GubanovGubano - BLOG.I.UA Голосов: 2 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/1232759/ Добавлен: 2009-02-07 19:03:45

se busca / поиск

2012-09-17 11:44:00 (читать в оригинале)

---

Эмоциональное и психологическое состояние переводчика

2012-09-17 11:43:00 (читать в оригинале)

Переводчик – это человек, который передает значение текста на одном языке за счет средств другого языка. При этом следует учитывать, что очень часто переводчик, а мы говорим сейчас про устного переводчика, находится как бы между двух огней и осуществляет перевод в конфликтных ситуациях. Более того, в неблагоприятной обстановке. А что уж говорить о переводчиках в медицинских учреждениях, которые ежедневно сталкиваются с проблемами пациентов.

Многие исследования показывают, что задачи, которые ставятся перед устным переводчиком, очень часто выходят за рамки простой передачи информации (перевода). Очень часто устный переводчик исполняет роль «катализатора» или консультанта по вопросам культурологических различий.

Более того, очень часто возникают ситуации, когда устный переводчик «единственный, кто может понять и помочь». Вероятность возникновения таких ситуаций увеличивается в разы, если переводчик и человек, для которого осуществляется устный перевод, из одной страны или же, если   у них есть какие-то общие точки пересечения – хобби, увлечения спортом и т.д. Подобные ситуации мешают коду профессиональной этики, который требует соблюдения нейтралитета. Особенно это проблематично при судебных разбирательствах, когда участники процесса пытаются войти в контакт с переводчиком и как бы хотят стать друзьями. В результате этого вся злость, которая может возникнуть в ходе рассмотрения дела, бестактно выплескивается на переводчика, как будто он виноват во всех смертных грехах. В таких случаях со стороны переводчика будет очень сложно оценить ситуацию и корректно отреагировать. Друг не может быть беспристрастным в своих суждениях. Может возникнуть и абсолютно противоположная ситуация, когда переводчик работает на допросах и обвиняемый не хочет общаться с кем-либо вообще. Тут переводчик рассматривается не как друг, а как враг. С психологической точки зрения это тоже очень сложно именно для переводчика.

По этой теме было проведено достаточно много исследований и разработано много советов, но к сожалению универсального рецепта не существует. Что должен понимать переводчик, так это то, что он в первую очередь должен сохранять нейтралитет и разумно подходить к вопросу. При этом следует вести себя исходя из трех переменных: личное состояние, ситуация и контекст ситуации. Только при разумной оценке ситуации с учетом этих трех переменных переводчик сможет сохранить свое нормальное моральное, психологическое и физическое состояние.

---

В рай!

2012-09-16 15:48:00 (читать в оригинале)

Если бог нас своим могуществом
После смерти отправит в рай,
Что мне делать с земным имуществом,
Если скажет он: выбирай?

Мне не надо в раю тоскующей,
Чтоб покорно за мною шла,
Я бы взял с собой в рай такую же,
Что на грешной земле жила, -

Злую, ветреную, колючую,
Хоть ненадолго, да мою!
Ту, что нас на земле помучила
И не даст нам скучать в раю.

В рай, наверно, таких отчаянных
Мало кто приведёт с собой,
Будут праведники нечаянно
Там подглядывать за тобой.

Взял бы в рай с собой расстояния,
Чтобы мучиться от разлук,
Чтобы помнить при расставании
Боль сведённых на шее рук.

Взял бы в рай с собой всё опасности,
Чтоб вернее меня ждала,
Чтобы глаз своих синей ясности
Дома трусу не отдала.

Взял бы в рай с собой друга верного,
Чтобы было с кем пировать,
И врага, чтоб в минуту скверную
По-земному с ним враждовать.

Ни любви, ни тоски, ни жалости,
Даже курского соловья,
Никакой, самой малой малости
На земле бы не бросил я.

Даже смерть, если б было мыслимо,
Я б на землю не отпустил,
Всё, что к нам на земле причислено,
В рай с собою бы захватил.

И за эти земные корысти,
Удивлённо меня кляня,
Я уверен, что бог бы вскорости
Вновь на землю столкнул меня.

---

Без армії плебеїв партія рецидивістів зникне мов привид

2012-09-16 15:47:00 (читать в оригинале)

"Регіоналівські" парасольки і політичні інструменти узурпаторів

Микола Малуха, для УП 

В більшості моїх знайомих, що дивилися відео з Маріуполя, де штабісти Партії регіонів роздавали безкоштовні "брендовані" парасольки, викликало огиду і презирство до натовпу, який був готовий побитися один з одним заради халяви. Без армії плебеїв, які швидко обмінюють честь і гідність на хліб з видовищами, "регіони" перестануть існувати як політична сила.

Сьогоднішня політична еліта тримається біля керма держави завдяки двом стовпам — підкупу громадян через соціальний популізм та наївною вірою народа в те, що "керівники" можуть зненацька стати хорошими і турбуватися про людей.

Нам ніколи не чекати на "покращення життя" від людей, які виховані у радянській системі координат і взаємовідносин між підлеглими і начальством.

Їм чуждо західне розуміння англійського слова "міністр", яке походить від "ministry" - служіння. Тобто начальник певного міністерства — це "служитель" людям, а не священа особа з надгромадянськими повноваженнями. Вихованці радянської школи управління з ворожістю ставляться до конкуренції і функціонування вільного ринку, де переможець визначається якістю продукції і послуг.

Радянська система державного управління ґрунтувалася на забезпеченні мінімальних соціальних благ — поїздки в санаторій, безкоштовний вступ до вишу, пільги для вихідців з села, майже одинаковий одяг, меблі і їжа.

З одного боку "соціальна орієнтовність" уряду гарантувала певну "ситість", задоволенність базових потреб і спокій. З іншого — весь час тримало у певній потребі через дефіцит більшості товарів, обмежений доступ елементів розкоші для того, аби повне задоволення фізичними речами не перейшло до вимог політичного характеру. Такий собі "суспільний договір по-радянські" - гарантія " "не опуститися нижче плінтуся" заради відмови від політичних вимог.

Одним із наслідків "мудрой" соціально-економічної політики влади можна вважати рівень заощаджень — за 2011 рік менше 10% українців змогли відкласти гроші (дані Світового банку).

Здатність до заощадження є наріжним каменем сучасної цивілізації. Сім'ї можуть планувати свій бюджет, брати кредити на житло, навчання дітей, авто. Відсутність фінансового "запасу міцності" робить людину надзвичайно чутливою та залежною від держави: від соціальної допомоги, комунальних пільг, пенсій, стипендій.

У 2011 році аналітики з інвестиційної компанії "Ренесанс капітал", спираючись на піраміду потреб Маслоу, опублікували звіт — аналіз даних з майже 150 країн із населенням понад півмільйони осіб за період з 1950 по 2009 рік.

Згідно з висновками, зростаючий рівень добробуту зміцнює демократію і, навпаки, зубожіння населення призводить до загрози перетворитися на авторитарну державу. Демократія завжди буває крихкою у разі зниження рівню ВВП. Якщо ВВП на душу населення становить $2 тисячи, вона вже стійкіша. При $6 тисячах - зміцнюється, а коли рівень ВВП на душу населення перевищує $10 тисяч, стає незламною.

Зростаючий рівень доходів веде до встановлення демократії - за винятком випадків, коли країна є експортером енергоносіїв - тут можна згадати сусідню Росію, арабські країни.

Згідно з оцінками "Ренесанс Капіталу", ВВП України на душу населення у цьому році складе $ 4 тисячі. Отже, до сталої демократії нам ще далеко.

Розрахунки інвестиційних аналітиків є продовженням досліджень двох американських вчених Сеймура Мартіна Ліпсета та Деніела Лернера щодо взаємозв'язку економічного зростання та зміцнення демократичного режиму.

Люди, які йдуть у політику шляхом підкупу виборців, ніколи не вдарять пальцем об палець для покращення соціально-економічного становища нації. Оскільки втратять єдиний дієвий інструмент для отримання/утримання влади.

Маргінали ніколи не висувають політичних вимог під час передвиборчих кампаній. Їм чужді поняття на кшталт політична конкуренція, чесні і прозорі вибори, свобода слова і зібрань, міжрелігійний та міжнаціональний мир. Навіть більше — плебс готовий віддати державі ці "розмінні монети" заради соціального патерналізму держави.

Люмпенізація населення значно здешевлює вимоги до політиків. Достатньо поставити дитячий майданчик, який повинен був стояти вже років десять, або відремонтувати під'їзд, щоб потрапити до списку "хороших господарників".

Як донести ці тези до людей, що з безумством розтягають сухпаї та безкоштовні парасольки?

На жаль, я не знаю. Залишається лише одне — чекати на збільшення ВВП на душу населення. Але ж воно само собою не прийде?

Микола Малуха, для УП

---

для поднятия настроения : Павлик 2 (начало нового сезона)

2012-09-16 15:43:00 (читать в оригинале)