Так, 27 серпня нинішнього року в Дніпропетровську відбулася ДТП через погано закриту кришку люка. Машина буквально почала стрибати по дорозі. Найголовніше, що після того як її відеореєстратор зафільмував пригоду, ніхто не поспішив усунути неполадки, і у відкритий люк потрапила ще одна автівка. 15 вересня нинішнього року сталося ще одна ДТП в Одесі, коли колесо машини потрапило в погано закритий люк.

Найчастіше саме відсутність кришки стає причиною нещасного випадку, а то й трагедії. У місті Горлівка (Донецька область) протягом двох тижнів липня 2013 три людини провалилися у відкриті каналізаційні люки. Всього ж, як пишуть місцеві ЗМІ, в Горлівці майже 7 тисяч колекторів, з яких вкрадені люки.

ПАТ «АК «Київводоканал» також б'є тривогу, що в столиці стали масово зникати каналізаційні люки. У прес-службі відомства повідомляють, що в порівнянні з минулим роком у 2013 році кількість крадіжок зросла на 20%.

У Львові 10 жовтня сталася трагедія, яка сколихнула все українське суспільство - загинув дворічний хлопчик, який, наступивши на незакріплену кришку, провалився в каналізаційний люк. Через великий резонанс, який спричинив цей нещасний випадок, реакція місцевих чиновників та правоохоронних органів була миттєвою. За процесуального керівництва прокуратури Залізничного району Львова в день зникнення хлопчичка було розпочато досудове розслідування кримінального провадження за фактом службової недбалості посадових осіб ЛМКП «Водоканал» (саме на балансі цього підприємства перебуває колектор). А вже через два дні після трагічної загибелі дитини, начальнику дільниці каналізаційних мереж західного району ЛМКП «Львівводоканал» було оголошено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 КК України (службова недбалість) та обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Міський голова Львова Андрій Садовий ініціював проведення позапланового зовнішнього огляду усіх каналізаційних колодязів, які знаходяться на балансі ЛКП «Львівводоканал», що дало певні результати: тільки в період з 16 жовтня по 31 жовтня «Львівводоканал» скерував до правоохоронних органів 164 заяви про крадіжки люків, загалом же ревізією виявлено відсутність кришок на 280 колекторах та колодязях.

Читайте також: Каналізаційний провал

Очевидно, що міська влада Львова та ЛМКП «Львівводоканал» зобов’язані були вжити таких попереджувальних заходів набагато раніше, можливо б тоді й дитяче життя було б збережено. Тому у суспільства виникають багато справедливих запитань до правоохоронців – до яких пір українці губитимуть своє майно, здоров’я та життя в цих каналізаційних люках? Чому до цих пір не покарано жодного чиновника, керівника комунального підприємства, які допустили недбалість, або підприємця, який здійснює прийом вкрадених кришок каналізаційних люків на металобрухт?

На складні запитання не буває простих відповідей, але все ж таки спробуємо дослідити генезис проблеми з крадіжками кришок каналізаційних люків та шляхи її вирішення.

Погляд з боку водоканалів

Загальновідомим є той факт, що в останні десятиліття через політичні причини тарифи на послуги житлово-комунального господарства штучно стримувалися. Негативні економічні наслідки такої «політики» в сфері ЖКГ не змусили себе довго чекати: 90% підприємств галузі збиткові, оскільки відчувають хронічний дефіцит обігових коштів, використовують застарілі основні засоби, які потребують негайного ремонту та модернізації. Але, модернізацію досить складно провести в умовах, коли, за даними Нацкомпослуг, станом на 14 січня, тарифи для населення на водопостачання та водовідведення в середньому покривають лише близько 60% собівартості водопостачання та 70% собівартості виробництва теплової енергії.

В ситуації хронічного дефіциту коштів керівник будь-якого українського водоканалу перебуває у стані, коли йому постійно доводиться вирішувати куди, в першу чергу, витратити отримані від споживачів кошти – чи на податки і збори, чи на заробітну плату працівниками (бо не сплатиш – прокуратура змусить тебе виплатити та ще й кримінальне провадження відкриють), чи сплатити енергетикам за спожиті газ та електроенергію (бо арештують рахунки – тоді взагалі ні з ким не можна буде розрахуватися, і прокуратура все одно відкриє кримінальне провадження).

Залишок обігових коштів, як правило витрачається на здійснення закупівель матеріалів та необхідного обладнання, яке дозволяє підтримувати виробничий цикл у звичному режимі, не більше. Тому безперечно важливі питання безпеки праці на комунальних підприємствах, заміни обладнання, в тому числі і заміни вкрадених кришок каналізаційних колодязів, на жаль, знаходяться на останньому місці. Скільки б не писав службових записок керівнику комунального підприємства майстер дільниці про необхідність купівлі нових кришок люків для їх заміни – він 100% отримує відмову, оскільки «грошей немає».

Відтак, оскільки коштів на заміну вкрадених кришок люків все одно не має, то, на думку майстра дільниці, не має сенсу кожного дня інвентаризувати та оглядати колодязі на предмет їх наявності. Найчастіше про чергові крадіжки кришок люків підприємства дізнаються від оперативних співробітників міліції, якими вже затримана особа, яка зізналася у вчиненні такої крадіжки. Тоді диспетчерські служби перевіряють, чи дійсно за такою-то адресою кришка люку відсутня, і, якщо інформація правоохоронців підтверджується, – «заднім числом» направляють відношення до міліції про крадіжку кришки люка.

Також, як правило, «заднім числом» ведеться журнал обстеження технічного стану каналізаційних колодязів. Записи туди вносяться раз на місяць, або тоді, коли у незакритий люк впала людина. Таким чином, на той час, коли потерпіла особа вирішить звернутися із позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди внаслідок падіння (добровільно Водоканал вряд чи погодиться вирішувати спір), за документами Водоканалу люк буде накритий днів за 3-4 до пригоди, і потерпілій особі доведеться доводити в суді факт падіння в люк. В деяких випадках, для того, щоб підтвердити факт не закриття каналізаційного люку кришкою, потерпіла особа вимушена звертатися до незалежних громадських організацій з метою проведення незаангажованого обстеження місця пригоди

Читайте також: Відкриті люки загрожують життю українців - опитування

Так, згідно матеріалів справи № 247/1301/13-ц Торезького міського суду Донецької області, 06 листопада 2012 року позивач М. впала до відкритого каналізаційного люку, що розташований на вул. Мостовій м. Тореза та знаходиться на балансі Торезького ВУ ВКГ, що є структурним підрозділом КП «Вода Донбасу». В результаті падіння отримала наступні ушкодження: первинний вивих лівого плеча, перелам великого горбка. Однак, згідно журналу технічного стану каналізаційних колодязів за три дні до пригоди на цій ділянці було проведено заміну кришок, тобто на думку відповідача гр. М. просто не могла туди впасти. Тільки акт сторонньої громадської організації підтвердив, що кришку на люк працівники Водоканалу поклали вже 19.12.12, тобто після пригоди, тому суд  на користь гр. М. стягнув 1220 грн. моральної та матеріальної шкоди.

Кримінальний попит породжує пропозицію 

З початку 90-х років XX ст. на Україні здійснення незаконних операцій з металобрухтом та утриман­ня незаконних пунктів його прийому, схову та збуту через певний правовий «вакуум» перетворилося на справжню кримінальну індустрію, яка дає злочинцям можливість отримувати значні прибутки.

З прийняттям у 1999 р. Закону України «Про металобрухт», який заборонив на той час експорт металобрухту кольорових та легованих металів, проведення незаконних операцій із кольоровим металобрухтом стало відігравати другорядну роль порівня­но з купівлею-продажем металобрухту чорних металів, як за обсягами їх обігу, так і за доходами, одержаними від їх продажу. Це відразу відобразилося на стані криміногенної ситуації в Україні: набуло ще більшого поширення роз­крадання металобрухту з підприємств, в тому числі кришок каналізаційних люків, запірної арматури, чавунних труб б/у тощо, яке можна без будь-якого применшення охарактери­зувати як тотальне, тобто загальне для всіх, всеосяжне.

Про значний ступінь кримінальної ураженості сфери здійснення операцій з металобрухтом свідчать статистичні дані МВС України щодо стану і динаміки розкриття злочинів, передбачених ст. 213 КК України. Так, у 2005 р. було розкрито 2467 злочинів даного виду, у 2006 р. -1986 (- 19,5 %), у 2007 р. -  1793  (- 9,7 %), у 2008 р. - 1846 (+ 3 %), у 2009 р. - 1149(- 37,8 %), у 2010 - 1764 (+ 34,86 %), за дев'ять місяців 2011 - 1857 (+ 17,6 %).

Таким чином, незважаючи на вжиті державою заходи, сфера здійснення операцій з металобрухтом залишається одним із найбільш кримінальних видів господарської діяльності.

До однієї з найважливіших причин такої масовості та «живучості» цих злочинів  можна віднести наявність у злочинців можливості встановити корупційні зв'язки з працівниками правоохоронних органів. Саме на це наткав на недавньому засіданні секретар Івано-Франківської міської ради Микола Вітенко, який звернув увагу заступника начальника міського відділу міліції на діяльність нелегального пункту прийому металобрухту за адресою вулиця Молодіжна, 40. Попри те, що заступнику начальника міського відділу міліції нічого не відомо про цей пункт, секретар міської ради його запевнив, що метал там приймають, і роблять це абсолютно незаконно. На жаль, в гонитві «за довгим доларом» корумповані працівники правоохоронних органів не враховують того факту, що існування незаконних пунктів прийому металобрухту й є основним фактором, що впливає на дестабілізацію криміногенної обстановки в загальнокримінальній сфері, пов'язаною зі збільшенням фактів викрадення металовмісних предметів, а крім того, є причиною травмування і, нажаль, смерті громадян.

Не зважаючи на таку кількість злочинів та нещасних випадків, водоканали та чиновники з впертістю заявляють, що нічого кращого, ніж чавун, для виготовлення каналізаційних люків на сьогоднішній день не придумано, тому саме чавунні люки будуть використовувати і далі. А злодії – продовжувати красти. Пункти металобрухту – продовжуватимуть приймати вкрадені кришки люків. Комунальники будуть знову робити вигляд, що заміняють вчасно вкрадені люки, хоча коштів у них на це не буде (100% тарифи вряд чи затвердять), а міліція «боротиметься»  з правопорушниками за допомогою налагодженої схеми собі у заробіток. Ось і виходить: поки правопорушників ловлять і карають, люки продовжують красти, люди продовжують падати в колодязі, а машини – потрапляти в аварії.

(із використанням матеріалів журналу ПРАВО І БЕЗПЕКА. 2012. № 3 (45)