1. У цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

1) державний стандарт соціальної послуги – визначені нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальної  послуги, показники її якості;

2) зовнішня трудова міграція – переміщення громадян України, пов’язане з перетинанням державного кордону України з метою здійснення оплачуваної трудової діяльності в країні працевлаштування;

3)  країна працевлаштування – країна, на території якої трудовий мігрант займався, займається або буде займатися оплачуваною трудовою діяльністю;

Конституції України, цього Закону, інших законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері зовнішньої трудової міграції, а також міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

2. У разі коли міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про зовнішню трудову міграцію, застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ ІІ
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ
ЗОВНІШНЬОЇ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ

1. Державна політика України у сфері зовнішньої трудової міграції базується на принципах забезпечення прав та законних інтересів трудових мігрантів та членів їх сімей і здійснюється на засадах ефективного державного управління процесами зовнішньої трудової міграції.

2. Держава забезпечує реалізацію передбачених в цьому Законі прав та законних інтересів трудових мігрантів і членів їх сімей, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава забезпечує реалізацію політики у сфері зовнішньої трудової міграції шляхом:

1) формування національного законодавства у сфері зовнішньої трудової міграції з урахуванням світових стандартів у цій сфері;

2) удосконалення механізмів державного регулювання зовнішньої трудової міграції;

3) забезпечення соціального та правового захисту трудових мігрантів і членів їх сімей;

4) посилення співробітництва з іноземними державними органами, міжнародними та громадськими організаціями, що опікуються питаннями трудової міграції;

5) створення умов для продуктивної зайнятості на національному ринку праці;

6) створення умов для добровільного повернення трудових мігрантів і членів їх сімей та реінтеграції їх у суспільство;

7) забезпечення інституційної спроможності закордонних дипломатичних установ України в частині ведення контролю за перебуванням трудових мігрантів і членів їх сімей на території країни працевлаштування;

8) інформаційного забезпечення у сфері зовнішньої трудової міграції.

Формування та реалізацію державної політики України у сфері зовнішньої трудової міграції забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує  формування та реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Державні органи України, визначені у статті 6 цього Закону, в межах повноважень розвивають співробітництво у сфері зовнішньої трудової міграції з компетентними органами країн працевлаштування та міжнародними організаціями, що опікуються питаннями трудової міграції. (http://mlsp.kmu.gov.ua/labour/control/uk/publish/article?art_id=147993&cat_id=34946)