missov - BLOG.I.UA Голосов: 1 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/3035919/ Добавлен: 2010-04-27 19:40:43

Восточная мудрость… (28)

2013-04-13 20:27:00 (читать в оригинале)

Палка, которой ты побьешь отца, когда-нибудь понадобится твоему сыну.     (Восточная поговорка) 

---

Верните деда или оплатите!

2013-04-13 20:21:00 (читать в оригинале)

В общество защиты прав потребителей обращается бабушка. С жалобой на городской морг. Суть жалобы: у бабушки умирает дедушка. Происходит это пятницу, в шестнадцать часов. Без справки из ЗАГСа похоронить невозможно, а ЗАГС уже закрыт.

Пятница — короткий день. В выходные ЗАГС не работает. Похороны назначены на понедельник.
В семнадцать часов тело дедушки сдается на сохранение в холодильник городского морга. Услуга (сохранение покойника в холодильнике) — платная.

Бабушка платит, получает чек и уходит домой.
ГорЭлектроСеть в восемнадцать часов отключает морг от своей электросети. За неуплату. Источников аварийного электропитания в морге нет.
За субботу и воскресенье тело дедушки… теряет, так сказать, товарный вид.
Бабушка — продвинутый потребитель, хорошо знает закон о защите прав потребителей: «…если потребителю оказана некачественная услуга (продан некачественный товар), то потребитель вправе получить аналогичный товар (услугу). Кроме того, потребитель имеет право потребовать компенсацию за моральный ущерб. При условии сохранения кассового или товарного чека».
Чек бабушка сохранила - вот он.
Обалдевшему юристу бабушка четко излагает свои претензии к моргу. Или — аналогичный товар. Или деньги - за моральный ущерб.
Своего дорогого дедушку бабушка оценивает (а, что там мелочиться!)... в миллион долларов.
Аналогичного товара у морга нет…

(с)тырено

---

Юрій Макаров - "Кав"ярна опозиція"

2013-04-13 20:19:00 (читать в оригинале)

Юрій Макаров

Кав’ярна опозиція
Вони все зіпсували! Здавалося б, під Верховну Раду мали прийти десятки тисяч киян, щоби захистити своє право обирати міського голову, а вони… не прийшли! Через кілька днів біля пам’ятника Шевченку народу було суттєво більше, але все одно це не та кількість, яка може переконати владу й похитнути режим. Так, когось із областей зупинили на старті, хтось не доїхав, однак… Не те. Не повірили. Матеріал друкованого видання 

Один дуже відомий французький письменник і драматург днями розповідав, як він розчарувався в одному дуже відомому французькому політику. Після театральної прем’єри за п’єсою мого співрозмовника політик зайшов за лаштунки й запросив артистів, режисера, автора – разом людей вісім, – як він висловився, до «їдаленьки». З’ясувалося, він мав на увазі ресторан Caviar біля Мадлен. Письменник відмовився. Пояснює: «Я колись мав віддячити своїй приятельці, повів її в цю «їдаленьку», ми вдвох посиділи дуже скромно, десь на €800. Не розумію, як депутат, що останніх 25 років перебуває на виборних посадах і нібито не має ані власного бізнесу, ані приватної практики, до того ж соціаліст за партійною належністю й переконаннями, може собі дозволити так розкошувати? Відтоді він зробив ще більшу кар’єру, став одним із найвпливовіших політиків світу, але я за нього не голосував».

Ми з моїм vis--vis обидва розуміли, про кого йдеться: про того самого політика, який нещодавно впровадив у Франції черговий «податок на багатство» (див. cтор. 30). Саме таких дотепні французи вже давно, років із 30 тому, назвали буквально: gauche caviar («кав’ярні ліві»). Тих, хто не відмовляє собі в маленьких радощах життя, відвідує модні салони, ресторани, відпочиває на шикарних курортах, з’являється в товаристві довгоногих красунь і водночас відстоює принципи соціальної справедливості… Спостерігаючи, як після недільного мітингу елегантні, презентабельні лідери опозиції розбиралися по своїх недешевих джипах, я легко уявив, що зараз вони поїдуть до своєї «їдаленьки» – так на жаргоні працівників попередньої Адміністрації називався один із найдорожчих київських ресторанів на Липках. Дивно, наскільки все збігається!

Вулиця відчула фальш, дисонанс між полум’яною риторикою та апаратними методами боротьби опозиції

Не хочу сказати, що опозиціонери мають негайно вдягнути вериги й харчуватися сухою скоринкою, не в тім річ. Так само не вірю, що «всі вони однакові», як переконують мене сусіди на моєму Богом і ЖЕКом забутому масиві. Ті, що зовсім однакові, давно вже сконцентрувалися біля корита й пиляють бюджет. У лавах об’єднаної опозиції, безумовно, є гідні люди, які вболівають за країну, але не вони визначають обличчя спротиву. Проте вулиця відчула цей фальш, цей жахливий дисонанс між полум’яною риторикою й апаратними методами боротьби, кулуарним менеджментом, нездарними маневрами. За всього бажання важко не помітити, що «революціонери» програли всі без винятку раунди відкритого протистояння: не зупинили тушок, здали Власенка, не добилися столичних виборів, зрештою, дозволили обійти питання персонального голосування – невже важко було передбачити виїзне засідання провладної частини парламенту? Захопилися? Загралися? До того ж питання конкретно до «Свободи» – хіба не було нагальніших проблем, ніж впровадження додаткової графи в паспорті? 
Вочевидь, серцю не накажеш, і дехто з лідерів щиро бачить себе в кріслі президента, що теж природно: нема віри солдату, який не мріє стати генералом. Але якесь завдання для цього треба виконати? Невже вони гадають, що бути молодим та енергійним достатньо, щоби маса побачила в комусь із них нового Кеннеді? Перепрошую, але за таким критерієм Кеннеді можна розгледіти навіть у Лесику Довгому з колишньої «молодої команди» Черновецького…
Ні, український виборець уже один раз купився на нібито харизму й нібито кваліфікацію молодого реформатора. Відтоді він почав розуміти дві речі. По-перше, мітинг має бути не єдиною, за браком фантазії й досвіду, формою боротьби, а кінцевою маніфестацією глибинних процесів, верхівкою айсберга. Як є вертикаль влади, так має бути й вертикаль опозиції, яка функціонує в селі, в райцентрі, на масиві… По-друге, й це, власне, головне, має бути чітка й зрозуміла програма дій, дорожня карта: не «геть злочинну владу, а далі подивимося», а демонополізація, детінізація, деколонізація. Де! Як! Коли! Переконайте! Доведіть!

Доки цього не сталося, опозицію сприйматимуть, за французьким прецедентом, як кав’ярну. Не від слова кав’ярня, а від слова кав’яр. Себто ікра.

---

Квiтка Цiсик Володимировна -Американка с Украинскими корнями

2013-04-13 20:16:00 (читать в оригинале)

---

Люди боятся об этом думать

2013-04-13 20:15:00 (читать в оригинале)

Бога нет.

Нет рая, нет ада.

Нет переселения душ.

Нет реинкарнации.

Когда ты умрёшь, ничего не случится.

Сознание угаснет, а тело будет разлагаться.

Приятного дня.