missov - BLOG.I.UA Голосов: 1 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/3035919/ Добавлен: 2010-04-27 19:40:43

Песня идущего домой

2013-01-18 05:47:00 (читать в оригинале)

---

песТня моего детства

2013-01-18 05:20:00 (читать в оригинале)

 

 RICKY SHAYNE - "Mamy Blue" (1971)

Надо же... помню 

---

Оружие победы. 30 серия. Тяжёлый танк ИС-2.

2013-01-18 05:17:00 (читать в оригинале)

1
Присоединенное голосование (голосовать):

• Интересный материал: 0%, 0 голосов
• Иное мнение: 0%, 0 голосов

---

Come back to USSR from Dmitrij Jazov

2013-01-18 04:49:00 (читать в оригинале)

Мій прадід, Крам Іван Титович, був учасником Першої світової війни. Більше того, він був георгіївським кавалером. Солдатським кавалером. При тому він не зробив жодного пострілу і не вбив жодного ворога. Свої нагороди він здобув, виконуючи обов"язки фронтового телефоніста.

Я говорю про це не для того, щоб похизуватися славним предком, а для того щоб пояснити деякі відчуття, спостереження стосовно ставлення до особи прадіда. 

Прадіду довелося прожити у статусі героя усі вихори наступних геоплітичних перекроїв України та воєн. І, наскільки мені відомо, ніхто й ніколи не намагався ревізувати його подвиг та принижувати його статус.Ніхто, крім комуністів. Це було лише одного разу, коли його вкинули до підвалу, а в продух запхали шланг, другим кінцем одітий на вихлопну трубу трактора.  Так відбувалася агітація за вступ до колгоспу. У підвалі сиділи дід із бабою, а заяву на вступ до колгоспу мав писати їх чотирнадцятирічний онук - мій батько. 

Але я  не про колективізацію. Я довго ніяк не міг зрозуміти,- чому пригорща залізячок була настільки потужним оберегом від поляків, німців, та у воєнні часи від усіляких різнозабарвлених озброєних людей. Я розумів тільки одне - це серйозно, дуже серйозно. А оскільки аура поваги до неживої уже людини (прадід скінчив свій життєвий шлях за чотири роки до мого народження) витала та  якось час від часу відчувалася, то це й наклало сильний відбиток на моє ставлення до людей, причетних до війни. Так, у мене сформувалося поважне ставлення до людей ратної справи та в подальшому житті опосередковано викликало інтерес до військової теми. 

У Другій світовій війні місця для подвигу було більш ніж достатньо, а навчання у радянській школі впритул зобов"язувало школярів до вивчення подвигів радянських героїв. За шкільною партою ми дізнавалися про подвиги Гастело, Космодем"янської, Котика, Кузнєцова, Матросова.... У порівнянні з теперішніми школярами ми були непоганими істориками. Набутий матеріал нікуди не подівся, але ставлення до нього навіть у пацанячому віці було неоднозначним, оскільки в силу близького географічного розташування до місць геройських подвигів надходила цілком інша (як це було уже не пам"ятаю) інформація про "геройства" ковпаківців, про суперечливу і загадкову смерть Кузнєцова, про абсолютно нелогічне і випадкове поранення Ватутіна. Чомусь сказане про це пошепки викликало куди більшу довіру ніж полум"яні речівки на мітингах. 

Пройшов час, Радянський Союз почив у Бозі, відкрилися архіви і на поверхню виплила величезна кількість інформації, якої навіть несила була освоїти. Викривальні публікації штормовими валами накривали шукачів історичної правди і просто звалювали з ніг вбивчою правдою. Так, для багатьох її краще б було не чути, не знати та доживати свій вік зі своїми світлими ідеалами. Прийшла пора переоцінок цінностей і той, хто цього не зробив, мав свої резони. Проведу маленьку історичну паралель. в результаті однієї із церковних реформ Росії суспільство постало перед страшенним викликом - треба було вибрати скількома пальцями треба класти на себе хресне знамено. Сууспільство розділилося. Незгодні з реформами, уникаючи переслідувань, знялися з насиджених місць і подалися у мандри. Старовіри й досі живуть десь "по Сибірах", чимало їх нащадків зараз живе й на Україні. Чи зараз їх хтось називає поганими людьми? Ні! От і вважаю що люди. які вважають Ковпака героєм, нехай собі й надалі дотримуються своєї думки і їх ні в чому не треба переконувати. Поряд з цим це зовсім не означає, що в догоду якійсь частині "старовірів" суспільство не повинне знати реального стану справ. У військовій біографії Сидора Ковпака була зовсім не героїчна сторінка, і що найпарадоксальніше, подарувала йому зірку героя. Йдеться про так званий карпатський рейд. В принципі таке бойове завдання було верхом цинізму командування, але він був воїном і повинен був його виконувати. Тому частину злочину Ковпака можна списати на війну. Я маю на увазі грабунки населення та гвалтування дівчат та жінок по маршруту майже усього рейду, принаймі до місцевостей жорстко контрольованих бандерівцями. Але як можна назвати подвигом невиконання бойового завдання? Лише факти: до Чехії Ковпак не дійшов, хоча міг, якби дослухався порад Руднєва, базове озброєння (гармати, міномети, кулемети) та обоз втратив зовсім не в бою, опісля підставив під знищення своє військо та ганебно утік на схід. Це подвиг? Зрозуміло, що така оцінка, позбавлена кремлівської пропагандистської позолоти, викликає обурення шанувальників культу "Знаем, помним, чтим", але це правда, гірка правда війни. Така ж гірка як і той гній на гуцульській фірі, під яким вивозили героя-Ковпака з околиць Делятина.

Звісно, маючи у своєму розпорядженні розсекречені документи, ми можемо набагато об"єктивніше підходити до подій тих років. Найпростіше і найлегше підходити до подвигів героїв-одинаків, чиїм подвигом була особиста мужність і це підтверджено документально. Але й було зовсім інакше. Це й гіперафера "Дніпровських героїв" та й абсолютно скандальна історія з героями - панфіловцями.  Вона є надзвичайно показовою в тому сенсі як пропаганда на замовлення продукує героїв. Як не гірко, але у сонмі героїв є чимало таких, які стали героями лише тому, що так "лягла карта". При цьому деякі історії "героїв" мають настільки детективні сюжети, що й найкращим писакам не придумати. Коротко наведу два приклади зі списку героїв -панфіловців. Цитата: В мае 1942 г. Особым отделом Западного фронта был арестован за добровольную сдачу в плен немцам красноармеец 4-й роты 2 батальона 1075 стрелкового полка 8-й гвардейской им. Панфилова дивизии Кужебергенов Даниил Александрович, который при первых допросах показал, что он является тем самым Кужебергеновым Даниилом Александровичем, который считается погибшим в числе 28 героев-панфиловцев.
В дальнейших показаниях Кужебергенов признался, что он не участвовал в бою под Дубосековом, а показания свои дал на основании газетных сообщений, в которых о нем писали как о герое, участвовавшем в бою с немецкими танками, в числе 28 героев-панфиловцев.
На основании показаний Кужебергенова и материалов следствия, командир 1075 стрелкового полка полковник Капров рапортом донес в наградной отдел ГУК НКО8 об ошибочном включении в число 28 гвардейцев, погибших в бою с немецкими танками, Кужебергенова Даниила и просил взамен его наградить Кужебергенова Аскара, якобы погибшего в этом бою.
Поэтому в Указ о награждении и был включен Кужебергенов Аскар. Цікавинка - Аскар Кужебергенов загинув за два дні до свого подвигу. (щось наш Колєсниченко згадався). Ще один герой, ще одна цитата: В ноябре 1947 года Военной Прокуратурой Харьковского гарнизона был арестован и привлечен к уголовной ответственности за измену Родине гражданин Добробабин Иван Евстафьевич.
Материалами следствия установлено, что, будучи на фронте, Добробабин добровольно сдался в плен немцам и весной 1942 года поступил к ним на службу. Служил начальником полиции временно оккупированного немцами с. Перекоп, Валковского района, Харьковской области. В марте 1943 года, при освобождении этого района от немцев, Добробабин, как изменник, был арестован советскими органами, но из-под стражи бежал, вновь перешел к немцам и опять устроился на работу в немецкой полиции, продолжая активную предательскую деятельность, аресты советских граждан и непосредственное осуществление принудительной отправки молодежи на каторжные работы в Германию.
Виновность Добробабина полностью установлена, и сам он признался в совершении преступлений.
При аресте у Добробабина была найдена книга о "28 героях-панфиловцах", и оказалось, что он числится одним из главных участников этого героического боя, за что ему и присвоено звание Героя Советского Союза.
Допросом Добробабина установлено, что в районе Дубосеково он действительно был легко ранен и пленен немцами, но никаких подвигов не совершал, и все, что написано о нем в книге о героях-панфиловцах, не соответствует действительности. В результаті Добробабіну впаяли 15 років. 

Ось такі герої появилися в результаті замовлення генерала Рокосовського і висмоктані з пальця борзописцем з "Красной Звезды". Сумно і дуже прикро коли у повсякденний ратний подвиг втручається пропагандистська машина. А ще мали місце випадки коли найвищі нагороди отримували ті, хто просто ховався за спинами героїв-бійців, але справно складав рапорти. 

Напевно моєму прадіду сильно повезло - у той час, коли він творив свій ратний подвиг ще не було надбудови у вигляді пропагандистської машини, не було політруків, а офіцери знали що таке честь і їм у головоу не могло прийти привласнювати чужий подвиг. Тепер майже хохма: у своєму бажанні бути героями радянське військове керівництво впарило стільки приписок, що в результаті з"ясувалося наступне - радянські бійці знищили у чотири рази більше танків, ніж їх у часі другої світової війни випустила німецька воєнка. Від такого лиш трішки смішно але як гидко...  І ганьба на цілий світ.

В своєму інтернет-спілкуванні я уже не раз говорив про те, що в оцінці подій воєнної доби треба підходити обережно і максимально неупереджено та з повагою до людей які в силу обставин були змушені взяти до рук зброю. Те ж стосується і оцінки учасників визвольного руху. Наведу один показовий випадок. Бандерівці декілька разів штурмували німецький гарнізон у Кременці з метою визволення своїх побратимів. І декілька разів робили це невдало. У цій війні таки перемагали профі. Тому було прийнято рішення спершу знешкодити головного профі - військового коменданта. З цією метою робилися засідки на відрізку дороги між Кременцем і Дубно. Одна із засідок була вдалою і автомобіль коменданта було знешкоджено а пасажирів убито. Під час огляду автомобіля з"ясувалося, що коменданта у авто немає, зате вбито кременецького намісника православної церкви. Бандерівці не сильно горювали з приводу смерті священника, який водив дружбу з німцями та роз"їжджав на комендантській автівці. Такий малопомітний факт завдяки сталінській пропаганді став дуже знаковим, неприглядні деталі цієї історії прибрали і з усіх рупорів почала лунати "страшна правда" про те, як бандерівці убивають священників. Сталіна давно нема, нема й Союзу, а ця триндячка звучить і досі. Значить це комусь вигідно.

Щороку навесні  в інтернеті та інших масмедіа розпочинається шаленство під лозунгом "Пам"ятаємо, шануємо.." Така собі разова періодично повторювана акція. яка проводиться людьми, які приватизували тему патріотизму і чомусь вважають що вони і тільки вони мають право вшановувати пам"ять загиблих (чому тільки загиблих?) воїнів і робити це у найдикіший спосіб,  як це було у Львові. Георгіївськими стрічками прикрашають себе вчорашні моложаві енкаведисти, повні антигерої в усіх відношеннях, які чомусь називають себе ветеранами. Старе пропагандистьке гасло "Ніхто не забутий, ніщо не забуте" десятиліттями було і є всього лиш гаслом і в ті ж часи лишалися і ще досі лишаються непохованими.тисячі воїнів.  

Ще з дитинства десь на рівні підсвідомості у мене заклалася ненависть до брехні. Я її не сприймаю у жодному вигляді й досі. Тому й закликаю усіх, кому стало наснаги дочитати  до цього місця, поважати тяжку ратну справу наших співгромадян, громадян інших країн також та ніколи не робити їх предметом спекуляцій. 

P.S. Замітка вийшла задовгою, хоча це далеко не все. що я хотів сказати з цього приводу. Жодних посилань на джерела не наводжу навмисно для того, щоб спонукати зацікавлених читачів до самостійного пошуку. Миру всім!

 P.P.S. Зовсім забув про Язова. Цей поважний, але дуже престарілий чоловік здійснив спробу реінкарнації радянської пропагандистської догми, написавши цілу книгу. В ній, зокрема, він всупереч впертим фактам домагався повернення Добробабіну звання героя Радянського Союзу. Таке от.

Присоединенное голосование (голосовать):

• Я - за правду.: 0%, 0 голосов
• Наші усі хороші, а ваші - ні.: 0%, 0 голосов
• Сволочь бандеровская (для старовірів): 0%, 0 голосов

---

promo sound by Ilya Golitsyn Jessica`s dream (EP)

2013-01-18 04:48:00 (читать в оригинале)