alexfox2011 - BLOG.I.UA Голосов: 1 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/3929117/ Добавлен: 2012-03-12 16:49:13 блограйдером alexfox2011 Принадлежит блограйдеру alexfox2011

Город N и прочие неприятности

2016-11-25 15:43:00 (читать в оригинале)



Я в городе N.
Что я могу рассказать о городе N?

Это город! Однозначно. В нем нет ни единого частного дома, никаких гуляющих по улицам коров, никаких поющих по утрам петухов. Многоэтажки, бетон, асфальт, машины.
 
Это молодой город. Молодежи много. Они ходят по улицам за руки, целуются, пьют пиво по углам. Много мамочек с колясками, мамочек с детками. Беременных с круглыми животиками. Много детских площадок, скверов, парков, клумбы ухожены, летом город утопал в цветах. Розах! Прошу заметить!

Это богатый город.Так как при АЭС и ГРЭС. Много иномарок. Дорогих иномарок. Много платежеспособных людей. Много золотых карт. Много иностранцев (они едут на АЭС). К слову, АЭС - крупнейшая в Европе!

Это коммунальный рай. Здесь из горячего крана идет кипяток. Свет есть всегда! И батареи топят так, что мозг в голове превращается в плавленный сырок, что, видимо, и является причиной того, что большинство здесь явно сумасшедшие! Об этом далее...

Здесь есть сеть прекрасных магазинов "Вадим". Не примите за рекламу. Просто реально крутые! Хороший алкоголь по бросовым ценам. Хоть бы не спиться здесь от уныния.

На этом достоинства города заканчиваются.

У меня нет в этом городе друзей! НИ ОДНОГО!!! Мои одноклассники отказались от меня ровно в тот день, когда я уехала в Киев. Им тупо завидно. Завидно, что у меня есть своя жилплощадь в столице. Завидно, что у меня взяли проект сразу же как только я его представила. Завидно, что я вообще придумала какой-то там проект. Завидно, что я свободна и не парюсь. Завидно, что я достойно переживаю свое горе и живу дальше. Завидно, что я имела смелость бросить все и приехать к отцу. Этот вопрос очень волнует умы моих одноклассников. Я не слышала слов соболезнований я слышала только "а как же назад?", "а как же Киев?". Ну, что за ебнутые люди? Любой нормальный человек может жить в любой точке мира стоит только этого захотеть!

В городе нет кинотеатра! Это боль моя с первого дня жизни здесь. Я не понимаю, как это нет кинотеатра.. Ведь можно посмотреть экранку по компу - логично? Зачем платить за билет? Не понимаю этой логики... Хоть застрелите меня!

В городе нет ни одного вменяемого магазина. Кроме Сильпо. Как-то они умудрились сюда прорваться. Я не смогла купить себе простые балетки. Их просто нет. В магазинах продают что-то такое... Я такое не надену. И уж тем более не куплю за такие деньги. Слава Богу и всем его архангелам есть Новая Почта, Интернет и маршрутка на Запорожье (машину я пока вожу очень плохо, в процессе, как говориться, сама далеко не уеду).

В городе нет вменяемой больницы!!! Нет вменяемой школы!!! В городе нет ни одного нормального ресторана, где можно было бы поесть без риска для жизни. Нет ни одного вменяемого салона красоты!!! Здесь нет фитнес-центра!!! Блять, здесь ни хуя нет! И я с этим смирилась.

Я нашла себе хороших мастеров, которые делают мне маникюр, педикюр, депиляцию, стригут, красят меня, щипают мне брови и полируют кожу.Они работают в разных частях города, ну, и ладно. Я готовлю себе сама. Я покупаю все, что мне нужно он-лайн. Я смирилась с отсутствием развлечений. Я общаюсь с друзьями по телефону. Даже мой кот смирился с переездом и папин кот, которому 24 года,  и который привык быть королем в своем королевстве принял факт нахождения на его территории другого кота, рыжего и наглого.

Но я не могу принять факт странного менталитета!

Здесь много гопников, бомжей, алкашей, сепаратистов, сторонников русского мира и прочих странных людей. Здесь какое-то нездоровое восприятие окружающей действительности. И я даже не могу объяснить это в двух словах. Я просто буду вести блог, описывать определенные случаи и вы сами все поймете.

Я здесь белая ворона.

Так как у меня нет вариантов. Я не могу отсюда сбежать. Я не могу бросить маму. Я не могу ее увезти. У меня проект. И я хочу его реализовать! Мне остается только одно - смириться.
Смиряться я ни хера не хочу! Я решила, что ладно... Всякое бывает. Не столица. Но и не необитаемый остров. Нужно искать прекрасное в этом странном месте. Нужно искать своих людей, приятные места и позитивные моменты. Я так решила! И вот я снова здесь. В своем уютном блоге.

Вы проживете со мной здесь пару лет, мои дорогие?
Обещаю, будет интересно!
Правда без Максима)))
Но здесь тоже есть мужчины. Некоторые из них очень даже симпатичные.
И я буду наведываться в Киев.

Продолжение следует...
С любовью,
Ваша Алиса.

---

Аліна Певна: Відродження Донбасу триває!

2016-11-25 15:40:00 (читать в оригинале)

В Донецькій області тривають бурхливі творчі процеси.В музеях виставки, в бібліотеках зустрічі, в театрах і БК – вистави. На площах концерти з аудиторією у десятки тисяч глядачів!

Переважна більшість як офіційних, так і волонтерських заходів принципово проводяться українською мовою! Що для вщент зросійщеної Донеччини вже неабияке досягнення! До області поїхали артисти, письменники, художники з усіх регіонів України. В школи і бібліотеки надходять українські книги. Українізується місцеве телебачення і радіо… Якби такі процеси запустили хоча б у 2009, за Ющенка, війни б не було…

Ще наприкінці 2015 року, ряд культурологічних волонтерських і пресових структур визнали начальника Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліну Певну “Кращим культурним менеджером прифронтової зони”. Саме вона одна, відродила Управління – адже з окупованого Донецька ніхто не приїхав – всі колишні співробітники перейнялися гускім міром і дружно перейшли до “Мінкульту ДНР”. Можна уявити, яку промосковську політику вони проводили всі останні роки, фактично здійснюючи ідеологічну диверсію. Та і українську мову майже ніхто з управлінців не знав. Реалії…

На початку 2014, Аліна Певна очолювала Управління культури Мар`їнського району під Донецьком. Місто якраз захопив загін головорізів спецназу ГРУ РФ, розбавлений місцевими сепарськими покидьками. Увірвалися до місцевого будинку культури, де працювала окружна виборча комісія – захопили документацію, аби зірвати вибори…

Певну, разом з виборчкомівцями привели під загрозою зброї. Державний прапор зірвали, кинувши як ганчірку під двері. Усе місцеве начальство, менти – здиміли. Лише Аліна Валентинівна знайшла в собі сміливість підійти до прапора, підняти його і заховала до сумки. Що буквально вивело з себе рашен-терористів, які навели на неї зброю, притиснувши до стіни, погрожуючи розстрілом. Жінка категорично відмовилася знову кинути прапор під ноги і потоптатися по ньому, як від неї вимагали, заявивши, що вона матеріально відповідальна особа і буде змушена платити за втрату майна. Чомусь путіністів така відповідь задовільнила, і згодом, Аліна Певна їхала через все місто до Красногорівки, довізши прапор до дому, ретельно його заховавши, чим підставила під удар власну родину… Обійшлося…

У перші місяці роботи відновленого Управління культури, ми допомагали проводити перші міжобласні виставки, почали привозити художників з виставками, поширювали музеями колекції патріотичного плакату Юрія Неросліка. Проїхали всі основні заклади культури вздовж лінії фронту. Від Торецька, Бахмута, Костянтинівки, Мар`їнського, Покровського, Волноваського районів, Сартани, Маріуполя… Іноді блукали серед окопів, мінних полів Першої лінії оборони, під прицілами снайперів днр, в зоні ураження артилерії, добираючись до крайніх фронтових сіл… І якщо ми буваємо наїздами, в рамках Музейних експедицій, то Певна з колегами там звично живе і щодня буденно працює.

Саме завдяки підтримці Аліни Певної створено 11 україномовних сайтів відомим закладів культури області – Краматорським музеям, Донецьким обласним художньому і краєзнавчому (які попри спротив вдалося перереєструвати, виплативши колективам філій дворічний борг із зарплати), Торецьку, Новомихайлівці, Мар`їнці, Волновасі, двом Будинкам культури Костянтинівки, Покровському музею… Митці і діти Донбасу представлені у Києві, на Західній Україні.

Як повідомила Аліна Певна, впродовж року, активно  проходять  мистецькі акції  – відбувається міжобласні  художні виставки, концертні програми, фестивалі.  Цього року управління культури Донецької області провело свій перший творчій звіт  – в червні у Києві відбувалася культурно-мистецька акція «Перезавантаження», де показали свої таланти майже 800 учасників  з Донеччини:  віртуозно виступали випускники музичних училищ  області, Маріупольський драматичний театр  показав новий україномовний спектакль, впродовж трьох годин співали і танцювали діти  з усієї області. В виставкових залах Українського Дому була представлена дивовижна  експозиція  заслуженого художника України В’ячеслава Гмирі «Сіль».

Більше у відео  https://www.youtube.com/watch?v=iqT-XQvBo2o

Українізація Донбасу набирає обертів. Але, обласна адміністрація не забуває і про інші народи, які проживають на теренах регіону. Всього в області налічується 140 етносів, які вносять свій вклад у розвиток Донеччини.

Під час святкування Дня толерантності у Краматорську відродили Фестиваль національних культур Донеччини. Свої традиційні обряди, народний одяг, співи, танці, свою культуру представляли вірмени, греки, лемки, білоруси, цигани,  поляки  і навіть китайці (в Краматорському економіко-гуманітарному інституту викладають китайську мову та літературу).

В принципі, вже навіть некоректно порівнювати культурологічну ситуацію 2014-15 років з нинішньою. Донеччина має повноцінне Управління культури ОДА, системну роботу регіональних закладів культури, креативні заходи, фестивалі, концерти, спектаклі, виставки, гастролі… Піднялися за півтора року! В умовах постійного воєнного стану, різноманітних терористичних загроз, чисельних проблем.

Співробітники  міжнародних гуманітарних місій просто не вірять, що під час таких масштабних дворічних бойових дій, українській владі області вдалося не лише врятувати, а й забезпечити нормальну роботу, розвинути заклади культури! Для них то феномен. Для нас – будні.

Залишається привітати Аліну Валентинівну Певну з Днем народження і побажати всіляких гараздів! Перш за все миру!

Донбас – то Україна!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, керівник Музейних експедицій в АТО

---

Сколько долгов государства в каждой стране мира

2016-11-25 15:33:00 (читать в оригинале)

---

Патриотам

2016-11-25 15:31:00 (читать в оригинале)

---

Морское братство!!!

2016-11-25 15:26:00 (читать в оригинале)

В сети было опубликовано видео того, как экипаж военного российского корабля "Вице-адмирал Кулаков" оказывает помощь рыболовецкому судну в акватории Средиземного моря.

На видео видно, что с помощью моторной лодки на мостик корабля "Вице-адмирал Кулаков"был доставлен капитан судна, которое потеряло ход.Также запечатлен момент буксирования рыболовецкого корабля.

Ранее сообщалось, что корабль с украинским экипажем планировали доставить к одной из якорных станций, расположенных в Средиземном море на острове Крит. Одному из моряков рыболовецкого судна была оказана медицинская помощь.

Как сообщал "Апостроф", ранее данный инцидент прокомментировали в Министерстве иностранных дел Украины, где заявили об отсутствии какой либо информации о случившемся.

https://www.youtube.com/watch?v=YllOwGIzqOE

http://apostrophe.ua/news/politics/2016-11-25/spasenie-ukrainskih-moryakov-v-sredizemnom-more-u-putina-opublikovali-video/78224