alexfox2011 - BLOG.I.UA Голосов: 1 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/3929117/ Добавлен: 2012-03-12 16:49:13 блограйдером alexfox2011 Принадлежит блограйдеру alexfox2011

Ігор Стокоз: Культура Донеччини під час військового періоду

Донбас – український Вавилон, де впродовж десятиліть замість вежі будували шахти і в мороці вугільного пилу ламали людську волю, історичну пам’ять та національну ідентичність. В підземелля донецького пекла спускалися люди, а виходили “роботи” – типовий представник  гомо совєтікусу ХХ століття.

За двадцять п’ять років в Донбасі майже нічого не змінилося: російська мова, російські серіали, російська попса, російські новини, російські пріоритети. Українізацією  Донбасу  ніхто  не переймався.  Києву  Донбас був не цікавий: ні ідеологічної програми, ні культурних обмінів, ні навчання, ні гуманітарних державних проектів. Навіть коли перереєстровували Донецьку ОДА на підконтрольній Україні території, жоден працівник управління культури не перейшов на українську сторону і залишилися у Донецьку в «Мінкульті ДНР».

Під час війни на Донбасі Міністерство культури України схаменулося.  У 2014 році направили  перші фольклорні загони – підтримати  добровольців на фронті. У 2015 році,  Мінкульт, розпочинає програму «Український Донбас». На початку 2015 року Аліна Певна, донеччанка, заново  створює Управління культури та туризму Донецької ОДА і активно розробляє програму українізації Донеччини: відроджує бібліотеки, палаци культури, музеї. З 2015 року до Донеччини почали їхати представники культури з різних регіонів України з різноманітними  мистецькими  акціями, спектаклями, концертами,  фестивалями, навчальними семінарами, відбуваються патріотичні заходи. Культурне життя Донеччини українізувалося і активізувалися. У 2016 році Ігор Стокоз заступає на посаду заступника голови Донецької облВЦА з гуманітарних питань. Як активний блогер і майданівець,  сприяє організації концертів  культових сучасних українських гуртів «Океану Ельзи», Козак Систем,   запрошує до Краматорська Джамалу…

Під час останньої Музейної експедиції, яка відбувалася  в листопаді цього року, мені вдалося поговорити з  Ігорем Сергійовичем Стокозом щодо зрушень, які відбуваються в  сфері культури на теренах Донецької області.

– Цього року ми нарешті перейменували у Маріуполі «Донецький обласний російський драматичний театр» на «Донецький академічний обласний драматичний  театр»  і робимо його українським. Провели  конкурс на посаду директора театру, зараз там працює новий художній керівник, новий режисер.  На Донеччині гостро відчувається брак українського контенту. Донеччани почали тягнутися до української культури, до культурних мистецьких заходів. Наприклад, на «Океан Ельзи» прийшло до 50 тис. людей. Прибували люди з усієї Донеччини і навіть з Луганської області. Після концерту молоді люди розгортали пропори і співали гімн України. Не даром хтось із розумних  сказав, що на концерт Вакарчука приходить натовп, а виходить нація. Гарно сприйняли Козак Систем.

Те саме відбувалося с Джамалою, коли вона вперше приїхала після перемоги на Євробаченні до Краматорська  під гаслами « Україна переможе. Звільнемо  Донбас. Повернемо Крим!». Чесно кажучи, я не очікував такого відношення місцевих!  Для пересічених людей центральної України,  Донецька область завжди асоціювалась з чимось проросійським. Насправді, зрушення ще є в тому, що потихеньку оживає культурне життя області.

Завдяки львівській освітній фундації започатковано тут багато проектів, зокрема це й «Вільна хата», «Світлиця», «Молодь сходу України». Недавно запрацювала нова культурна платформа « Покровська лампова» ( лампова – це приміщення де зберігаються лампочки шахтарів), в Родинському ( пришахтне містечко) створюється аматорська група «Слава Україні».

Зараз формується південний кущ на лінії розмежування ( Сартана, Гранітне)  – люди тягнуться до українського. Ми вже отримали багато української літератури, яку активно розповсюджуємо на території області  і через книжку показуємо, що це Україна, і  вона завжди буде.

Ігор Стокоз поділився планами щодо наступного року – він хоче запросити Форум українських видавців до Донеччини.

Українізація Донбасу набирає обертів. Але обласна адміністрація не забуває і про інші народи, які проживають на теренах регіону. Всього в області налічується 140 етносів, які вносять свій вклад у розвиток Донеччини. Під час святкування Дня толерантності у Краматорську, як приклад, відродили Фестиваль національних культур Донеччини. Свої традиційні обряди, народний одяг, співи, танці, свою культуру представляли вірмени, греки, лемки, білоруси, цигани,  поляки  і навіть китайці…

Зрозуміло, проблем чимало, але команда Павла Жебрівського і Ігоря Стокоза намагаються в межах можливостей Донецької ВЦА, їх подолати.

Попри тривожні військові часи, культура прифронтової Донеччини розвивається, виходить на нові, у тому числі міжнародні орбіти. Постійно буваючи на Донбасі, мандруючи маленькими містечками вздовж лінії розмежування, організовуючи культурологічні акції в музеях, ми це відчуваємо. Донеччина стрімко змінюється, стаючи справжнім українським краєм.

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу “Музеї України”, керівник Музейних експедицій в АТО

Друзья.

Не зря Деды воевали, не зря!

литературное. видимо-несколько бредовое

все профессии  нужны,все профессии важны...(с)

вобщем, меня улыбнули уже сами названия. 

возможно! в этих книгах и есть зерно истины, но - искать его и читать ЭТО я точно не стала бы)

no present to Chrismass/ про Деда Мороза

Одна девочка очень боялась Деда Мороза. До того боялась, что даже Новый Год не праздновала, и никуда не ходила, и даже телевизор не смотрела, когда Новый Год. Тогда Дед Мороз говорит: какая ты, девочка, хитрая! - но я еще хитрее! И взял, ей приснился.

Приснилось, значит, девочке, что как будто открывает она холодильник - а оттуда Дед Мороз! И стала девочка холодильника бояться. А другой раз приснилось: открывает она шифоньер, а оттуда Дед Мороз! И стала она шифоньера бояться. А еще другой раз приснилось: садится она на унитаз, а оттуда Дед Мороз! И стала девочка унитаза бояться, а потом вобще всего стала бояться. Приходит мама домой, а девочка под кроватью сидит, зубами стучит и боится!

Ну, это уже патология, - подумала мама и отвезла девочку в больницу. А там ее накормили аминазином и спрятали под одеяло. И вот, приходит Дед Мороз девочке сниться - а девочки-то и нету! Тогда он побродил, повздыхал и приснился главврачу. А главврач как его увидел, так сразу и вылечил. И стал Дед Мороз нормальным человеком.

В натуре! Побрился, подстригся, покрасился, бухать перестал, со Снегуркой развелся и устроился на нормальную работу. Сначала устроился в охранное агентство, а потом ему предложили киллером поработать, и ему понравилось. И стал он супер-мега-киллером. И никто его не мог поймать, потому что он же все-таки Дед Мороз, хоть и зашифрованный, а никакого Дед-Мороза на самом деле нету, это любой ребенок знает.

И вот, значит, поступил к нему однажды заказ на президента. Пошел Дед Мороз и застрелил президента, а на другой день смотрит: а президент опять есть! Он тогда пошел и опять застрелил президента, а на другой день смотрит - а он опять есть! Есть и есть, сколько его не стреляй! Тут-то Дед Мороз и смекнул, что никакого президента на самом деле нету, а есть только его двойники, и сколько их - никто не знает. Может быть, сто, а может быть, и двести - всех не перестреляешь.

А заказчики, между тем, люди серьезные. Они юмора не поняли и на Дед-Мороза конкретно наехали. Тогда Дед Мороз обиделся и всех заказчиков перестрелял. А потом, чисто по инерции, пошел уже стрелять всех подряд. Просто, вот та'к вот, идет и стреляет, идет и стреляет, а кого не стреляет, того руками рвет - вот такой у нас бодрый дедушка!

Но в масштабах страны это почти незаметно: страна-то большая, народу в ней много, а один человек - много ли он настреляет? Ну, так, штук пятнадцать в день, и то если повезет. А тут и Новый Год на носу, дед-морозы по улицам забегали, и все ненастоящие, борода из ваты и все такое. Посмотрел наш Дед Мороз на это дело, и такая у него ностальгия! Елки-палки, думает, на фига я киллером заделался? Теперь вот вместо меня эти уроды, а в мешках у них конфеты и всякий хлам, нормальному ребенку на фиг не нужный. И вот они ходят-бродят и позорят мое честное имя - и поделом мне, старому! Надо, блин, своим делом заниматься!

Подумал - и заморочился насчет подарков. Поймал десяток ментов, порубил на мясо, сложил в мешок, а деньги и оружие в другой мешок, и пошел подарки раздавать. Но к девочке знакомой уже не пошел, а пошел к бедным мальчикам, которые совсем бедные, но хорошие. И вот приходит в ночь под Новый год, и кладет ребятам под подушку кусок мяса и бумажник денег, а тем, кто на четверки учится - еще и пистолет Макарова, а тем, кто на пятерки учится - еще и автомат  Калашникова! Вот это так подарки! вот это Дед Мороз! Сразу видно, что настоящий!