olisawa Голосов: 1 Адрес блога: http://olisawa.livejournal.com/ Добавлен: 2013-10-29 13:13:17

Правда про повернення грошей Лазаренка

2013-11-06 16:05:45 (читать в оригинале)

Дар'я Каленюк, для УП _ Середа, 06 листопада 2013, 11:52

4 листопада поточного року британська юридична фірма Lawrence Graham LLP поширила прес-реліз, у якому повідомила про те, що Міністерство доходів та зборів України розпочало правовий процес у США та Швейцарії стосовно понад 200 мільйонів доларів, що вважаються вкраденими особами, серед яких колишні прем'єр-міністри України – Юлія Тимошенко та Павло Лазаренко.

Прикметно, що новина з'явилася лише на сайті британських юристів. Ані відомство Олександра Клименка – замовника послуг, ані урядовий портал, ані Міністерство закордонних справ станом на вчора не розмістили офіційного повідомлення про початок такої важливої справи.

У той же час низка українських медіа, безвідносно до прес-релізу британських юристів та без посилання на джерела інформації, почали повідомляти про наміри уряду Азарова повернути гроші, вкрадені колишнім прем'єр-міністром Павлом Лазаренком. У цих повідомленнях ідеться про іншу суму, ніж заявлена в новині Lawrence Graham LLP. А саме – 4,1 мільярдів гривень, що становить близько 504 мільйонів доларів США.

Такі неспівпадіння в заявах, що їх озвучено "джерелами в кабміні" та самими юристами, найнятими для цієї справи, дають підстави говорити про спекуляції з темою повернення грошей Лазаренка та нові політичні інтриги, що розгортаються напередодні підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.

Звідки взялася сума 4,1 мільярди гривень? Чи справді уряд має намір та спроможність повернути народові України вкрадені гроші? Чому деякі політтехнологи напряму ставлять у залежність від цих подій підписання Україною та ЄС Угоди про асоціацію у Вільнюсі в листопаді цього року?

Щоб зрозуміти справжні мотиви чергових гамбітів української влади, варто спробували розібратися в юридичному механізмі повернення вкрадених коштів.

Передісторія

Українська Правда вже писала про те, де на сьогоднішній день знаходяться гроші Павла Лазаренка, яке походження мають та хто наразі претендує на отримання цих коштів.

Зі схеми, зробленої на основі позову Департаменту юстиції США від 30 червня 2005 року до окружного суду у Вашингтоні щодо конфіскації грошей Лазаренка, видно, що суму в 504 мільйонів доларів США взято з повітря.

На даний момент уряди США, Швейцарії, Ліхтенштейну, Антигуа, Гернсі та Литви ідентифікували та заморозили близько 250 мільйонів, які вже 9-й рік поспіль намагається повернути в казну Департамент юстиції США в ході судового процесу у Вашингтоні. Цей процес триває окремо від кримінальної справи в Каліфорнії, у ході якої Лазаренка визнали винним у відмиванні грошей, присудивши штраф у розмірі 22 мільйони доларів та конфіскацію маєтку.

Отже, це – єдині кошти в справі Лазаренка, котрі заморожені урядом США на рахунках 5 країн світу та щодо яких можливо застосувати механізм повернення.

Нещодавно суд у Каліфорнії видав судовий ордер, який дозволяє уряду США продати будинок Лазаренка. У найближчі кілька місяців віллу в Новато, яку Лазаренко придбав за 6,8 мільйонів доларів, буде продано, а виручка надійде в державне казначейство США.

Це будуть перші гроші Лазаренка, які можливо повернути в Україну.

Чим маніпулює уряд України в справі повернення коштів?

Україна вже мала одну невдалу спробу повернути гроші Лазаренка, найнявши в 1998 році американську юридичну фірму UTICo. За умовами контракту, UTICо мала отримати 12% від ідентифікованих і повернутих у бюджет України грошей Лазаренка.

Тобто, у разі повернення бодай половини від конфіскованих урядом США коштів, – а це 125 мільйонів доларів – гонорар юристів компанії склав би щонайменше 15 мільйонів.

Гроші UTICo не повернула, але обіцяні за контрактом відсотки порахувала на свій розсуд та намагалася їх відсудити в судах Вашингтону та Каліфорнії. Саме заяви UTICo роками гальмували прийняття рішення про остаточний продаж вілли в Новато та блокували рішення суду щодо конфіскації 250 мільйонів доларів у Вашингтоні.

Та врешті суд у Вашингтоні прийняв рішення про відсутність в UTICo легітимних претензій на гроші Павла Лазаренка. Пізніше суди в США та Україні ухвалили низку рішень про те, що UTICo не мала навіть права представляти громадян України в справі повернення грошей Лазаренка, не зважаючи на те, що генпрокуратура делегувала їй таке право. Згодом це також підтвердили й у Мін'юсті України, листи від 23 липня 2010 року №39-41.934 і 21 вересня 2010 року.

Крім залучення UTICо, інших відомих спроб протягом 15 років справи про повернення грошей Лазаренка уряд України не робив.

Lawrence Graham замість UTICо?

Чи керувався уряд, коли вдруге наймав дорогих іноземних юристів для допомоги в справі повернення коштів Лазаренка, інтересами громадян?

З досвіду UTICо зрозуміло, що українським платникам податків послуги Loram Glaham коштуватимуть не дешево. Також навряд чи найняті лобісти з Lawrence Graham допоможуть переконати уряд та Мін'юст США повернути 250 мільйонів доларів та виручку від продажу вілли в український спорожнілий бюджет.

Адже в адміністрації президента Обами заявляли про необхідність повертати конфісковане корупційне майно саме постраждалим народам, а не корумпованим урядам. Тим більше, судові процеси щодо грошей Лазаренка коштували США значних ресурсів часу та грошей.

Тому абсурдно сподіватися на повернення мільйонів доларів у бюджет нинішнього українського корумпованого уряду коштом американських платників податків.

Більш того, перспектива повернення конфіскованих корупційних статків назад клептократичним урядам, критикується на міжнародному рівні, включаючи уряд Швейцарії, до якого має намір звернутися Міндоходів та зборів щодо конфіскації та повернення грошей Лазаренка.

Натисніть, щоб прочитати весь текст

Такої ж думки дотримується юрист Лінда Кендлер, керівник каліфорнійської юридичної компанії Offshore Investigations та член ради директорів Міжнародної асоціації по поверненню активів: "Судовий процес у США щодо конфіскації корупційно набутих Лазаренком грошей триває ще з 2004 року і досі не вирішений. Причина такої затримки, у першу чергу, спровокована низкою позовів від різних третіх сторін, які в суді заявили про своє право на гроші Лазаренка.

Серед цих позивачів – діти Павла Лазаренка, ліквідатори Eurofed банку в Антигуа, Газпром та UTICo. Департамент юстиції США протистояв усім цим позовам третіх сторін та успішно домігся відхилення судом більшості з них.

Не можна дозволити в цій справі витратити на розгляд позовів усіх третіх осіб 20 років, як це сталося в справі щодо майна корумпованого Філіппінського диктатора Фердінанда Маркоса.

Постраждалі народи мають право повернути накрадені гроші корумпованих клептократів та використати їх на ефективні соціальні проекти, що дозволять вилікувати тисячі хворих чи здобути освіту десяткам тисяч малозабезпечених дітей. Водночас, неприпустимо повертати ці гроші назад до рук тих, хто не може гарантувати їх ефективне та прозоре витрачання".

Читайте також статтю Сергія Лещенка Нова "справа Тимошенко": макарони "по-донецьки" на вуха європейців

Що мав би робити уряд?

Щоб повернути гроші Лазаренка в держбюджет, уряд України повинен або подати судовий позов в окружний суд у Вашингтоні, або звернутися офіційно до Департаменту юстиції США.

У першому випадку, уряд України ризикує суттєво затягнути дату прийняття остаточного судового рішення щодо конфіскації та фінального повернення грошей Лазаренка.

У другому випадку, уже після кінцевого рішення окружного суду саме Департамент юстиції США спільно з Державним департаментом США, матимуть повноваження прийняти рішення про можливе повернення грошей Лазаренка уряду України.

Гроші на рахунках решти п'яти країн заморожені на підставі офіційних запитів уряду США в рамках взаємних міжурядових угод про правову допомогу. Ці гроші не можна буде повернути в Україну, доки не буде прийнятий фінальний ордер суду на конфіскацію, який з'явиться виключно після вирішення всіх клопотань по справі від третіх сторін.

Що може робити громадськість?

Альтернативою повернення грошей Лазаренко в бюджет українського уряду є можливість створити незалежний фонд в Україні із представницькою міжнародною наглядовою радою, яка гарантуватиме ефективність та прозорість використання повернутого майна.

Уряд США вже має схожий прецедент.

В 2007 році 84 мільйони доларів, на які американську компанію оштрафували за давання хабарів уряду Казахстану, було перераховано новоствореному незалежному фонду "БОТА". На даний момент фонд є найбільшою приватною благодійною організацією країни, що інвестує в соціальні проекти, зокрема, навчання для соціально незахищених дітей. Процес створення фонду координував Світовий Банк, а до адміністрування "БОТА" було залучено міжнародну організацію IREX.

Ряд громадських організацій України вже об'єднали зусилля, щоб повторити казахську історію успіху щодо грошей Лазаренка. Ці організації ініціюють процес створення незалежного благодійного фонду з міжнародною Наглядовою радою, котра стане гарантом ефективності використання повернутих грошей.

Днями відбудеться публічна презентація цієї ініціативи, що має потенціал стати важливим прецедентом вироблення світової моделі повернення корупційно здобутих статків постраждалим народам.

*   *   *

Наразі у світі не існує єдиного механізму повернення вкрадених та відмитих грошей постраждалим народам. Поодинокі історії успіху є складними, довготривалими та вартісними.

Український уряд, почавши цей процес маніпуляціями із цифрами, сумнівними юридичними діями та дивною піар-кампанією, засвідчив, що націлений не стільки на повернення вкрадених Лазаренком коштів, скільки на політизацію теми та прив'язку до неї Тимошенко напередодні Вільнюсу.

Дар'я Каленюк, юрист Центру протидії корупції, спеціально для УП
http://www.pravda.com.ua/articles/2013/11/6/7001524/

---

Медична реформа в Україні: провал операції

2013-11-06 12:48:08 (читать в оригинале)

«Нам дали сумки сімейного лікаря, але вони стоять у шафі, оскільки немає ні знань, як їх використовувати, ні бажання цього робити ...»

Медична реформа в Україні необхідна, але поки її впроваджують непродумано і фрагментарно. Такий головний висновок зробив Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, провівши аналіз реформи системи охорони здоров'я в Україні, результати якого були озвучені на круглому столі «Реформа охорони здоров'я в Україні: ідея та реалії».

Усі ми розуміємо, що жодне перетворення в будь-якій сфері не може проходити гладко і безболісно. Особливо якщо суттєве реформування стосується такої мегаважливої абсолютно для всіх і кожного сфері як охорона здоров'я. Як відомо, успішне впровадження будь-яких реформ має базуватися на зваженому підході, чіткому формулюванні мети, затвердженні покрокового плану та критеріїв оцінки реформування... А вивчення досвіду інших країн допомогло б уникнути багатьох помилок.

Мабуть, МОЗ просто забув про ці прості правила, почавши реформу без... затвердження чіткої моделі реформування системи охорони здоров'я. В результаті пілотні регіони (Київ, Вінницька, Дніпропетровська і Донецька області) зіштовхнулися з необхідністю самостійно розробляти нові моделі надання медичної допомоги та підходи до її побудови. «Якби Міністерство охорони здоров'я чітко пояснило, що ми будуємо, реформа на місцях ішла б зваженіше, ефективніше і з меншими проблемами. А так ми впроваджуємо реформу навпомацки...», — нарікають у пілотних проектах. Одним із найболючіших питань стала відсутність критеріїв реорганізації сільських дільничних лікарень в амбулаторії сімейної медицини. В окремих випадках це призвело до погіршення доступу до медичної допомоги для сільських жителів.

«Відсутність інформаційної кампанії напередодні та під час реформи збільшила опір реформі з боку медичних працівників, які не знають, що чекає на них завтра. Влада так і не пояснила громадянам, що таке реформа і яка її мета. Тому населення, яке звикло саме визначати собі шлях у системі охорони здоров'я, очікує від реформи тільки погіршення доступу до медичної допомоги», — каже Олександра Бетлій, координатор проекту «Аналіз реформи охорони здоров'я» Інституту економічних досліджень і політичних консультацій.

Упевнена, більшість погодиться, що сьогоднішня система охорони здоров'я перебуває в глибокій кризі. Соціологічні опитування стверджують, що українці «за» зміни в медицині, але «проти» такої реформи. Кожному потенційному пацієнтові хотілося б, щоб медицина була доступною, ефективною і адекватною їхнім доходам. Згідно з дослідженням Школи охорони здоров'я Національного університету «Києво-Могилянська академія», 40% населення давали хабарі в медицині впродовж минулого року, причому троє з чотирьох пацієнтів, що перебувають на лікуванні в стаціонарі, платили за це. До того ж і кількість, і розмір таких платежів зростає з кожним роком. А згідно з опитуванням Державної служби статистики, 16% респондентів зазначили, що члени їхніх сімей не змогли отримати медичну допомогу або купити ліки саме з причини високої вартості «безкоштовної» медицини. Наші лікарі сьогодні працюють як конкуренти, які зацікавлені у хворому пацієнті і в процесі лікування, а не одужання. Це не дивно, адже заробітна плата молодого лікаря після інтернатури становить у середньому 1300 гривень.

До того ж стан здоров'я українців залишається незадовільним. За показником середньої тривалості життя Україна дуже відстає від країн ЄС. Для здоров'я, як відомо, дуже важлива профілактика, якою в нашій країні, на жаль, не займається жоден лікар.

Одним із перших кроків медичної реформи в Україні є чітке структурування медичних установ за видами допомоги: первинна (амбулаторії), вторинна (клініко-діагностичні центри та лікарні), третинна (на рівні республіканських та обласних лікувальних установ, у тому числі диспансерів), а також екстрена медична допомога. У нашій країні поліклініка фактично грає роль первинної ланки, в результаті наші співгромадяни звертаються переважно до вузьких спеціалістів і самі вирішують, до якого лікаря їм піти. У той час як у європейських країнах 70% медичної допомоги надається лікарями первинної ланки — сімейними лікарями, терапевтами та педіатрами.

У пілотних регіонах поки зробили тільки перший крок — відокремили первинну ланку медичної допомоги. Але водночас не було побудовано ефективної співпраці із вторинною ланкою. «Вагомою причиною стала відсутність комплексного підходу до реформи, який би ґрунтувався на ретельному плануванні і достатньому фінансуванні. На жаль, недостатнє фінансування поставило під питання можливість успіху реформи», — каже О.Бетлій.

При впровадженні медичної реформи в областях-піонерах було змінено формулу розподілу фінансування: новоствореним центрам первинної медико-санітарної допомоги було виділено 28% коштів замість традиційних 15. При цьому вторинна ланка медичної допомоги не отримала компенсацій попереднього рівня фінансування. У результаті ці установи зіштовхнулися зі суттєвими проблемами в погашенні навіть поточних витрат. Це ще більше збільшило протистояння між установами різних рівнів, яке й так було величезним, особливо через те, що вузькі фахівці не бачать свого майбутнього і бояться звільнень чи примусу перевчатися на сімейних лікарів.

Сергій Северин, голова Донецької обласної асоціації лікарів загальної практики — сімейної медицини, вважає: «Головною проблемою пілотного експерименту є відсутність ефективного механізму зворотного зв'язку для своєчасної корекції помилок, які виявляються під час реформування».

«Ми знайшли вихід. На автобусі об'їздили всі 73 амбулаторії Дніпропетровська і на місці послухали зауваження та пропозиції пацієнтів, представників громадських організацій та медиків. На усунення зауважень було кинуто багато ресурсів. Що ми зробили? Постаралися максимально розвести потоки пацієнтів. Для дітей створили профілактичний день здорової дитини. Сімейний лікар виділяє окремі години прийому для дітей та дорослих. До того ж, вирішено було «закріпити» дітей за сімейними лікарями, які мають педіатричну спеціальність. Звичайно, з'являються усе нові зауваження, але вони вже іншого характеру», — ділиться досвідом Володимир Павлов, заступник голови Дніпропетровської обласної ради.

Оскільки на чільне місце медичної реформи поставлено інститут сімейної медицини (адже саме сімейний лікар є першим контактом пацієнта в системі охорони здоров'я), виникає резонне питання про кадри. Річ у тому, що сьогодні медиків із дипломом лікаря загальної практики сімейної медицини небагато. До того ж підготовка сімейного лікаря у виші займає не менше восьми років (шість років у медичному університеті та два роки — в інтернатурі). Але так як поїзд реформи вже набрав швидкість, вирішено було швидко перевчати дільничних педіатрів і терапевтів на сімейних лікарів на короткострокових шестимісячних курсах (пізніше тривалість навчання і геть скоротили до чотирьох місяців). Наприклад, на лор-захворювання з цього терміну виділяється чотири дні, а щоб лікар мав можливість допомагати вагітним жінкам або приймати пологи — два тижні.

Якщо врахувати, що більшість (60%) таких медиків передпенсійного віку, а деякі й зовсім переступили цей рубіж, ідея виглядає, м'яко кажучи, наївною, та й узагалі виникає питання про доцільність подібного навчання. Чи може лікар у віці за п'ятдесят, який пропрацював усе життя за певною спеціальністю, пройшовши короткострокову перепідготовку, стати універсальним фахівцем?
Найчастіше терапевт із багаторічним досвідом лікування пенсіонерів боїться навіть доторкнутися до шестимісячного немовляти, а колишній ЛОР просто не має практики розпізнання патологій вагітності. Хоча, згідно з «орієнтовним переліком медичних послуг», сімейний лікар повинен однаково добре розбиратися і в хворобах старенької бабусі, і двомісячної дитини, знати на зубок офтальмологію, гінекологію, імунологію та інше, а також «проводити невеликі хірургічні втручання». До того ж у лікаря немає ніякої зацікавленості в подібній перекваліфікації: при скромній зарплаті обсяг роботи й відповідальності збільшується.

Медики після такого швидкого перенавчання перебувають у розгубленості: «Нам дали сумки сімейного лікаря, але вони стоять у шафі, оскільки немає ні знань, як їх використовувати, ні бажання цього робити ...»; «Курси дали змогу оновити отримані в навчальному закладі знання, але не дали практичних навичок» (фокус-групи сімейних лікарів).

Молоді випускники вишів із дипломом сімейного лікаря також не горять бажанням відпрацьовувати в селі три роки. Адже їх чекає зарплата 1300-1600 гривень та обіцяні одноразові «підйомні» у розмірі 6 тис. гривень.«Я не уявляю активного молодого лікаря, який будує свою кар'єру, сім'ю і згоден працювати за ці гроші в таких умовах», — каже С.Северін.

До того ж, виходячи зі світового досвіду, 60% роботи сімейного лікаря полягає у профілактиці. Але українські медики абсолютно не розуміють суті профілактичних підходів: «Я що, бігатиму по пацієнтах і говоритиму, що палити погано? Нехай вони до мене приходять».

Педіатрія — це окрема тема, до якої потрібно підходити і дбайливо, і відповідально. Адже, як кажуть педіатри, дитина — це не маленький дорослий. А тонкий, специфічний організм, що живе з урахуванням своїх фізіологічних законів. Тому навряд чи перенавчений на курсах терапевт цілком упевнено візьметься лікувати маленького пацієнта. Та й чи зможуть батьки довірити такому лікареві свою дитину? Знайома розповідала, як сімейний лікар із колишніх терапевтів довго і ретельно вираховувала дозу ліків для її трирічного сина, а знайдений опис препарату в інтернеті свідчив, що ці таблетки можна приймати починаючи з семи років. Ось тому батьки в пілотних регіонах воліють звертатися до сімейних лікарів з колишніх педіатрів.

Усі, в кого є діти, пам'ятають, що в поліклініку з малюками до року слід було навідуватися в спеціально відведений для немовлят день. Тобто, якщо раніше немовлят намагалися не змішувати навіть з більш старшими дітьми, тепер в одній черзі до сімейного лікаря може бути хто завгодно — і діти, і дорослі, що хворіють на різні недуги.

До речі, років 15 тому в Польщі теж намагалися відмовитися від педіатрії. Через три роки, коли рівень дитячої смертності поповз угору, від експериментів з дитячими лікарями відмовилися. Може, все-таки варто враховувати і чужий досвід?

Людмила Станіславенко, голова вінницької громадської організації «Батьки проти медичної реформи», принесла на круглий стіл 20 тисяч підписів вінничан, які благають скасувати або призупинити медичну реформу. «На Вінничині повністю знищено педіатрію. У центральній районній лікарні немає педіатра. І якщо дитину привозять на «швидкій допомозі», оглянути її нікому. Дитяча смертність іде вгору. На реформу виділяються гроші, але старі ліжечка так і стоять, а в дитячому відділенні немає гарячої води. Скорочуються фахівці-медики, але не чиновники», — описує медичну реформу по-вінницьки Л.Станіславенко. До того ж на лікарів лягає неймовірне навантаження. Під час профоглядів (наприклад, для школярів або студентів) один лікар повинен прийняти понад 100 дітей за 3 години. Порахуйте, скільки часу він може приділити одній дитині? Менше двох хвилин.

Таке розширення обов'язків і відповідальності у сімейних лікарів не було компенсовано обіцяним підвищенням заробітної плати до 5-6 тисяч гривень. Щоб отримувати відносно високу заробітну плату, лікарі повинні істотно перевиконувати норматив по кількості прикріплених пацієнтів. При нормі навантаження на одного сімейного лікаря 1500 пацієнтів у місті та 1200 в сільській місцевості в результаті браку фахівців навантаження часто збільшується удвічі, особливо це стосується сільських лікарів.

«Заробітна плата сімейних лікарів не підвищується. Сімейний лікар вищої категорії отримує за одну людину 1,80 гривень на місяць. Якщо ж кількість навантаження на нього виростає вище норми, наприклад, до 2,5 тис. осіб, при розрахунку його зарплати за одну людину він отримуватиме вже... 48 копійок. Введено також так звані якісні показники роботи лікаря, за які існують міфічні надбавки: наприклад, щеплення на дільниці повинні досягати 95% (при тому, що півроку вакцин взагалі не було), 98% жінок мають пройти мамографію», — розповідає пан Северин.

До пілотних проектів потрапила і столиця. «У Шевченківському районі міста проживає 270 тисяч населення, яке обслуговує шість амбулаторно-поліклінічних установ для дорослих та шість поліклінік для дітей. Розташовані вони досить рівномірно по всій території. Додатково в ході реформи було відкрито ще вісім амбулаторій сімейної медицини. Причому одна з них у місці, де проживають 5 тисяч киян і розташовано одночасно вісім лікувальних установ. Доцільність цієї амбулаторії для мене незрозуміла. Зараз хочуть усе зруйнувати, не залишивши жодної поліклініки в тому вигляді, в якому вони існували. Я вважаю, що потрібно провести аналіз, виявити ті лікувальні установи, які дають найкращі результати, і залишити їх у первозданному вигляді. А інші реформувати», — ділиться досвідом Ольга Горбунова, головний лікар поліклініки № 2 Шевченківського району м.Києва.

До речі, і досі наша ідея створення багатопрофільних поліклінік із діагностичною та лабораторною базою під одним дахом слугує зразком для багатьох країн. І чи варто так поспішно впроваджувати медичну реформу по всій Україні, підводити всіх під один ранжир, не враховуючи масштабів територій, особливостей сільської місцевості, окремих регіонів, великих міст і столиці? Адже якщо для села сімейний лікар може бути реальним поліпшенням доступності та обсягів медичної допомоги, то чи потрібно в містах, де є педіатричні служби та жіночі консультації, їх ліквідувати? А розробка норм надання медичної допомоги повинна проводитися з обов'язковим урахуванням українських реалій. Наприклад, доїзд бригади швидкої допомоги до пацієнта за 20 хвилин (10 хвилин у містах) за європейськими стандартами не враховує ні стану українських доріг, ні наших машин швидкої допомоги, ні менталітету українських водіїв.

Досвід проведення першого етапу медичної реформи в пілотних регіонах виявив безліч суттєвих прогалин: починаючи від підготовки сімейних лікарів, оснащення амбулаторій, низької заробітної плати медиків і закінчуючи недостатнім інформуванням населення... Напевно, медична реформа і проводиться в пілотних областях, щоб подивитися, які результати вона дає, які помилки потрібно виправити, що підкоригувати. Головне — все це враховувати. Адже, як казав легендарний теоретик менеджменту Пітер Друкер: «Немає нічого більш марного, ніж ефективно робити те, що взагалі не слід було б робити»
http://ua.racurs.ua/386-medychna-reforma-v-ukrayini-proval-operaciyi

---

Украина сдаст в аренду Китаю полигон НИТКА

2013-11-06 11:52:29 (читать в оригинале)

Минобороны планирует расширить также перечень самолетов, которые могут совершать там полеты

Олег Клименко ■ 5 ноября | 16:08

Украина готовит изменения в законодательство относительно деятельности военно-морского полигона НИТКА, чтобы была возможность сдать его в аренду не только Российской Федерации, но и другим странам.

Об этом заместитель министра обороны - руководитель аппарата МОУ Владимир Можаровский сообщил в ходе прямой телефонной линии в Кабинете Министров Украины.

«К содержанию этого соглашения внесены изменения, касающиеся порядка расчета и использования полигона НИТКА не только российской стороной, но и другими странами. И расширение перечня самолетов, которые могут совершать полеты на этом учебном комплексе», - сказал Можаровский.

По его словам, предложения об изменении законодательства, регламентирующего использование полигона, находятся на рассмотрении в профильном комитете Верховной Рады Украины.

Предыстория Россия отказалась от использования в Крыму уникального полигона

Заместитель министра обороны убежден, что эти изменения позволят украинской стороне вести переговоры по заключению соответствующих соглашений со многими странами мира. « Мы знаем, что есть интерес со стороны Китая и Индии», сказал он.

Замминистра также пообещал включить этот вопрос в планы военно-технического сотрудничества с другими странами.

Как известно, Россия официально проинформировала Украину, что с 2014 года не планирует использовать полигон НИТКА для подготовки летчиков ВМФ РФ. Российский аналогичный тренажер в Ейске начнет функционировать на рубеже 2013-2014 годов. Авиационный комплекс НИТКА (наземный испытательный тренировочный комплекс авиационный) был создан в СССР на аэродроме Новофедоровка (близ города Саки в Крыму).

Справка

Полигон НИТКА был сформирован в 1980 году для взлетно-посадочных систем ВМС Украины с корабельными средствами укороченного взлета и посадки самолетов.

На полигоне проводились испытания самолетов и корабельного оборудования для тяжелого авианесущего крейсера, а также обеспечивали подготовку летного и инженерного состава морской авиации.

С 1994 года комплекс использовался для подготовки личного состава морской авиации ВМФ России.
http://vesti.ua/strana/23767-ukraina-sdast-v-arendu-kitaju-poligon-nitka

---

Эстонец решил переплыть океан на собственном автомобиле

2013-11-06 11:50:10 (читать в оригинале)

Инженер из Эстонии решил переплыть океан на автомобиле. Для этого эстонец превратил в амфибию собственный внедорожник. На крыше машины установил понтоны, благодаря которым авто превращается в лодку. Чтобы спроектировать и собрать конструкцию, понадобилось десять лет. В поездку мужчину провожал весь Таллинн.

Еще бы, это лишь второй подобный эксперимент в мировой истории. Первая кругосветка на авто-амфибии длилась восемь лет. Тогда миром путешествовал американец.
http://glavnoe.ua/news/n153739

Тэги: кругосветное, машина, путешествие, эстония
Комментарии | Постоянная ссылка

---

Женская стервозность обусловлена эволюцией

2013-11-06 11:47:04 (читать в оригинале)

06/11/2013 08:30

Язвительность, сплетни и другие проявления пассивной агрессии у женщин играют роль инструмента конкуренции за мужчин

Об этом заявили американские психологи, передают «Подробности».

Когда речь идет о поиске пары, стандартная формула подразумевает, что мужчины борются за внимание женщин. Женская конкуренция за мужчин обычно привлекает к себе меньше внимания. Однако новое исследование показало, что у девушек-подростков агрессивное поведение в отношении к другим девушкам является инструментом конкуренции, помогающим повысить их сексуальную привлекательность по сравнению с соперницами.

Как показало новое исследование, так называемая непрямая агрессия используется женщинами чаще, чем мужчинами, и в основном направлена на других женщин. Она наиболее часто применяется в юности и в молодости - в период максимальной женской фертильности.

Психолог Трейси Вайанкур уверена, что стервозное поведение делает девушек более привлекательными потенциальными партнерами.

http://comments.ua/life/434358-zhenskaya-stervoznost-obuslovlena.html

Тэги: женщина, стервозность
Комментарии | Постоянная ссылка

Страницы: ... 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 ...