Комментировать

Постоянная ссылка

Комментировать

Постоянная ссылка

Комментировать

Постоянная ссылка

Річард Лінн походить з наукової сім'ї, він син доволі відомого генетика Сідні Харланда, сам закінчив Кембріджський університет і став професором психології Університета Ольстера у Північній Ірландії. Також має ступінь доктора філософії.  Тему досліджень Лінна сьогодні в Європі інакше як хуліганською не назвеш - він досліджує расові відмінності в інтелекті. В часи, коли всі сили машин західної пропаганди тратяться на те, щоб довести, що навіть рас не існує (а як же наші очі - брешуть?), Лінн йде проти течії. Таких як він зараз не багато. До своєї смерті був Ганс Айзенк, зараз наприклад Джон Філіп Раштон та фінський вчений Тату Ванханен (співавтор багатьох праць Лінна), Джеймс Уотсон на якого спустили собак. Не те, щоб наука спростовувала висновки, просто займатися темою може стати шкідливим для кар'єри. Колись думали спростувати "расові упередження" дослідженнями, однак всі дані вправно виявлялись неполіткоректними, що в своїй праці зазначає Лінн. Наприклад анекдотична вийшла ситуація, коли вчений Гулд, ярий егалітарист, вирішив переміряти черепа різних рас, що були в колекції Мортона і на основі яких Мортон зробив висновок, що об'єм мізків у різних рас різниться. Гулд, стверджуючи, що Мортон не правильно зробив заміри, переміряв черепа і...отримав ще більшу градацію за Мортона. Але всеодно в своїй книзі зазначив, що "майже не різняться". Або коли за справу взялися генетики. Наприклад Луїджі Каваллі-Сфорца, ярий противник рас, провів дослідження і встановив...що раси існують. Щоправда визнати свою помилку Каваллі-Сфорца не схотів і придумав для рас новий термін - генетичні кластери. Саме смішне, коли ЗМІ, як завжди ні в чому не розбираючись, але говорячи про все, стверджує, що "генетики встановили, що генетична різниця між расами не більше 1%". Панове журналісти, не більше одного відсотка генетична відмінність між людиною і шимпанзе так само, але вони про це не кажуть. Отож, коли виявилось, що науково спростувати "расові упередження" не получається, сформована суспільна думка наклала табу на такі дослідження. Але на щастя, можна скільки завгодно втокмачувати пожирачам гамбургерів про "толерантність", наука не може і не вміє бути толерантною і на щастя існують дослідники, яким істина важливіша навіть за кар'єру. 

Далі буде спойлер.

У 2005 році Річард Лінн випустив книгу "Расові відмінності в інтелекті. Еволюційний погляд". На сьогодні це найбільш масштабне дослідження на цю тему. Лінн використав і об'єднав всі дані, що має на сьогодні наука - від часів Гальтона до новітніх даних. Для толерантних висновки професора сумні - різниця в інтелекті детермінована біологічно. Лінн неупереджено дослідив дані і зіставив всі версії різниць рас в інтелектах. Насправді жоден науковець не заперечує відмінності, є лише різні версії на походження цих відмінностей - середовище та генетика. Лінн чесно дослідив вплив оточення і вичислив кількість балів IQ, котрі формуються середовищем - це приміром 15 позицій. Дійсно, відомо, що на роботу мізків впливають певні фактори - насамперед це харчування (мозок найбільш енергозатратний орган тіла) та звісно ж навчання. Тим не менш ці 15 позицій ніяк не вирішують проблеми різниці. Дослідження Лінна показують, що за однакових умов середовища середній IQ негра 85, а білого 100. Вплив середовища також було спростовано Лінном дослідженням IQ європеоїдів Латинської Америки в бідних сім'ях і всеодно білі показували 100 позицій, як і європейці континенту. Дослідження Лінна також спростовують останній бастіон толерантних - версію на різницю відомого психолога Флінна. Флінн досліджував IQ негрів і встановив, що їхній рівень майже співпадає з рівнем в часи Друої світової у білих. Але Флінн не використав дані тестів щодо тих же негрів, адже рівень негрів не змінився з часів Першої світової, в той час як білих зріс, що звісно пояснюється збільшенням рівня життя, в той час як негри не збільшили свої показники. Надія толерантих це так званий "ефект Флінна", згідно з яким середній IQ людства зростає десятиліттями. Гарна казочка, але дослідження Тісдейла та Оуена у 2005 році і повторні у 2008 році, показали, що "ефект Флнна" не діє, а середній IQ популяцій здатен як на підйом, так і на спад. Наприклад в період з 1998 по 2004 середній IQ датчан знизився на 1,5 пунктів. 

Дані, отримані Лінном, повністю співпадають з логікою історії. Найбільший IQ спостерігається в регіонах, котрі ставали зачатками цивілізацій. В упередженості Лінна не варто обвинувачувати, адже він чесно показує, що середній рівень інтелекту в китайців, корейців та японців навіть на декілька пунктів вищий за євопеоїдів, в районі 103-105. Не дивно, що ці регіони, на відміну від інших азійських, давали людству високорозвинені цивілізації. Але всеодно один із факторів, чому попри це внесок європейської цивілізації значно більший за ці азійські народи, Лінн пояснює серйозним почуттям конформізму та колективності, що притаманні азіатам, на відміну від схильних до індивідуалізму європейцям. Тут цікаво, що рівень креативності та схильності до нового досвіду в європейців вищий за азіатів, що і детермінує більший вклад в європеоїдів в скарбницю людства, адже творення цивілізації завжди є винаходом чогось нового, до чого не схильний консерватизм азіатів. Але це зрозуміло будь-кому, хто знайомий з історією Азії.

Лінн також застосовує старий-новий підхід до дослідження рас, відмовившись від традиційного ділення на європеодів, монголоїдів, негроїдів та американоїдів, а повертається до традиційної ще на початку ХХ століття ділення людства на 7-8 рас, що корелює з отриманими даними. І дуже важливо, що він досліджує рівень інтелекту метисів, що дає прогнозовані результати - метиси мають інтелект середнього значення між расами.

І один з висновків Лінна, що може нас зацікавити - це дані по Європі, а саме рівність середнього IQ для всіє Європи, в тому числі до Східної слов'янської. За даними Лінна відмінність існує лише в балканському регіоні, зокрема рівень інтелекту нижчий в Греції (що унеможливлює фактор середовища), Румунії, Болгарії та трохи менший в країнах колишньої Югославії, що Лінн пояснює довгим домінуванням в регіоні тюркського етносу з Османської імперії. Також є заниження в Португалії та Іспанії (розбиває вщент теорію середовища), що пояснюється славним колоніальним минулим, великою кількістю мігрантів і в наслідок цього метисацією населення. А ось в Східній Європі інтелект із Західною різниться на рівні похибки, що знову розбиває теорії середовища - країни, що жили в інших умовах радянського минулого мають такий самий інтелект, як і європейці Західної Європи. Отже біле населення Європи є гомогенним за інтелектом, що красномовно доводить факт, що інтелект річ расова і біологічна, а ніяк не культурна.

Всю різницю в інтелектах Лінн пояснює еволюційними факторами, котрі в принципі самі напрошуються за логікою самої еволюції. Хоча далі спойлерити не буду, кому цікаво - читайте книгу Лінна і розбивайте шори пропаганди. До висновків Лінна можна ставитись по різному, але є факти, які абсолютно холодно байдужі до будь-чиїх думок, бажань, ілюзій, марень і прочих сентиментальних мантр. Логіка природи та еволюції не зважає на соціальні та ідеологічні фактори будь-яких систем і концепцій, вона не шукає рівності і не робить подарунків, вона просто інколи любить дати по зашийку, щоб з очей злетіли рожеві окуляри. І в цьому її краса.

Книга Річарда Лінна "Расовые различия в интелекте. Эволюционный взгляд".

Мовою оригінала

Комментировать

Постоянная ссылка

Например, влезть в свои школьные джинсы. Для этого заменила утренние пляски с сыном на отжимания от пола. Увы, не противоположного)) Бетонного. Соседи отдохнут от орущего с утра радио и нашего с малым топота и хохота. Планировала начать с десяти отжиманий, постепенно прибавляя по пять в день. Аха... На деле героическими усилиями за неделю довела общее число до трех раз)))))

Мама поет внуку колыбельные на ночь. Моя мама хорошо поет. Вычитала где-то, что ребенку не рекомендуется петь фальшиво - слух испортится. Вот у меня в семье все музыкальные. Мне в свое время дедушка с бабушкой - пели арии из опер, мама - студенческие походные песенки, папа - русский рок под гитару. И что? С моим голосом удается пародировать разве что кошачьи свадьбы))) По приколу начала занятия вокалом. Хотя не верю, что из моего скрипучего голоса, срывающегося то на хрип, то на визг, удастся выжать хоть сколько-нибудь приятные звуки.

Увидела объяву  о наборе в группу для начинающих йогов)) Надеялась, что хотя бы на пару часов в день мой ритм жизни замедлится. Хочется спокойствия, женского коллектива и перезагрузки мозга. За день до запланированного похода на занятие - температура, сопли, горло саднит. И сердце стучит шумно. С неровными паузами. Отбивает ритм моей жизни. Торопливо. И совсем не музыкально.

Комментировать

Постоянная ссылка