Какой рейтинг вас больше интересует?
|
Главная / Главные темы / Тэг «микола»
Конкурс шведингу в Миколаєві 2012-12-20 02:56:00
... ідних у Миколаєві проходила ... це кінотеатр миколаївський такий, ... іла команда миколаївських хезеемщикі ...
+ развернуть текст сохранённая копия
От знаєте, як воно інколи буває - сидиш собі та й не відаєш, що навколо твориться. І думаєш безнадійно - Биколаїв, Нарколаїв, геть нічого цікавого не відбувається. Вибачте, однак я вимушений розвіяти ваші ілюзії - наразі говоритимемо про місцевий кінематограф. На минулих вихідних у Миколаєві проходила визначна (для декого) подія - швединг, яку я не міг оминути увагою та, звісно ж, узяв участь. Перш за все поясню, що воно таке: Швединг - це створення саморобних ремейків на відео. Термін був вигаданий французьким режисером Мішелем Ґондрі у фільмі "Перемотка" ("Be Kind Rewind"). Арт-Оптимісти". І цього року організатори заходу поставили за мету зйомку переробок різноманітних музичних кліпів. На все про все команди мали 2 доби: конкурс стартував у п'ятницю о 19:00, а вже готовий результат, свіженькі шведингокліпони орги приймали в неділю о 19:00. Наступного ж дня, у понеділок о 17:00 (вельми незручний час, мінусую), запровадили показ ремейків у "Мультиплексі" (це кінотеатр миколаївський такий, якщо що), підводили підсумки та, власне, визначали переможців методом голосування глядачів (за таку концепцію плюсую). *** Перше місце посіла команда миколаївських хезеемщиків " Святий Себастіян", котра зняла ремейк на кліп Queen - I Want to Break Free - і, як на мене, посіла заслужено: майстерна постановка, харизматичний головний герой, влучний вибір кліпу (до речі, ми самі думали його взяти, але хлопці нас випередили). *** Друге місце. Оце вони розгулялися (базарю). "Вони" - це " Rat Zeppelin", які покреативили на декструктивно-іронічний манер, взявши за точку опори кліп Fatboy Slim - Push the Tempo. Чесно кажучи, реготав упродовж усього перегляду, а оскільки відео показували першим, то приблазнюватий настрій мені було забезпечено на весь шведингосеанс. На жаль, не знайшов їхній відос на ютюбі. Якщо хтось заллє - відпишіть мені, вставлю на законне місце.
*** Третє місце: особливої оригінальності я не помітив, позаяк відхід від першоджерела, себто кліпу Oren Lavie - Her Morning Elegance, мінімальний; та й поугорати я прийшов, а не ваніллю завантажуватися (це лише моя думка, не зважайте), проте за режисуру, монтаж і витримку команді " Нічна зміна" ставлю твердий 
*** Врешті-решт доплентався до команди " Г.Ц.П.", учасником котрої я й був. Наша переробка кліпу Prodigy - Smack My Bitch Up посіла скромне п'яте місце, що, безсумнівно, обернулося приємною несподіванкою. Від себе додам, що процес створення ремейку справив на мене неабияке враження, увімкнув mode "піднесення", дав нагоду познайомитися/поспілкуватися з цікавими людьми та подарував небуденний досвід. На даний момент гадаю, що з радістю зніматимуся й надалі у подібних творіннях сірого міста корабелів. Якщо маєте чим поділитися стосовно даного шведингу - ласкаво прошу відписуватися в коментах.
Тэги: микола, постмодерн, швединг
Конкурс шведингу в Миколаєві 2012-12-20 02:56:00
... ідних у Миколаєві проходила ... це кінотеатр миколаївський такий, ... іла команда миколаївських хезеемщикі ...
+ развернуть текст сохранённая копия
От знаєте, як воно інколи буває - сидиш собі та й не відаєш, що навколо твориться. І думаєш безнадійно - Биколаїв, Нарколаїв, геть нічого цікавого не відбувається. Вибачте, однак я вимушений розвіяти ваші ілюзії - наразі говоритимемо про місцевий кінематограф. На минулих вихідних у Миколаєві проходила визначна (для декого) подія - швединг, яку я не міг оминути увагою та, звісно ж, узяв участь. Перш за все поясню, що воно таке: Швединг - це створення саморобних ремейків на відео. Термін був вигаданий французьким режисером Мішелем Ґондрі у фільмі "Перемотка" ("Be Kind Rewind"). Арт-Оптимісти". І цього року організатори заходу поставили за мету зйомку переробок різноманітних музичних кліпів. На все про все команди мали 2 доби: конкурс стартував у п'ятницю о 19:00, а вже готовий результат, свіженькі шведингокліпони орги приймали в неділю о 19:00. Наступного ж дня, у понеділок о 17:00 (вельми незручний час, мінусую), запровадили показ ремейків у "Мультиплексі" (це кінотеатр миколаївський такий, якщо що), підводили підсумки та, власне, визначали переможців методом голосування глядачів (за таку концепцію плюсую). *** Перше місце посіла команда миколаївських хезеемщиків " Святий Себастіян", котра зняла ремейк на кліп Queen - I Want to Break Free - і, як на мене, посіла заслужено: майстерна постановка, харизматичний головний герой, влучний вибір кліпу (до речі, ми самі думали його взяти, але хлопці нас випередили). *** Друге місце. Оце вони розгулялися (базарю). "Вони" - це " Rat Zeppelin", які покреативили на декструктивно-іронічний манер, взявши за точку опори кліп Fatboy Slim - Push the Tempo. Чесно кажучи, реготав упродовж усього перегляду, а оскільки відео показували першим, то приблазнюватий настрій мені було забезпечено на весь шведингосеанс.
*** Третє місце: особливої оригінальності я не помітив, позаяк відхід від першоджерела, себто кліпу Oren Lavie - Her Morning Elegance, мінімальний; та й поугорати я прийшов, а не ваніллю завантажуватися (це лише моя думка, не зважайте), проте за режисуру, монтаж і витримку команді " Нічна зміна" ставлю твердий
*** Врешті-решт доплентався до команди " Г.Ц.П.", учасником котрої я й був. Наша переробка кліпу Prodigy - Smack My Bitch Up посіла скромне п'яте місце, що, безсумнівно, обернулося приємною несподіванкою. Від себе додам, що процес створення ремейку справив на мене неабияке враження, увімкнув mode "піднесення", дав нагоду познайомитися/поспілкуватися з цікавими людьми та подарував небуденний досвід. На даний момент гадаю, що з радістю зніматимуся й надалі у подібних творіннях сірого міста корабелів. Якщо маєте чим поділитися стосовно даного шведингу - ласкаво прошу відписуватися в коментах.
Тэги: микола, постмодерн, швединг
Інтерв'ю з Артемом Бебиком на Nikolaev City 2012-12-09 19:09:00
... позитивно. Молодий миколаївський літератор ... розмовляв на миколаївському д ... добре. Щодо миколаївських лі ...
+ развернуть текст сохранённая копия
Інтерв'ю зі мною розмістили на сайті Nikolaev City. Просто перепощу його тут.
***
Артем Бебик: постмодерністська (не)серйозність
Мистецтво споглядає людей. Воно втілює в собі експерименти свідомості автора, виводить нас із старих рамок і ставить в нові, кидає сприйняттю виклик нестандартною формою і різким змістом. Минуле сторіччя навчило нас милуватися порожнечею білих аркушів паперу, вдивлятися в чорні квадрати і цінувати філософське безглуздя абсурду. Не відомо, коли постмодерн вперше дістався Миколаєва, але наразі сприймається вельми позитивно. Молодий миколаївський літератор Артем Бебик розповів, як він творить, антижартує і насолоджується безмежністю порожнечі реальності. 
Кореспондент: Отже, коли ти почав цікавитися літературною творчістю?
Артем: Я в дитинстві любив читати, захоплювався фантастикою та фентезі. Згодом почав писати прозу, у мене навіть чотири глави роману є. Серйозно займатися літературою я вирішив два роки тому, зараз є плоди – мої твори опублікували у збірнику «Золота Арфа».
Кореспондент: Якого напряму творчості дотримуєшся?
Артем: Я наліпив ярличок «постмодернізм», але з маркетологічною метою. Він добре характеризує мою творчість – тобто всього потроху. Я не розділяю поезію чи прозу, це знову ж таки просто ярлики для розуміння іншими людьми. Я пишу просто текст, літери, де є певна ритміка. Однак, якщо казати стандартно: використовую переважно формат верлібру.
Кореспондент: Розкажи про свої «антижарти»!
Артем: Антижарти – це стьоб над гумором, який вже приївся, себто такий собі «постгумор». Це жарти, в яких смішна частина замінена на побутову. Мої антижарти – це переважно переробки відомих анекдотів, де побутове подекуди є дещо абсурдним, але воно все одно побутове. Наприклад:
- Як називається мусульманин за штурвалом літака? - Пілот.
На зборах щирих українців: - Шановне товариство, серед нас є москалі? - Ні! - Точно нема? - Точно нема! - Дякую за інформацію.
Кореспондент: Де береш натхнення для творчості?
Артем: Мене надихає музика. Також - чужа літературна творчість, адже постмодернізм – це цитування, позичання якихось образів у попередників (для подальшої деконструкції). Ще – жіноча врода. І медитація - проте я не вважаю її банальним сидінням у позі лотоса, натомість - це розмірковування над буттям, спроби розчепити реальність на атоми та намагання осягнути порожнечу (так звана "медитація на порожнечу"). Як сказала одна мудра людина: "Це важко осягнути, втім і не треба", однак порожнеча - якщо коротко – це об'єктивна реальність, відокремлена від нашого сприйняття. Я це розумом розумію, але осягнути і прийняти поки що не вдалося. І ледь не забув - мене ще, звісно ж, надихає Інтернет, куди ж без цього інформаційного наркотику.
Кореспондент: Нещодавно ти зачитував твір «Коротке кохання», в якому кожне слово починається з літери «К». Що це значить?
Артем: Колись в Інтернеті я читав історію про Богдана Косіва, твір власне йому і присвячений. Їхав Богдан із іноземними друзями в потязі і казав, що наша мова – найкрутіша. Щоб це довести, він зачитав оповідання на букву «П», потім – вірш, де так само всі слова на букву «С». У мене виникла думка трошки підіграти йому. Сюжет тут – банально побутовий, я хотів звернути увагу на форму.
Уривок з «Короткого Кохання»:
Кмабуть, к’я кстав каж кчервоний квід ксорому кта клюті: "Кале кж..." Кне квстиг кдоговорити, кбо кодна кз кних кдістала кніж кі кпирнула кмене кілька кразів ку кживіт. Кдівчина кпоклала кзброю кназад кдо ксумочки, кі кподружки кпішли ксобі кдалі.
Кореспондент: Були ще якісь експерименти з формою творчості?
Артем: У мене є вірш «Крапка». Він власне з крапки і складається. Що найцікавіше, я його читав на літературному вечорі останнім віршем. Прочитав, як крапка читається в тексті - тобто ніяк, помовчав просто. Ще я люблю повторення слів. Слова – це лише набір літер, і я намагаюсь людям про це нагадати, читаю одне і те саме слово з різною інтонацією. Я така людина, що не люблю дуже серйозне ставлення до чогось, в тому числі - до поезії, прози, мистецтва...
Кореспондент: Чим займаєшся окрім літератури?
Артем: Я раніше музикою займався, майже чотири роки грав у гурті NoiZeless та інших проектах на ударних. Потім покинув, і одна з причин – тому, що хотів приділити більше уваги та часу заняттю літературою. Зараз ми з друзями досі інколи збираємось пограти для себе. Ще я працюю, веду блог (artem-bebik.blogspot.com), з людьми спілкуюсь. Наразі я би назвав своє життя умиротворенним - просто живу, як хочеться, намагаюся насолодитися миттю, бо нічого окрім теперішнього моменту й не існує. Минуле - це спогади, майбутнє - це здогадки. Не люблю складати плани на майбутнє - від них лише розчарування.
Кореспондент: Завжди українською мовою розмовляєш?
Артем: У мене немає російської крові, але раніше я розмовляв на миколаївському діалекті російської мови. Подумав, чому б не розмовляти українською? Зараз переходжу на російську тоді, коли до мене звертаються росіяни, які української не розуміють. До речі, мені не подобається слово “суржик”, воно існує, щоб виокремити та принизити певну категорію людей. По суті, мова не знає кордонів, тому я й лінгвістично експериментую: у мене і суржик є, і різноманітний сленг, і азірівка, і нецензурщина.
Кореспондент: Як ставишся до політики?
Артем: Люди гроші заробляють, можна так сказати. Не думаю, що політику може змінити звичайний народ (хіба що знищити). Це – внутрішньокланові ігри “еліти”.
Кореспондент: В творах ти часто використовуєш ненормативну лексику. Наскільки для тебе це важливо?
Артем: Це ж просто слова. У людей щодо них є упередження, у мене немає. Я би не сказав, що використовую їх заради епатажу, але це - частина лексикону, якої я не соромлюся. Якщо якесь слово хочеться написати, я його пишу, а люди потім дивуються і обурюються. Але ж мистецтво нікому нічого не повинне.
Кореспондент: Розкажи про проект “Постмодерністські Уроки”(vk.com/postmodernist_lessons)
Артем: У мене з собою завжди є блокнот, куди я записую якісь думки. Згодом я вирішив викладати думки та ідеї в форматі афоризмів в Інтернет. У цієї групи вже понад 700 підписників.
Кореспондент: Що думаєш про літературний рух в Миколаєві?
Артем: Він слабенький, але його можна активізувати. Ситуація з виданнями дуже погана – це проблема для прозаїків, а поети можуть ходити на літературні вечори, які проводяться. Мені до вподоби їх хаотичний формат, це не мають бути “совкові” заходи, де всі сидять з рівними спинами і хлопають по команді. На жаль, у нас немає літературних об’єднань, де люди б збиралися за літературними напрямками і робили щось разом. Також недостатнє висвітлення у пресі – лише кілька статей в місцевих ЗМІ, хоча це вже добре. Щодо миколаївських літераторів, мені подобається поезія Романа Неграмотного, Олега Дороша і божевільна проза Тані Грачової.
Блог Артема Бебика: artem-bebik.blogspot.com Публічна сторінка вконтакті: vk.com/artem_bebyk Проект “Постмодерністські Уроки”: vk.com/postmodernist_lessons Твітер: twitter.com/artem_bebik
Автор: Ксения Демченко
Источник: Nikolaev-City
Тэги: антижарти, артем, бебик, микола, поез, постгумор, постмодерн, проза, сучасна, укра
Інтерв'ю з Артемом Бебиком на Nikolaev City 2012-12-09 19:09:00
... позитивно. Молодий миколаївський літератор ... розмовляв на миколаївському д ... добре. Щодо миколаївських лі ...
+ развернуть текст сохранённая копия
Інтерв'ю зі мною розмістили на сайті Nikolaev City. Просто перепощу його тут.
***
Артем Бебик: постмодерністська (не)серйозність
Мистецтво споглядає людей. Воно втілює в собі експерименти свідомості автора, виводить нас із старих рамок і ставить в нові, кидає сприйняттю виклик нестандартною формою і різким змістом. Минуле сторіччя навчило нас милуватися порожнечею білих аркушів паперу, вдивлятися в чорні квадрати і цінувати філософське безглуздя абсурду. Не відомо, коли постмодерн вперше дістався Миколаєва, але наразі сприймається вельми позитивно. Молодий миколаївський літератор Артем Бебик розповів, як він творить, антижартує і насолоджується безмежністю порожнечі реальності.
Кореспондент: Отже, коли ти почав цікавитися літературною творчістю?
Артем: Я в дитинстві любив читати, захоплювався фантастикою та фентезі. Згодом почав писати прозу, у мене навіть чотири глави роману є. Серйозно займатися літературою я вирішив два роки тому, зараз є плоди – мої твори опублікували у збірнику «Золота Арфа».
Кореспондент: Якого напряму творчості дотримуєшся?
Артем: Я наліпив ярличок «постмодернізм», але з маркетологічною метою. Він добре характеризує мою творчість – тобто всього потроху. Я не розділяю поезію чи прозу, це знову ж таки просто ярлики для розуміння іншими людьми. Я пишу просто текст, літери, де є певна ритміка. Однак, якщо казати стандартно: використовую переважно формат верлібру.
Кореспондент: Розкажи про свої «антижарти»!
Артем: Антижарти – це стьоб над гумором, який вже приївся, себто такий собі «постгумор». Це жарти, в яких смішна частина замінена на побутову. Мої антижарти – це переважно переробки відомих анекдотів, де побутове подекуди є дещо абсурдним, але воно все одно побутове. Наприклад:
- Як називається мусульманин за штурвалом літака? - Пілот.
На зборах щирих українців: - Шановне товариство, серед нас є москалі? - Ні! - Точно нема? - Точно нема! - Дякую за інформацію.
Кореспондент: Де береш натхнення для творчості?
Артем: Мене надихає музика. Також - чужа літературна творчість, адже постмодернізм – це цитування, позичання якихось образів у попередників (для подальшої деконструкції). Ще – жіноча врода. І медитація - проте я не вважаю її банальним сидінням у позі лотоса, натомість - це розмірковування над буттям, спроби розчепити реальність на атоми та намагання осягнути порожнечу (так звана "медитація на порожнечу"). Як сказала одна мудра людина: "Це важко осягнути, втім і не треба", однак порожнеча - якщо коротко – це об'єктивна реальність, відокремлена від нашого сприйняття. Я це розумом розумію, але осягнути і прийняти поки що не вдалося. І ледь не забув - мене ще, звісно ж, надихає Інтернет, куди ж без цього інформаційного наркотику.
Кореспондент: Нещодавно ти зачитував твір «Коротке кохання», в якому кожне слово починається з літери «К». Що це значить?
Артем: Колись в Інтернеті я читав історію про Богдана Косіва, твір власне йому і присвячений. Їхав Богдан із іноземними друзями в потязі і казав, що наша мова – найкрутіша. Щоб це довести, він зачитав оповідання на букву «П», потім – вірш, де так само всі слова на букву «С». У мене виникла думка трошки підіграти йому. Сюжет тут – банально побутовий, я хотів звернути увагу на форму.
Уривок з «Короткого Кохання»:
Кмабуть, к’я кстав каж кчервоний квід ксорому кта клюті: "Кале кж..." Кне квстиг кдоговорити, кбо кодна кз кних кдістала кніж кі кпирнула кмене кілька кразів ку кживіт. Кдівчина кпоклала кзброю кназад кдо ксумочки, кі кподружки кпішли ксобі кдалі.
Кореспондент: Були ще якісь експерименти з формою творчості?
Артем: У мене є вірш «Крапка». Він власне з крапки і складається. Що найцікавіше, я його читав на літературному вечорі останнім віршем. Прочитав, як крапка читається в тексті - тобто ніяк, помовчав просто. Ще я люблю повторення слів. Слова – це лише набір літер, і я намагаюсь людям про це нагадати, читаю одне і те саме слово з різною інтонацією. Я така людина, що не люблю дуже серйозне ставлення до чогось, в тому числі - до поезії, прози, мистецтва...
Кореспондент: Чим займаєшся окрім літератури?
Артем: Я раніше музикою займався, майже чотири роки грав у гурті NoiZeless та інших проектах на ударних. Потім покинув, і одна з причин – тому, що хотів приділити більше уваги та часу заняттю літературою. Зараз ми з друзями досі інколи збираємось пограти для себе. Ще я працюю, веду блог (artem-bebik.blogspot.com), з людьми спілкуюсь. Наразі я би назвав своє життя умиротворенним - просто живу, як хочеться, намагаюся насолодитися миттю, бо нічого окрім теперішнього моменту й не існує. Минуле - це спогади, майбутнє - це здогадки. Не люблю складати плани на майбутнє - від них лише розчарування.
Кореспондент: Завжди українською мовою розмовляєш?
Артем: У мене немає російської крові, але раніше я розмовляв на миколаївському діалекті російської мови. Подумав, чому б не розмовляти українською? Зараз переходжу на російську тоді, коли до мене звертаються росіяни, які української не розуміють. До речі, мені не подобається слово “суржик”, воно існує, щоб виокремити та принизити певну категорію людей. По суті, мова не знає кордонів, тому я й лінгвістично експериментую: у мене і суржик є, і різноманітний сленг, і азірівка, і нецензурщина.
Кореспондент: Як ставишся до політики?
Артем: Люди гроші заробляють, можна так сказати. Не думаю, що політику може змінити звичайний народ (хіба що знищити). Це – внутрішньокланові ігри “еліти”.
Кореспондент: В творах ти часто використовуєш ненормативну лексику. Наскільки для тебе це важливо?
Артем: Це ж просто слова. У людей щодо них є упередження, у мене немає. Я би не сказав, що використовую їх заради епатажу, але це - частина лексикону, якої я не соромлюся. Якщо якесь слово хочеться написати, я його пишу, а люди потім дивуються і обурюються. Але ж мистецтво нікому нічого не повинне.
Кореспондент: Розкажи про проект “Постмодерністські Уроки”(vk.com/postmodernist_lessons)
Артем: У мене з собою завжди є блокнот, куди я записую якісь думки. Згодом я вирішив викладати думки та ідеї в форматі афоризмів в Інтернет. У цієї групи вже понад 700 підписників.
Кореспондент: Що думаєш про літературний рух в Миколаєві?
Артем: Він слабенький, але його можна активізувати. Ситуація з виданнями дуже погана – це проблема для прозаїків, а поети можуть ходити на літературні вечори, які проводяться. Мені до вподоби їх хаотичний формат, це не мають бути “совкові” заходи, де всі сидять з рівними спинами і хлопають по команді. На жаль, у нас немає літературних об’єднань, де люди б збиралися за літературними напрямками і робили щось разом. Також недостатнє висвітлення у пресі – лише кілька статей в місцевих ЗМІ, хоча це вже добре. Щодо миколаївських літераторів, мені подобається поезія Романа Неграмотного, Олега Дороша і божевільна проза Тані Грачової.
Блог Артема Бебика: artem-bebik.blogspot.com Публічна сторінка вконтакті: vk.com/artem_bebyk Проект “Постмодерністські Уроки”: vk.com/postmodernist_lessons Твітер: twitter.com/artem_bebik
Автор: Ксения Демченко
Источник: Nikolaev-City
Тэги: антижарти, артем, бебик, микола, поез, постгумор, постмодерн, проза, сучасна, укра
Літературно-музичний вечір у "Камчатці" 2012-12-03 02:14:00
... кафе "Камчатка" (це Миколаїв) відбувся ...
+ развернуть текст сохранённая копия
У перший день зими (це 01.12.2012) у кафе "Камчатка" (це Миколаїв) відбувся літературно-музичний вечір. Читали вірші, прозу, грали та співали. Захід організував талановитий поет Олег Дорош.  | | Афішу, до речі, я робив. |
Теплий настрій", від імені якого влаштовувався вечір, свою назву підтвердив). А з іншого боку захід видався, далебі, андерґраундним і навіть певним чином хардкорним.  | | Шматок публіки. |
Що ж, аби не бути багатослівним, просто представлю учасників, котрих я залуїзив. І себе. Спочатку себе, звісно ж. Новелетка, де кожне слово починається на К
*Присвячується Богданові Косіву
Кніколи кне кходив кдо клюбів (кхіка кж), ка ктут кбрат кдвоюрідний кз Києва кприїхав кі кпотягнув. Квін кмодний, кстоличний кпацан, ку кбудь-якій ктусовці кдуша компанії, ка ктьолки кза кним ктабунами кбігають.
Клюб кзнаходився кнеподалік квід кмоєї кхати, ктож кїхати кнікуди кне кдовелося. Кприйшли. Ктусили, Ктусили. К’я, кзвісно, кнікого кне кпідчепив - ксоромився. Кбрат кількох ктьолок ку кпараші квиїбав (кза кйого ксловами). Кобразливо.
Кповерталися кдодому кпід кранок. Кбачимо - кдві кдівчини кідуть. Кбрат кпідйобує - кпознайомся. Ка кв кмене ксамого ктаке книюче квідчуття кдискомфорту квнизу кспини - кі краптом кнаважився. Кпривітався (кхоча кнасправді кце кбуло крадше ксхоже кна кнерозбірливе кбеекання). Кодна кз кдівчат кі квідповідає: "Квід’їбись". Кмабуть, к’я кстав каж кчервоний квід ксорому кта клюті: "Кале кж..." Кне квстиг кдоговорити, кбо кодна кз кних кдістала кніж кі кпирнула кмене кілька кразів ку кживіт. Кдівчина кпоклала кзброю кназад кдо ксумочки, кі кподружки кпішли ксобі кдалі.
К.К. Клежу кв креанімації. Ксуд кдівчину квиправдав - квона кжінка кже.
29.11.2012
***
Одного разу учень запитав у Майстра: — Чи довго чекати змін на краще? — Та від'їбися вже від мене, звідки мені знати! — відповів Майстер.
***
- Як називається мусульманин за штурвалом літака? - Пілот.
***
Дуже коротке есе про сучасні літературні справи
Постмодернізм. Епоха "після всього". Зараз літературі не вистачає свіжості. Усі історії написані, усі теми вичерпані.
Хуїта! Ой, вибачте, тобто: Маячня!
От поговорімо про те, про що не пишуть.
Наприклад, про страх того, що сміятимешся з каліки. "Як же так, що ти за моральна потвора, ко-ко-ко" - і все, архетип Персони зруйновано. Шок, жах. Ось вам і конфлікт для твору.
Чи подібне - регіт з чужого горя. Наприклад, зустрічаєшся з другом, а він каже, що його люба бабуся померла. Тягне заржати як коняка, а ти стримуєшся, стримуєшся. Тут уже навіть за соціальну Маску не йдеться – просто хороші друзі в супермаркетах не продаються.
Чи погомонімо про таку вельми цікаву фобію (даруйте, жінки, вона стосується тільки чоловіків): страх посцяти, коли хтось поруч. І не брешіть, що у вас такого немає. Я, наприклад, дійсно боюся сцяти в пісуари. І від цієї напасті рятує лише алкогольне сп'яніння (тоді дійсно байдуже, де мітити територію – і я не тільки про пісуари). Може фобія з'явилася, коли в шкільному туалеті жартома робили "шторм на кораблі". А може ні. Як казав мудрець Ескобар: "Ну хуй його знає".
Поки що все. Виїбнувся? Молодець.
***
Садок вишневий коло хати? Ніхуя. Депресивні райони, сірі хрущовки постіндустріального формату. Вони кінчають болем хворої простати. А нам ту сперму пожирати? Ні, дякую.
27.11.2012 ***
У самому кінці публіка ще попрохала зачитати "Гімн епохи" - я й зачитав, що можна благополучно побачити на відео. *** Роман Неграмотний читав більше матеріалу, ніж на минулому літвечорі. Дуже сподобалася подача (росте бро), самі можете зацінити. *** Помнить О Дружбе (Ірина Павленко) поділилася своєю поезією. На жаль, не з самого початку зняв, бо виходив зустрічати друзів. Але маємо, що маємо. *** Таня Грачова порадувала божевільною прозою. Особливо про дівчат, що лопаються. ***
Дебютувала на вечорі моя хороша подружка Любов Терещенко.
 | | Люба читає. |
Війна в собі
Останній вірш, що витрачу на тебе,
Останній аркуш, залишки чорнил.
Останні краплі… І нема чорнил,
як і немає крил.
Нема вітрил.
Вітрил, що триста днів несли по хвилях,
По хвилях серед айсбергів й снігів,
Мою свідомість, що не розуміла,
Якого зла ти заподіяти хотів.
Чи не хотів?
Або не знав.
Не знав, що образи твої двоїлись,
Фатальність протиріч не розумів,
Що руйнівною силою стає мінливість
І нищить всі досягнення життів.
Моїх життів.
Руйнує.
Галактику мою, мою планету,
Усе моє повітря, простір мій.
Захоплює в тісні свої тенета
Усе, що будувалося в мені
так довго.
А тепер -
Двоє тебе крізь простір мого Я
Крокуєте. Грабуючи. Війною.
Терактами. І вже тепер ніяк
Не залишитися мені живою
із тобою.
З котрим тобою?
Тобою, що дістане перемогу,
Серед руїн себе в полон вкраде,
Отримає квиток у ту дорогу,
В кінці якої назавжди впаде.
Впаде у прірву.
Постріл. Все.
Дуель скінчилась. Чорний сніг.
Спадає тихо. Тихо надто. Болюче тихо.
Ти не зміг… Твоя могила біля ніг.
І ще одна - то теж твоя.
Також твоя.
А далі я.
У темряві я пил ковтаю, що розриває.
Я - зникаю. Мій простір творить нове Я.
Із попелу твого ім`я, з уламків війн.
Мені – живій.
Без тебе.
Без обох тебе.
***
Цей день
В один із днів, такий, як цей,
Побачу я твоє лице,
Усе у зморшках і у шрамах,
І ти мовчатимеш так само,
Як і колись, в цей самий день.
Мовчи, мовчи, мовчи ще довше,
Роби між нами порожнечу,
У кілометрів сто завдовжки.
Створи її - це ж так доречно.
Дивись, дивись, дивись глибоко,
Роби все так, щоб я боялась,
Дивись крізь мене третім оком,
Щоб там нічого не сховалось.
Кохай, кохай, кохай фальшиво,
Неправдою мене кохай.
Ненавистю, це ж так красиво:
Кажи, що хочеш, ображай!
Кричи, кричи, кричи щосили -
Всю злість свою вкладай у крик,
Бо я чомусь тебе любила,
А ти до того майже звик.
Тепер зникай, зникай надовго,
Ховайся далі від людей,
Рушай, будуй свою дорогу,
Зі зраджених моїх ідей.
Пройдуть роки. І в день, як цей,
Побачиш ти своє лице.
Але в мені. Без здивування,
Не зрадивши свого мовчання…
Ти проклинатимеш цей день.
АФТЕПАТІПісля літвечору пішли в епічний дворик під назвою "горішник". Але не треба описів, краще відео - з амість тисячі слів. А загальну атмосферу прекрасно охарактеризовує ця надзвичайна пісня: Наче все. А ви обов'язково залишайте коменти, якщо є щось додати.
Тэги: артем, бебик, веч, микола, поез, постмодерн, проза, сучасна, укра
Главная / Главные темы / Тэг «микола»
|
Взлеты Топ 5
Падения Топ 5
|
