GubanovGubano - BLOG.I.UA Голосов: 2 Адрес блога: http://blog.i.ua/user/1232759/ Добавлен: 2009-02-07 19:03:45

Горько

2012-07-26 10:15:00 (читать в оригинале)

Сидишь порой на лавочке, смотришь на любимую дочку от любимого мужа, и охватывает тоска. Внутри ничего не поменялось: все так же хочется нежности, гуляний днем и стояний под луной. Но взамен - забота, постоянная усталость и отмахиванье. А от бытия любимой мухой все глубже грызет горький червь обиды...

---

Ну и заголовок, бггг...

2012-07-26 10:10:00 (читать в оригинале)

Из-за вони во Львове в Украине могут быть перебои с хлебом http://glavcom.ua/news/86757.html

---

Реклама стиральной машины LG.

2012-07-26 10:09:00 (читать в оригинале)

                             

                                            Без комментариев.....

---

І від солодких слів буває гірко…

2012-07-26 10:07:00 (читать в оригинале)

І від солодких слів буває гірко…

Анастасія Поліщук 

Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і розєднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює.

А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим.
Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зівялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зівялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зівялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе.
Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…

2009

 

http://maysterni.com/publication.php?id=64000

---

Академия

2012-07-25 14:17:00 (читать в оригинале)

Шикарный видеообучающий сайт, на самые разные темы

http://www.gi-akademie.com/ru/online_coursers/2288/7952/