День весілля молодий разом зі своїми гостями та музикантами приходив до подвір’я молодої, щоб повести її до церкви. Біля воріт і при вході до хати проводились так звані «розигри»: від молодого вимагали «вступне», а також вгадати, котра його молода, оскільки виводили кілька дівчат, одягнених у старих баб, циганок, тощо. Після чого в хаті обігрувався верченик: староста – боярин пов’язував на нього рушник, підкликав батьків молодят, ті обходили стіл з верчеником, благословляли своїх дітей передавали їм верченик. Молодята виходили з ним з хати. За порогом верченик передавали другій дружці і другому дружбові. Перша дружка вела під руку до церкви молодого, а перший дружба – молоду.
Ідучи до церкви вінчатися, співали сумних тужливих пісень, а на зворотній дорозі вже веселих. Біля воріт (ліски-хвіртки) молодят обсипали різним насінням, давали в руки молодій ляльку або ж живу дитину, пригощали медом. При вході до хати (чи під шатро) стелили рушник під ноги (десь петек -гуню). Верченик вішали на чільну стіну під святим образом (іконою).

Що можна побачити в Закарпатті за вихідні? Таке запитання часто ставлять собі любителі подорожей чи відкривати для себе чогось нового. Останнім часом наш мальовничий край став дуже популярним для відвідин туристами. В першу чергу завдячуючи розвитку наших курортних зон. Термальні води, санаторії, красива природа, чисте повітря, затишок, специфічні кухня та колорит місцевих жителів, своєрідні фестивалі та заходи,чудеса природи та багато іншого щодня заманюють громадян інших куточків України та світу до Закарпаття.