (которая нам рукколу выращивает) две недели провалялась абсолютным трупом. И всего лишь - после винограда, купленного на рынке. Хорошо, хоть ни дочку, ни внука (Кирюша - мы его вынашивали) не успела накормить. Повезло внуку и дочке - плохо после десятка ягод стало прямо там, еле успела дочке позвонить. А уже потом знакомая медсестра неделю откапывала. Не в смысле, что ее сначала ошибочно закопали, а в смысле, что ее "откапывали". Откапывать - это такой термин, когда нужно долго делать всякие умные капельницы внутрь вены, чтобы человек не умер. Не всегда удается, но в данном случае повезло. Вот не зря я не люблю виноград.

Зато отмахался железяками по полной программе, пока жена не вернулась. Потом уже скорее домахивал, чем махал, хотя умахался в итоге почти вусмерть.

После душа даже нашел в себе силы сбегать в Сильпо, а потом делал мойву на решетке. Потом еще много чего. А совсем потом сел порисовать и снова нечаянно сделал автопортрет. И чего это меня моя рожа так по жизни преследует? Я же не Ван Гог и ушей лишних нету.

---

"Картинки памяти -5"

2012-08-28 23:15:00 (читать в оригинале)

"Картинки памяти в сознаньи

Плывут как волны по  реке.

И мысль томится в ожиданьи
как в недописанной строке"

Н.М.Успенкий

Моему дедушке Успенскому Михаилу Николаевичу было чуть больше,чем мне сейчас. Откуда-то мы с ним возвращались.Он зашел во двор дома на соседней улице, а мне перед этим сказал: "Бабушке не говори".

Я стоял у ворот и ждал его. Видел как он сидел за столом в конце двора и пил вино.Слышал, как он его нахваливал.

А сколько дома было своего вина! И хорошее вино, Лучше этого покупного.

Дедушке хотелось выпить, но бабушка не давала. А был большой свой виноградник,вместе делали вино. Помню бочки по 30, 20,10 ведер.

Что тянет мужчин к выпивке? Мне тоже хочется иногда выпить сухого вина пару бокалов. Жена не возражает против этого.

Выпью и на время неприятное забывается,  страшное уже не страшно, неотвратимое - безразлично.Не берусь судить почему именно для мужчин алкоголь так привлекателен. Это "вечный зов",которому сложно противиться.