23 листопада в Миколаєві пройшов літературний вечір - конкурс [drugstore. pt 1]. Так от я на ньому виступив - і вирішив скласти невеличкий звіт.

Читаю в другому раунді.

листів поетів", тож я (помилково) гадав, що цю славну традицію продовжать.

Потім з'ясувалося, що буде 2 раунди. На першому учасники зачитають по одному віршу (як виявилося пізніше, малося на увазі, що виділять 1 хв.), а журі обере, хто гідний читати весь матеріал у наступному раунді. Тобто розділить на величну ілітку та бидло неосвічене (нехай знає своє місце, а не лізе на ілітні літвечори, блядь!). Мене даний факт збентежив. Але нехай, то тільки мої особисті заскоки - прихильність до егалітаризму, а також постмодерністське бачення кожної людини як митця, що має право творити та бути почутою.

Утім найбільше зачепило, коли двом людям, що подали заявки на участь, відмовили за причиною публікації в журналі "Літера Н". Гадки не маю, де тут зв'язок, але обурює інше - ніде в описі заходу не написано про подібне обмеження. Коли ж я запитав у темі з заявками, у чому, власне, проблема, моє повідомлення видалили - отаке розуміння "без цензури" в людей. Коли запитав у одного з організаторів особисто, то відповідь: "від'їбись", а на повторний запит пояснення звелися до незрозумілих принципів одного з членів журі. Здивований, що мене не виключили з учасників, бо забагато питав.
Таке не бажано робити не через те, що нібито "це погано" - просто не варто людям голову морочити, відбирати їхній час та енергію даремно. Свободу людини треба цінити, інакше заходи з подібним ставленням приречені на втрату поваги та іґнор (а без людей, митців вони неможливі).

Я в жодному разі не намагаюся обісрати організаторів. Навпаки - вони роблять гідну справу, адже хоч якось активізують літературне життя міста, яке затихло після закриття вищезгаданих "листів поетів". Я тільки роблю зауваження, котрі, сподіваюся, допоможуть в майбутньому вивести такі заходи на якісніший рівень.

А тепер про сам літвечір.

Навіть не зважаючи на те, що бар "Перехрестя" не дуже підходить під формат літературного вечору, атмосфера видалася дружньою та ламповою.

Отже, почну з себе. У першому раунді я зачитав три вірші, що підготував спеціально для драґстор.

Ко-ко-ко Я поет, зроби мені мінет Не будеш робити? А, ну добре тоді. 12.11.2012

Картинка від Григорія, мого товариша та шанувальника.

Вірш, написаний експериментальним правописом з кодовою назвою "азірівка" *Присвячується AZIRIV ULTRAHIRDCIRE UNITY "Кріза мінет папізжє," промівів підір і замівк. А підаріли ж абісцяння. Нагадав про "Пакращєння вже сігідні" І відпівідь: "Міжна, єслі абіріжна".
Екзистенційний МКЛЇВ Електризована Радянська заповільнюється Жовтота... Усі збираються до сну: Норм пацани долускали вже сємки Напилася ванілі ілітна хіпстота Пізній гівнар допиває три сімки Вася Фіфтік Шредінґера і мертвий, і ні, А я все ходжу та ходжу. От з ким не бувало такої хуйні, Коли здається та осягається: все - то ніщо? ПО-РОЖ-НЕ-ЧА Ви думали, далі буде дуже депресивна поезія? А ніхуя, мені заїбісь.

Жовтота.

Що вельми дивно - мене обрали читати в другому раунді (ну все, я тепер ілітка). Я аж ніяк не очікував такого розвитку подій, тому, на жаль/на щастя, підготував мало матеріалу.
Про що нам писати? Вірші про кохання - хуйня Тобто лайно, чи краще сказать - нісенітниця (немає ж матюків у рідній мові) Може потрібна лірика про сенс буття? Стули писок, курво, Я сам знаю як мені жити. Пейзажна поезія? Нуууууудноооооооо. Тому закликаю - пишіть про ніщо Тир дин тин пурм пум Хрґрхґ піпіпіупіпіщо 15.06.2011
Хікуй, якщо не лох Дивлюся в інетик та й думку гадаю Чому я не хіка, що вдома втикає, Чому мені, йнете, ти хобі не дав? Роботу б покинув і лиш хікував. Далеко у хаті, подальше від світу, Шукати недолі, на депрес привіту, В дівчат анімешних лиш ласки просить У няшності милій весь депрес втопить. ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА, ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА; ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА: ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА? ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА, ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА — ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА. ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА, — ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА! ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА, ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА. ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА, ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА ХІКА! 07.11.2012
Від звуку ґ Дере горло Я українець? 29.03.2012
Ще стався досить цікавий момент, коли один з учасник Володимир Греков попросив у якості епіграфу до одного з його віршів зачитати свій "Гімн епохи". Я й зачитав.

Володимир Греков на [drugstore. pt 1]

Дуже приємно було, коли після виступів підходили люди та висловлювали захоплення моїми віршами, а особливе піднесення мені подарувала одна з членів журі - няша Тетяна Грачова, яка підійшла, потиснула руку та сказала, що їй дуже сподобалася моя поезія, котра, на думку Тетяни, розбавила однотипність подібних заходів; вона також запевнила, що голосувала за мене. До речі, підтримка публіки теж справила гарне враження.
А тепер хотілося б відзначити ще кілька людей - зі своєї флейви та й просто тих, кого вподобав. Передусім представлю хорошого друга, який виступав під іменем Роман Неграмотний. Роман зачитав лише один вірш (по ванілі): К красному ближе луна Рожки направо — умирает она Стелется светом по морю В его водах купаются зори Керчь вдалеке и огни Влажный песок. Мы одни Мерзнем в крепких объятьях Ночи холодной объятьях Ножки твои сплетены В асане сложной они Ступни я грею руками Луна умирает над нами К красному ближе она Одна за одной волна чувств и шумного моря Я крепко влюблен, не спорю Влюбленность — умирает она, как в небе темном луна В месяце новом не станет Но крепка, спорить не стану Волосы липнут к щекам К поцелую тянусь я сам На губах влажный песок Берег Азовского моря песчаный...

Роман Неграмотний на сцені.

Зачитав свої вірші Олег Дорош, мій товариш і талановитий поет. Він якраз один з двох, кому відмовили в участі - тому виступав поза конкурсом.
До речі, гроші виграла ЯрТар.
От і все. Літвечір подарував багато прекрасних вражень, скрасивши суворі будні нашого постіндустріального міста. Усі фотографії зробила няшінька Ксенія Баторі. P.S. Даруйте, що затягнув зі звітом - брав участь у Хакатоні, всі вихідні був дуже зайнятий.