GubanovGubano - BLOG.I.UA Голосов: 2 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/1232759/ Добавлен: 2009-02-07 19:03:45

Лето

2012-07-17 00:59:00 (читать в оригинале)

Засыпать и просыпаться,
Этим летом наслаждаться,
Жарким солнцем.
Все в порядке.
Клетки, буковки в тетрадке.
Платье с кружевом, букеты,
Пряно пахнущие летом...
Жизнь - летит.
По небу - тучи.
Завтра день - он будет лучше!
Завтра день - он будет краше,
Ярче, радостнее...
НАШИМ!

---

Помер клавішник Deep Purple Джон Лорд

2012-07-17 00:55:00 (читать в оригинале)

16 липня на 72-му році життя помер Джон Лорд (один із засновників групи Deep Purple) клавішник пішов з життя в одній із лондонських клінік від легеневої емболії. http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=351&album_id=11&category=novosti_kulturi

---

Стать иудой просто,тяжелее им быть.

2012-07-17 00:52:00 (читать в оригинале)

Любовь к родине , патриотизм , вера в бога и дела во имя своей страны, во имя своего народа, во имя своей семьи. Как много всего и как всё просто. Люби свою страну,люби мать,жену,детей, работай честно и так же честно живи. Никогда не продавай друзей своих,и они никогда не продадут тебя.Всего лишь три строки , а ведь это квинтесенция нашей жизни.

Любой человек живущий по этим принципам будет счастлив,только потому , что он оставит след в виде своих детей, которые будут ходить теми же дорогами,которыми он когда то ходил.

Однако отбросим лирику ведь тема которую я предложу очень серьозна,хоть и не нова. Сколько копий уже сломано по поводу очень куцего закона об языках. Хотелось бы что бы его приняли , ей богу очень хочется , лично для меня любой поход в государственное учереждение превращается в пытку,я испытываю жуткий дискомфорт от того что мне постоянно приходится переводить украинский деловой на нормальный украинский, а потом всё это на русский. Вообщем жуть да и только.

Но давайте представим , что закон не приняли и русофобская волна накрыла эту многострадальную страну по самую макушку,вот тогда то новоявленные пастыри начнут учить наших детей патриотизму , вере в бога ,а самое главное , они научат наших детей тому ,что предав друзей , любой может стать героем собственной страны.Может быть кому то покажется , что я преувеличиваю ,потому что я болен или выпил, или употребил еще чего то, уверяю всех ,что я в здравом и самое главное в трезвом уме и все мои слова подкреплены фактами.Хотите конкретики - извольте.

Предлагаю оставить в покое белиберду про великих укров и про Иисуса- укра.Эта ахинея недостойна нашего внимания по простой причине, это просто мура.

А вот история Украины в конце 17-го начале 18-го веков значительнее интереснее,и всё из-за того , что это время великого Мазепы, кстати "великий" я написал без тени иронии, ведь даже его современники называли Мазепу "ЧАРОДiЙ",за то что этот деятель мог выкручиваться из любых передряг.Например будучи на службе у польского короля,Мазепа был послан в сопровождении для пленных запорожцев,которых польский круль,пожелал выдать их татарскому хану.Казачки перехватили эту кавалькаду ,своих освободили ,поляков порубали ( кто бы сомневался ), а шустрила Мазепа выкрутился,кстати казачками то командовал никто иной ,как Иван Сирко,потом Сирко всю жизнь жалел,что не приложился сабелькой к Мазепе ,да поперёк лба.Примеров Мазепиной изворотливости очень много,просто без численное множество.Пересказывать всё прсто не имеет смысла,но один раз этот умник всё таки прокололся,один единственный раз и это была самая фатальная ошибка в его жизни. Да Да я про предательство Мазепой Петра или по просту про измену.

Как много сейчас развелось исторических аналитиков особенно в незалежной нашей державе,как только эти самые аналитики не пытаются обелить Мазепу,мол выхода не было,мол он предал потому что мол любил Украину,вообщем не дать не взять агнец да и только.И всё потому ,что Украина судорожно ищет своих героев,которые стояли бы особняком от общей истории России и Украины,Мазепа идеальный кандидат,а что служил всем кому не попадя и всех предавал,продавал,так это ничего,отмоем , отбелим ,чуть чуть трагизма и вот он -- герой Украины.

Сразу заявляю-- не выйдет у вас ,господа хорошие ни черта-С ,да-С.Люди не дадут,история не даст.    

1) Мазепа предал потому что Петр хотел козацкие вольности отобрать-- ложь чистейшая Пётр никогда не хотел забирать вольности,дураком то он не был,он даже в своих воисках держал казаков в том строю к которому они привыкли,то есть ни к какому.Вот что по этому поводу пишет в универсале гетьман Скоропадский 

«Украйна, отчизна наша, пришовши по перших войнах в спокойное, квитучое и счастливое повоженье, помножилась зданием церквей Божиих и святых обителей и распространилась в городы, места и села… И не только жадной вражды от народа великороссийского против нас не дееться, Але всякую приязнь, яко от единоверных узнаем,
 рядом с Гетманщиной находятся четыре слободских казачьих полка из украинцев — в прямом подчинении Москвы. Царь Петр мог бы их «реформировать» как угодно. Но даже их он не превращает в солдаты! По той причине, что «наш народ малороссийский до драгунской солдатской службы не способный, окроме своего обыкновенного порядку козацкого».

2)Измена оправдывается тем что царь Пётр хотел Белую церковь полякам отдать- ложь тройная.

У Петра была договорённость с польским королём Августом о совместных действиях против шведов,и Август ,а затем и его посланцы действительно требовали вышеозначенный город,но решение Петром специально затягивалось и в итоге Август был заменён на Лещинского , а тот как ставленник Карла обьявил Петру войну, какой тут уж город полякам?             

3)Мазепа -- патриот Украины-- а вот и нет дудки. Есть же письма Мазепы к польскому королю,вот одно из них в русском переводе

«Найяснейший милостивейший король! – писал Мазепа. – Государь мой милостивый! Уже то второй лист изображением подданской моей униженности к Вашей Королевской милости посылаю… ожидаю счастливого и скорого Вашей Королевской милости прибытия. Яко овцы ожидаем пришествия Вашей Королевской милости, аки избавителя нашего, и прося о том покорно, лобызая тысячекратно непобедимую вашу десницу. Вашей Королевской милости, моего милостивого государя верный подданный и слуга Иван Мазепа, гетман. Из Ромна, декабря 5 дня, 1708 года».          

Вот так так , кого это Мазепа зовёт,поляка,католика,и куда на землю, которую от этих поляков Хмельницкий боронил.

Кстати последнее время считается,что российские учёные - историки специально очерняют,светлый лик Мазепы,дабы потавить под сомнение чудесные деяния этого уникума,во благо Украине. Дорогие сограждане отправляю вас к истории Украины господина Александра Петровича Оглоблина (Мезько),этого первого бургомистра Киева во время фашисткой оккупации,врядли можно назвать русофилом.

«Спеціяльно досліджував питання про ці українсько-польскі переговори доктор Микола Андрусяк, Хоч, на нашу думку, він дещо переоцінює характер і значення угоди Мазепи з Станіславом Лещінським, але можна погодитися з твердженням доктора Андрусяка, що на підставі цієї угоди Україна мала злучитись з Польщею як велике князівство, на тих самих основах, як Велике князівство литовське; в його склад мали ввійти Правобережжя та Лівобережжя з Сіверщиною… Це й дало підставу російським урядовим колам, починаючи з маніфестів Петра I до українського народу восени 1708 р. , обвинувачувати Мазепу в тому, що «намерение его было отторгнуть Малую Россию от Российской державы и паки подвести под иго польское». И это пишет ОУНовец и ярый националист. Сейчас из измены Мазепы делают чуть ли не общенародное анти москальское востание,но так ли это ?Посмотрим,что пишет по этому поводу Оглоблин

"діяльність партизанських загонів, організованих за допомогою російської військової влади, охоплює всю територію, зайняту шведським військом. Стомлена лютою зимою, знесилена через тяжкий стан і хвороби… шведська армія в цей час особливо відчувала всю силу й небезпеку партизанської війни. Шведські учасники походу одностайно скаржилися на дії партизанських загонів у квітні 1709 р.».

Я бы удивился если бы было иначе,ведь шведы то лютеране,а значит для православных они безбожники,и это очень важный момент.А кто же ушёл к шведам вместе с Мазепой ,кто на самом деле, поддержал Мазепу, когда он драпанул к шведам. Это были сердюки, калмыки и молдаване – одним словом, истинно украинские люди.А где же настоящие Украинцы около Мазепы,да их попросту нет,как Мазепа ни старался , а обмануть народ Украины у него не вышло.

Я не зря назвал статью именно так. Для меня Мазепа иуда,раз и навсегда,окончательно и без поворотно,но для кого то он супер-национальный герой,а быть и тем и другим в одной стране ой как трудно. 

                                                                                                                                          17.07.2012

---

За тобою

2012-07-17 00:50:00 (читать в оригинале)

«Я так довго чекала на тебе» – були її останні слова. До цього існували лише спогади...

«Дивлюся на тебе, мале зайченя, як ти купаєшся в полохливих променях сонячного світла, які тоненькими струйками де – не – де пронизують білосніжне мереживо тюлі. Твоя маленька голівонька ліниво схилена на бік, золотаве пасмо необачно падає на лоб і рум’яні щічки, – ти старанно підпираєш її своїм маленьким кулачком. Смужка вій охайним віялом лягла на тонку, майже прозору шкіру, і я не бачу мінливої гри бліків у твоїх сірих оченятах. А промені то з’являються, то зникають…  Одна єдина мить – мені здається, що в них танцюють ангели. Підсовуюсь, обережно кладу твою голівоньку на своє плече і починаю старанно розправляти неслухняні  складки на квітчастому платті. Від мого необачного руху ти відкриваєш очі – зграйка небесних охоронців раптово розсіюється - і цей погляд стрілою пронизує мені серце, в ньому читається і любов, і скука, і самотність. Ще секунда – все стає як раніше. Тиша, тільки легенький сонний сопіт порушує її глибину. Ти спиш».

«Женя, вставай, - шепочу, ніжно перебираючи в руках пасма м’якого русявого волосся. - Прокинувшись, ти безтурботно усміхаєшся у відповідь і легко перекочуєшся з одного боку на інший, неначе захищаєш залишки ще не втраченого сну. З моїх вуст зривається уривисте хихотіння: Невже купити гарбуза нареченому?»

І ось я вже сиджу на лаві, але не з обіцяним гарбузом, а божими образами в руках, навіки благословляючи молодих до шлюбу. Найщасливіший день у житті кожної матері – бачити свою кровинку, яка щасливо творить свою долю, яка нарешті знайшла ту єдину стежку, по якій пройде вона від сьогодні вже не одна. Моя рідна Женька – стала така доросла! Як же швидко перетворилась ти з маленької безтурботної дівчинки у молоду жінку. Зараз ти стоїш переді мною у платті кольору чистого снігу, моя і не моя водночас, холодна, наче привид, і ясна, наче ангел».

 «Немов сніжні пластівці, заварені у зимовій хурделиці, безперестанку снують  біснуваті сніжинки туди – сюди у рамці мого самотнього вікна. Напівтемрява – перервані негодою електропроводи – і на скатертину стікає розплавлений гарячий віск одинокої свічі. Кіт мимохіть вловлює запах паленого, і невдоволено муркоче. Заспокійливо проводжу рукою по м’якій шерсті, - останнім часом ми тільки вдвох: я марную час з ним, а він – зі мною.

Скрип… Повільно розштовхуючи сніг, розкривається хвіртка. Чотири тіні прямують до входу. Зриваюсь, забуваючи про набридливого кота, - зіскакує, біситься і сичить. «Хвостата зараза».  Ось я відчиняю двері, міцно обіймаю своїх дітей, зі слізьми на очах цілую онуків. Я так довго чекала цього моменту. «Вибач мені, мамо, - промовляє Женя, а слова,  такі важкі, грузнуть у гущині темряви, - я більше не залишатиму тебе, обіцяю». А я дивлюсь на силует мого вічного ангела, і хочу повірити йому, та чомусь усе таке незрозуміле, таке нереальне. Й чим старанніше напружую погляд, тим все швидше плине від мене у пустку, все далі й далі. Марево розсіюється. Я прокидаюсь…»

 Вона відкриває очі, в думках: «Це був  всього лише сон». Протягує руку до вологих повік і, долаючи нестерпний біль у суглобах, витирає сльози.

Раптово нічний морок розсікає стріла світла – хтось прочинив двері до кімнати.

«Бабусю, все гаразд? – лунає чоловічий голос. Худорлява постать стає все ближче і ближче, але старечий зір не дозволяє її роздивитись. – Що сталось? - Судячи з голосу, вона розуміє, що зліва від неї стоїть Андрій, сестрин онук».

Літня жінка недовірливо зводить брови: «Де моя донька? Де Женя?»

«Бабусю, але ж у Вас немає дітей, і не було ніколи, - говорить з тривогою у голосі. – Спіть краще, це був лише страшний сон. – І обережно проводить рукою по сивій голові».

Він виходить, але залишає двері прочиненими. Швидкі впевнені кроки ведуть в напрямку вітальні, де за столом зручно розмістилась світловолоса жінка.

-  Мамо, бабусі стає все гірше: їй щойно наснилась якась Женя, сказала, що начебто донька. Але ж у неї ніколи не було дітей, ми – єдині її родичі. Я починаю серйозно хвилюватись за стан її здоров’я.

Жінка повільно потягнулась за склянкою.

-  Подивись на цю склянку уважно. Вона міцна, прозора та чиста -  з якісного скла. Але з дна догори йде глибока тріщина. Ти можеш спробувати налити в неї води, але вона стане просочуватись, можеш притулитися губами, проте ризикуєш порізатись. Іноді життя нагадує таку склянку: через нього проходять тріщини, які не можна залатати, - залишається тільки жити з ними.

У бабусі була дитина, був і законний чоловік – вони одружились ще до початку війни. А потім його забрали на фронт, вона ж поклялась чекати. Одного холодного весняного ранку вона ховалась з малюком в окопі. Був початок березня. Навколо гриміли вибухи та свистіли снаряди. Дитина нестерпно кричала. Молода дівчина тремтіла всім тілом, але все одно міцно тулила її до себе в надії зігріти теплом, захистити. Так вони просиділи до вечора, а коли бої затихли, вона - стомлена й розбита - розплющила очі, - дівчинка вже була мертва. Її шкіра світилась білизною та холодом, дитина стала для неї вічним ангелом».

Вона різко поставила склянку на стіл, але та не витримала і розкололась. Гострі, немов леза, осколки нещадно впились у шкіру. Засочилась кров.

«Ой, - скрикнула жінка,  і розтиснула руку».

Андрій кинувся за бинтами на балкон, і від утвореного протягу в бабусиній кімнаті розчинилось вікно.

Літня жінка не спала, вона знала, що все станеться саме сьогодні. Тонка тюль непокірно тріпотіла на вітрі, коли в ній з’явилась напівпрозора постать.

«Мамо, я прийшла виконати свою обіцянку – я більше ніколи не покину тебе, - прошепотіла вона».                                                      

---

Сумочка

2012-07-17 00:50:00 (читать в оригинале)

К лету захотелось "прибарахлиться", но - эксклюзивно. Над задумкой пришлось изрядно попотеть, чтобы вещь заметили в моих руках.

На сумочку ушло 300 г бисера (средний размер) и колье из перламутровых раковин. Колье не любила - оно мне напоминало "строгий" ошейник. Думаю, что я ему устроила пристойную вторую жизнь. В законченом виде изделие весит ок. 0,5 кг. А во время передвижения меня можна услышать ещё издали - кусочки раковин во время ходьбы мелодично звенят.

Обратная сторона сумочки